
- •Перелік скорочень
- •Передмова
- •1. Вступ
- •1.1. Загальні поняття
- •1.2. Метеорологія і кліматологія як наука
- •1.3. Методи метеорології і кліматології
- •1.3.1. Метод спостереження
- •1.3.2. Метод експерименту
- •1.3.3. Теоретичні методи
- •1.3.4. Кліматологічне опрацювання метеорологічної інформації
- •1.3.5. Метод карт
- •1.4. Організація мережевих метеорологічних спостережень
- •1.5. Структура метеорологічної служби в світі та в Україні
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •2. Атмосфера, її будова та загальні властивості
- •2.1. Походження атмосфери
- •2.2. Атмосферне повітря та його хімічний склад
- •2.3. Роль окремих компонентів повітря в атмосферних процесах
- •2.4. Метеорологічні аспекти охорони атмосферного повітря від забруднення
- •2.5. Вертикальна будова атмосфери
- •2.6. Магнітосфера і радіаційний пояс Землі та пов’язані із ними геофізичні явища
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •3. Радіаційний і світловий режими
- •3.1. Загальні відомості про Сонце і процеси на ньому
- •3.2. Сонячна стала і коливання світності Сонця
- •3.3. Розподіл сонячної радіації по Земній кулі за відсутності атмосфери
- •3.4. Спектральний склад сонячної, атмосферної та земної радіації
- •3.5. Послаблення сонячної радіації в атмосфері Землі
- •3.6. Радіаційні потоки в атмосфері
- •3.6.1. Потоки короткохвильової радіації
- •3.6.2. Потоки довгохвильової радіації
- •3.7. Радіаційний баланс підстильної поверхні
- •3.8. Природна освітленість і світловий режим земної поверхні
- •3.9. Сонячна радіація як екологічний чинник життєдіяльності організмів
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •4. Тепловий режим атмосфери і підстильної поверхні
- •4.1. Тепловий баланс підстильної поверхні
- •4.2. Загальні закономірності теплообміну у ґрунті
- •4.3. Добовий і річний хід температури на поверхні ґрунту
- •4.4. Режим температури ґрунту на глибинах
- •4.5. Промерзання ґрунту. Вічна мерзлота
- •4.6. Особливості температурного режиму водойм
- •4.7. Нагрівання та охолодження повітря
- •4.8. Заморозки
- •4.9. Вертикальна стратифікація температури повітря
- •4.10. Добовий і річний хід температури повітря
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •5. Водяна пара в атмосфері
- •5.1. Загальні поняття про випаровування і насичення
- •5.2. Швидкість випаровування
- •5.3. Характеристики вологості повітря та основні закономірності їх зміни у просторі і часі
- •5.4. Умови конденсації водяної пари
- •5.5. Продукти конденсації водяної пари
- •5.5.1. Наземні гідрометеори
- •5.5.2. Серпанок, тумани
- •5.5.3. Хмари та їх класифікація
- •5.5.4. Оптичні, електричні та акустичні явища у хмарах
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •6. Атмосферні опади
- •6.1. Класифікація опадів
- •6.2. Процеси укрупнення хмарних елементів
- •6.3. Типи добового та річного ходу опадів
- •6.4. Сніговий покрив і пов’язані із ним явища
- •6.5. Посухи, суховії, пилові бурі та заходи боротьби з ними
- •6.6. Проблема активного впливу на хмари
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •7. Баричне поле і вітер
- •7.1. Рівняння стану газів
- •7.2. Тиск повітря та одиниці його вимірювання
- •7.3. Зміна атмосферного тиску з висотою
- •7.4. Густина повітря
- •7.5. Основне рівняння статики
- •7.6. Барометричні формули
- •7.7. Баричне поле
- •7.8. Географічний розподіл атмосферного тиску на рівні моря
- •7.9. Добовий та річний хід атмосферного тиску
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •8. Основні поняття синоптичної метеорології
- •8.1. Синоптичні об'єкти
- •8.2. Повітряні маси
- •8.3. Атмосферні фронти
- •8.3.1. Теплі фронти
- •8.3.2. Холодні фронти
- •8.3.3. Фронти оклюзії
- •8.4. Баричні системи
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •9. Атмосферна циркуляція
- •9.1. Поняття про загальну циркуляцію атмосфери
- •9.2. Місцеві вітри (бора, бризи, фен, гірсько-долинні вітри)
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •10. Кругообіг тепла, вологи та атмосферна циркуляція як кліматоутворювальні процеси
- •10.1. Загальні поняття про кліматоутворювальні чинники
- •10.2. Географічні чинники клімату
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •10. Рослинність кожного регіону є __________________ його клімату.
- •11. Класифікація кліматів землі
- •11.1. Загальні поняття про кліматичні класифікації і районування кліматів
- •11.2. Ботанічна класифікація кліматів в.П. Кеппена
- •11.3. Ландшафтно-ботанічна класифікація кліматів л.С. Берга
- •11.4. Класифікація кліматів б.П. Алісова
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •12. Клімат україни
- •12.1. Загальні риси клімату України
- •12.1.1. Сонячна радіація
- •12.1.2. Підстильна поверхня
- •12.1.3. Циркуляція атмосфери
- •12.2. Кліматичні величини
- •12.3. Кліматична характеристика пір року
- •12.4. Сучасні зміни клімату в Україні. Їх вплив на природу та господарську діяльність людини
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •Г) всі відповіді не вірні. Список літератури
- •1. Вступ 6
- •2. Атмосфера, її будова та загальні властивості 31
- •3. Радіаційний і світловий режими 71
- •4. Тепловий режим атмосфери і підстильної поверхні 117
- •5. Водяна пара в атмосфері 172
- •6. Атмосферні опади 227
- •7. Баричне поле і вітер 252
4.5. Промерзання ґрунту. Вічна мерзлота
Промерзання ґрунту. В холодний період року під впливом морозів ґрунт промерзає, тобто затвердіває. При температурі нижче 0°C ґрунтова волога замерзає і цементує змочені частинки, завдяки чому ґрунт набуває велику твердість. Чим більше у ґрунті вологи, тим сильніше цементуються при промерзанні частинки ґрунту. Завдяки наявності у ґрунтовій воді різних солей промерзання ґрунту починається при температурі дещо нижчій за 0°C. Зауважимо також, що при температурі, близькій до 0°C, у ґрунті замерзає вода, яка міститься у великих порах. Тонкокапілярна вода замерзає при нижчій температурі. Тому глибина промерзання і глибина проникнення у ґрунт від’ємної температури загалом не співпадають.
На мережі метеорологічних станцій глибина промерзання ґрунту оцінюється з допомогою мерзлотомірів. Використання дистильованої води у якості робочого тіла цих приладів забезпечує зіставність результатів метеорологічних спостережень у різних районах, однак може істотно завищувати справжню глибину промерзання ґрунту. Це потрібно враховувати при інтерпретації результатів таких спостережень.
Промерзання ґрунту є сезонним явищем, яке навесні зникає.
Глибина промерзання залежить від кліматичних умов даного району, умов погоди взимку, рельєфу, вологості і механічного складу ґрунту, снігового і рослинного покриву та ін.
У місцях з холодними і тривалими зимами ґрунт промерзає на більшу глибину, ніж у місяцях з теплими зимами. У Східній Європі глибина промерзання ґрунту здебільшого не перевищує 150 см. На підвищених місцях ґрунт промерзає глибше, а на знижених – менше, ніж на рівній місцевості. Вологі ґрунти, особливо в болотистих місцевостях, промерзають до менших глибин, ніж сухі, оскільки при замерзанні виділяється тепло, яке уповільнює подальше промерзання. Піщані ґрунти промерзають на більшу глибину, ніж глинисті, які краще проводять тепло.
Великий влив на промерзання ґрунту мають сніговий і рослинний покриви. Сніговий покрив запобігає промерзанню ґрунтів, і тому за більшої товщини снігового покриву глибина промерзання ґрунту менша. Глибину промерзання ґрунту зменшує і рослинний покрив. У лісі ґрунт промерзає на меншу глибину порівняно з оголеною поверхнею, наприклад, зораним полем.
Багаторічна мерзлота. У високих і помірних широтах є райони, де окремі шари ґрунту залишаються мерзлими упродовж багатьох років і не тануть навіть улітку. Це шари так званої багаторічної, або вічної мерзлоти.
Потужність вічної мерзлоти, тобто відстань між верхньою і нижньою її межами, коливається від декількох метрів до багатьох десятків і навіть сотень метрів. Глибина залягання верхньої межі вічної мерзлоти становить від декількох десятків сантиметрів до декількох метрів. Вона визначається величиною надходження сонячної радіації, сніговим покривом і теплопровідністю ґрунту. Зокрема, зі збільшенням потужності снігового покриву верхня межа шару вічної мерзлоти знижується. До її зниження призводить й збільшення теплопровідності ґрунту. У тінистих заростях чагарників вічна мерзлота розташована ближче до верхні ґрунту, ніж в степу або серед рідколісся.
Поширенню вічної мерзлоти сприяє холодна і малосніжна зима 21. У Північній півкулі південна межа вічної мерзлоти збігається з ізотермою середньорічної температури ‑2°C. У таких умовах ґрунти і гірські породи приповерхневих шарів земної кори практично постійно перебувають у мерзлому стані й інколи містять прошарки майже чистого льоду. У товщі багаторічної мерзлоти часто трапляються прошарки, лінзи і навіть цілі пласти льоду товщиною до 20–30 м. Над ними розташовується діяльний шар, який відтає улітку на певну глибину і замерзає взимку. Потужність цього шару залежить від багатьох чинників, але передусім від клімату. У південних районах Сибіру вона досягає 3 м, а в Заполяр'ї не перевищує 0,5 м.
Під шаром мерзлоти температура додатна. Завдяки внутрішньому теплу Землі, яке виділяється при розпаді радіоактивних ізотопів урану U238 і калію K40, в земній корі створюється потік тепла, спрямований вгору. Інтенсивність цього потоку становить близько 6,62·10‑2 Вт/м2, тобто тільки 0,005 % від сонячної сталої. Тим не менше, і така невелика величина геотермального потоку тепла спричиняє значне прогрівання глибинних шарів земної кори.
Мерзлота є малопроникною для просочування води, а тому в районах її поширення діяльний шар дуже вологий. В таких місцевостях багато боліт та озер. Велика частина літніх опадів стікає у ріки, де часто виникають високі паводки і навіть повені.
Танення вічної мерзлоти значно прискорилося унаслідок глобального потепління. При цьому з мерзлих шарів ґрунту вивільняється багато метану, який є потужним парниковим газом, а тому спричиняє додаткове потепління клімату.
Багаторічна мерзлота, шаром якої вкрито чверть земного суходолу, створює особливі умови для розвитку рослинності. В суворих кліматичних умовах, де вона поширена, ослаблені і сповільнені мікробіологічні процеси. Крім того, унаслідок високої заболоченості й дуже обмеженого доступу кисню у таких ґрунтах панують відновлювані процеси. Ґрунти бідні мінеральними елементами живлення, оскільки водотривкий шар мерзлих порід не пропускає ґрунтові розчини, перешкоджає насиченню ґрунтів різними солями і віддаванню їх рослинам. Коріння рослин не може заглибитись через шар вічної мерзлоти. Наприклад, корені берези і кедрової сосни ростуть у глиб ґрунту не більше, ніж на 40 см, а розвиваються в сторони у радіусі 10–20 м від головного стовбура. Дерева з поверхневою кореневою системою погано тримаються у ґрунті, унаслідок чого в тайзі часто зустрічаються ділянки вітровалів.
Водночас, мерзлі породи є потужними конденсаторами водяної пари, завдяки чому в районах поширення багаторічної мерзлоти навіть при невеликій кількості атмосферних опадів у кореневмісному шарі ґрунту створюються значні запаси вологи.
Дуже несприятливо вічна мерзлота позначається на господарській діяльності людини. При вирубуванні лісів, осушуванні боліт, розорюванні ґрунту, проведенні земляних робіт, а особливо під час експлуатації житлових будинків, промислових і комунальних підприємств, тваринницьких комплексів і багатьох інших об’єктів значно зростає потік тепла у ґрунт, що може спричинити дуже небезпечне танення мерзлоти. При цьому виникають численні провали і зсуви ґрунту, відбувається просідання фундаментів і розтріскування стін будинків та руйнування транспортної інфраструктури: залізничних насипів, дорожнього полотна, мостів, аеродромів.
Найбільш дієвими заходами із запобігання таким наслідкам є теплова ізоляція споруд від ґрунту, покриття його малотеплопровідними матеріалами та ін. З цією метою в районах вічної мерзлоти будинки встановлюються на високі палі. Спеціальних заходів доводиться вживати при прокладанні інженерних комунікацій, особливо водогонів. Непорушений мохово-лишайниковий або торф’янистий покрив також сприяє збереженню мерзлоти.
У рослинництві вдаються до гідротермічної меліорації діяльного шару, яка полягає у мульчуванні ґрунту – вкриванні його плівкою, спеціальним папером, теплоізоляційними шарами та ін. Таким способом створюється достатньо теплий для рослин верхній шар ґрунту і не порушуються сприятливі умови їх вологозабезпечення. Підвищенню температури у ґрунті районів багаторічної мерзлоти, підсиленню у них окисних процесів і мікробіологічної діяльності сприяє своєчасна і глибока оранка, внесення мінеральних та органічних добрив, а також снігозатримання.
У процесі вивчення багаторічної мерзлоти та розробки методів будівництва в районах її поширення виникла і розвинулася окрема галузь науки – мерзлотознавство.
Насамкінець зауважимо, що в деяких країнах шари мерзлих порід використовуються як природні холодильники для зберігання продовольства. У товщі вічної мерзлоти знаходили цілі туші мамонтів, які загинули тисячі років тому назад, але відмінно збереглися до наших днів. Ця ж властивість багаторічної мерзлоти визначила місце для спорудження унікального сховища зі зберігання генофонду культурних, а також рідкісних і зникаючих видів рослин та тварин на Шпіцбергені.