2. Інтернет з'єднання

Інтернет - найбільша мережа даних у світі. Інтернет являє собою безліч великих та малих комп’ютерних мереж з’єднаних між собою. Кінцевим ланцюжком цієї гігантської мережі є звичайний локальний комп’ютер користувача.

Для розуміння процесу підключенні комп’ютера до мережі Інтернет виділимо такі його складові:

• фізичний зв’язок;

• логічний зв’язок;

• додатки (прикладні програми).

Під фізичним зв’язком розуміється підключення персонального комп’ютера (ПК) personal computer (PC) до мережі із застосуванням спеціального пристрою – плати розширення ПК, в якості якої можуть виступати мережний адаптер network interface card (NIC) або модем. Фізичний зв’язок використовується для передачі сигналів між PC в локальній обчислювальній мережі (local-area network - LAN) або віддаленими пристроями Internet.

Під логічним зв’язком розуміються правила або стандарти обміну інформації які називаються протоколами. Протокол – це формальний опис інструкції й угод, які керують зв’язком між електронними пристроями в обчислювальній мережі. Для передавання інформації в Internet використовують різні протоколи, які призначені для реалізації певних задач. Найбільш поширеним серед протоколів є стек протоколів TCP/IP (the Transmission Control Protocol/Internet Protocol), який відповідає за рішення задачі передачі даних.

Додатки – це прикладні програми, які використовуються для інтерпретації одержаних даних та відображення інформації в зрозумілій формі для користувача. Мережні прикладні програми являються заключним етапом сеансу зв’язку і працюють із протоколами, які дозволяють відправляти та одержувати дані за допомогою мережі Internet. Програма навігатор Web-браузер (Web browser) відображає HTML документ (Hypertext Markup Language, мова маркірування гіпертексту) як Web-сторінку. Файловий протокол передачі даних – File Transfer Protocol (FTP) використовується для завантаження файлів та програм з Інтернету. Навігатори Web також використовують plug-in надбудови, щоб оброблювати спеціальні типи даних, як ,наприклад, відео або анімацію.

Тобто в спрощеному вигляді так можна розглянути передачу інформації та доступ до глобальної мережі Internet, хоча кожна з розглянутих складових набагато складніша та вимагає поглибленого вивчення.

2.1. Протоколи комп’ютерних мереж в Інтернеті

Набори протоколів це сукупність протоколів, які забезпечують передачу інформації між хостами в мережі. Протокол - це формальний опис правил та угод, які забезпечують з'єднання функціональних елементів мережі. Протокол визначає формат, вибір часу, встановлення послідовності, і обробку помилок даних, що передаються. Без протоколів комп’ютер не зможе створювати або відновлювати потоки прийнятих біт від інших комп’ютерів в оригінальному форматі.

Протокол керують всіма аспектами передачі даних, що включають наступне:

1. Як фізично побудована мережа.

2. Як комп’ютери підключаються до мережі.

3. Яким чином форматуються дані для передачі.

4. Як пересилаються дані.

5. Як виправити помилки.

Ці мережеві правила створені і підтримується багатьма різними організаціями і комітетами: Institute of Electrical and Electronic Engineers (IEEE - Інститут інженерів по електротехніці і електроніці), American National Standards Institute (ANSI – Національний інститут стандартизації США), Telecommunications Industry Association (TIA – Асоціація промисловості засобів зв'язку), Electronic Industries Alliance (EIA - Асоціація електронної промисловості) та The International Telecommunications Union (ITU - Міжнародний союз телекомунікацій), колись відомий, як Consultative Committee for International Telephone and Telegraphy (CCITT).