11.3. Ландшафтно-ботанічна класифікація кліматів л.С. Берга

Л.С. Берг значно посилив ландшафтний підхід до класифікації кліматів. Слідуючи цьому принципу, він вдався до таких нововведень:

1. Об’єднав лісову зону Західної Європи з лісовою зоною Східної Європи та Азії, оскільки за наявності влітку достатньої кількості теплих опадів у лісі може змінюватись лише склад порід.

2. Виділив мусонний клімат помірних широт, який можна розглядати як підзону у кліматі листяних лісів або ж як окремий тип клімату. У субтропічній зоні мусонний клімат ним не виділявся, оскільки зимова посуха через мале випаровування сприяє росту субтропічних лісів.

3. Відокремив клімати низин і високогірних плато. У цих районах спостерігається схожість світлового і частково радіаційного режиму, але спостерігаються великі відмінності у температурі, що призводить до зміни ландшафтів.

Кліматичні зони на низинах у Л.С. Берга загалом співпали з однойменними ландшафтними зонами. Враховуючи метеорологічні критерії меж низин і високогір’їв, він виділив такі основні типи кліматів.

Клімати низин:

1. Клімат тундр. Середня температура найтеплішого місяця не перевищує 10…12°C, а відносна вологість пополудні (о 13 год.) перевищує 70 %. Виділяються два підтипи: а) тундра Північної півкулі (материкового типу); б) тундра Південного півкулі (океанічна).

2. Клімат тайги або сибірський. Температура липня 10…20°C, річна амплітуда не менше 10°C, опадів 300–600 мм, відносна вологість найтеплішого місяця року сягає 50–70 %. Виділяються підтипи: а) західний із хмарною і сніжною зимою; б) східно-сибірський з ясною, сухою і дуже холодною зимою.

3. Клімат лісів помірної зони, або клімат дуба. Температура чотирьох місяців теплого періоду року 10…22°C. Переважають літні опади. Ліси змінюються від вічнозелених, а також букових і дубових у морських варіантах цього клімату до березових колків і навіть степових ділянок у Сибірові. Сюди відноситься й лісостепова зона.

4. Мусонний клімат помірних широт (особливий різновид попереднього з ясною холодною і сухою зимою, вологим літом і сезонною зміною вітрів).

5. Клімат степів. Літо тепле або жарке, причому у цей сезон випадає й максимальна кількість опадів. Різновиди: а) клімат степів з прохолодними зимами, відносна вологість у найтепліші місяці року 35–45 %, опадів 200–450 мм, суховії (степи помірного поясу); б) клімат степів з теплими зимами (степи субтропічні і тропічні).

6. Клімат середземноморський. Район субтропіків. Літо жарке, посушливе, зима тепла волога, опади випадають восени, узимку і навесні. Різновиди: а) клімат етезій; б) клімат субтропічних степів; в) середземноморський клімат з прохолодним літом.

7. Клімат зони субтропічних лісів. Найхолодніший місяць має температуру +2°C. Літо жарке, багате на опади, узимку ж опадів випадає значно менше.

8. Клімат внутрішньоматерикових пустель (помірного поясу). Опадів мало упродовж усього року (менше 300 мм), особливо влітку. Зима прохолодна, температура найхолоднішого місяця нижче +2°C, на короткий час випадає сніг. Особливий різновид – пустельний клімат Патагонії, якому притаманне прохолодне літо.

9. Клімат субтропічних пустель (область пасатів), з дуже невеликою кількістю опадів, особливо влітку. Літо жарке і посушливе, зима також жарка або тепла (температура найхолоднішого місяця не нижче +10°C). Дуже велика добова амплітуда температури повітря. Особливий різновид – клімат пустельних берегів Перу і півночі Чилі та західного побережжя Південної Африки аж до 18° пд. ш. Ці пустелі розташовані неподалік від порівняно холодного океану (через холодні течії і глибинні води, які часто піднімаються на поверхню). Упродовж усього року, а особливо узимку часто встановлюється туманна погода. У густих мрячних туманах ("гаруа") повітря порівняно слабко насичене вологою, оскільки крапельки води конденсуються над морем при нічному бризі й виносяться на суходіл з денним бризом.

10. Клімат саван, або тропічного лісостепу. Температура найхолоднішого місяця перевищує 18°C. При порівняно великій річній кількості опадів (до 2 000–3 000 мм), взимку та навесні встановлюється добре виражена посуха.

11. Клімат вологих тропічних лісів. Опадів не менше 1 500 мм на рік. Сухого періоду узагалі немає або він нетривалий, завдяки чому тут цілорічно буяє різноманітна вологолюбна флора. Температура найхолоднішого місяця не нижче 18°C. Вкрай невелика (до 6°C) річна амплітуда температури повітря. Погода характеризується великою сталістю із дня у день.

Останнім двом типам клімату властива мала річна амплітуда температури повітря, яка нерідко є меншою за добову. Річний хід температури тут, як ніде більше, залежить від хмарності та опадів. Над екватором зазвичай спостерігаються два максимуми температури, навесні і восени, коли Сонце перебуває у зеніті. Над тропічним океаном (але не ближче 5° до екватора) іноді вирують тропічні циклони.

Клімати високих плато.

До високих плато належать плоскі підвищення, які досягають близько 1 000 м абсолютної висоти. Завдяки вищому гіпсометричному положенню клімати високих плато характеризуються більшим надходженням сонячної радіації удень і більшим вихолодженням підстильної поверхні унаслідок довгохвильового випромінювання вночі. Порівняно з низинами, добова амплітуда температури тут вища. Звісно, відмінності кліматів високих плато цим не вичерпуються. Зважаючи на сказане, Л.С. Берг в їх межах виділив такі типи кліматів:

1. тип полярних крижаних плато, за середньомісячними даними – вічний мороз;

2. тип високих степів та напівпустель помірного поясу;

3. тип пустель помірних широт;

4. тип тибетський. Літо прохолодне, великі річна і добова амплітуди температури повітря;

5. тип субтропічних степів або іранський;

6. тип тропічних плато або високих саван. Річна амплітуда мала, максимум опадів у другій половині літа. Узимку та іноді навесні встановлюється період бездощів'я.

Класифікація Л.С. Берга демонструє ландшафтне районування кліматів з врахуванням впливу їх на рослинні зони.