6. Короткий огляд високошвидкісного і комутованого підключення

На початку 1960-х, модеми були використовували для забезпечення зв’язку між терміналами та головним центральним комп’ютером для введення/виведення інформації. Багато компаній орендувало комп’ютерний час, але існуюча ситуація була фінансово незручною. Швидкість передачі була дуже малою, 300 біт/с, передаючи приблизно 30 символів за секунду.

ПК отримав широке розповсюдження у 1970-х, з’явились електронні дошки оголошень Bulletin Board Systems (BBS). Ці дошки BBS давали користувачам можливість з’єднуватись залишати або читати повідомлення на дошках обговорення (discussion board).

Прийняття швидкості передачі 300 біт/с було обумовлено тим, що для більшості людей вона перевищувала швидкість читання та набору тексту. На початку 1980-х кількість електронних дошок оголошень експоненціальне збільшилось і швидкості 300 біт/с вже не вистачало для передачі великих файлів та графіки. Починаючи з 1990-х модеми почали працювати із швидкістю 9600 біт/с та досягли сучасного стандарту 56 000 біт/с у 1998 році.

Так неминуче вийшли на споживчий ринок високошвидкісні послуги для корпоративних клієнтів – це Digital Subscriber Line (DSL) цифрові клієнтські лінії та кабельні модеми. Ці послуги вже не вимагали дороге устаткування та додаткової телефонної лінії. Цей сервіс був постійно діючий і не потрібно з’єднуватись для встановлення кожної сесії. Усе це дало можливість широкого доступу до мережі Internet малим офісам та мережам домашніх користувачів.

7. Опис tcp/ip. Тестування підключення за допомогою утиліти ping

Transmission Control Protocol/Internet Protocol (TCP/IP) - це є стек протоколів та правил виробника для забезпечення взаємодії комп’ютерів та доступу до відкритих ресурсів в мережі.

Для роботи стеку протоколів TCP/IP на робочій станції необхідно його сконфігурувати засобами операційної системи. Цей процес аналогічний для всіх операційних систем, наприклад, Windows або Mac.

Утиліта ping використовується для тестування Internet з’єднання. Ця назва булла надана на честь дії гідролокації, використовуваної, щоб локалізувати і визначити відстань до підводного об'єкту.

При виконанні команди ping посилаються IP пакети, що повторюються (multiple), до вказаного місця призначення. Кожен пакет відправляється та очікується на відповідь. Отримана відповідь на команду ping містить результат виконання команди та час проходження сигналу. Ця інформація дає можливість визначити доступність місця призначення. Команда ping використовується для тестування працездатності NIC на прийом/передачу, конфігурацію ТCP/IP та мереживі підключення. Вказані нижче приклади показують зразки команд користувача, які він може використовувати в мережі:

• ping 127.0.0.1 – ця команда викликає внутрішній loop back тест для перевірки стеку протоколів ТCP/IP та функції NIC на прийом/передачу.

• ping IP address of host computer перевірка робочої станції персонального комп’ютера , конфігурації його IP адреси та його зв'язок на рівні робочої станції.

• ping default-gateway IP address - тестування шлюзу за замовчуванням, перевіряє доступність маршрутизатора, який з’єднує локальну мережу з іншими мережами.

• ping remote destination IP address перевірка віддаленої робочої станції та її зв’язок з робочою станцію персонального комп’ютера

8. Web-навігатори та plug-ins

Для навігації в мережі Інтернет використовують програму - браузер. Спочатку браузери призначались для перегляду документів з Web-серверів, але конкуренція між виробниками програмного забезпечення призвела до того, що в них з'явилася безліч додаткових можливостей. Як наслідок, у сучасних браузерах поєднуються всі можливі додатки для доступу до Internet.

Web-навігатори (Web-браузер) - це програма, яка встановлена на комп'ютері користувача і призначена для пошуку й відображення інформації в мережі. Браузер зчитує Web-сторінки й інші файли з диска сервера й відображає їх вміст на моніторі комп'ютера користувача. Серед найбільш популярних браузерів слід назвати Microsoft Internet Explorer, Netscape Navigator, Opera. Ця програма навігатор підтримує різні служби Інтернет, у тому числі HTTP, FTP, програми читання новин, електронну пошту, мову програмування Java, а також більш старі протоколи, такі як Telnet і Gopher.

Мова програмування Java використовується для створення невеликих програм (аплетів), які запускають для виконання браузери. Internet Explorer є повністю інтегрованим програмним продуктом фірми Microsoft.

Web-навігатори виконують наступні дії:

• З’єднуються з Web-сервером.

• Відправляють запит на одержання інформації.

• Пересилають інформацію.

• Відображають на дисплеї отриману інформацію.

Рис. 12. Навігатор Internet Explorer фірми Microsoft

Для того щоб за допомогою браузера звернутись до сервера, що має певну IP-адресу, не обхідно ввести повне доменне ім'я цього сервера. Наприклад, якщо ви ввійшли в Інтернет і хочете зв'язатись з кафедрою комп'ютерних систем, то повинні ввести посилання http://www.comsys.ntu-kpi.kiev.ua. Цей запис означає, що для звертання до цього сервера слід використовувати протокол передачі гіпертексту (http). Така форма запису називається універсальним локатором ресурсу (Universal Resource Locator - URL). Якщо браузеру потрібно визначити IP-адресу будь-якого доменного імені, то він підключається до кореневого сервера імен і, після того як сервер повідомить йому адресу, встановлює з'єднання.

Після встановлення з'єднання сервер починає передавати інформацію, що звичайно є інструкціями з приводу того, що і у якому вигляді повинно відображатися на екрані комп'ютера. Цей набір інструкцій, відправлених сервером, називається Web-сторінкою або початковою сторінкою сервера. Web-сторінка може вміщувати текст, малюнки, звук, анімацію, додатки або посилання на інші сервери або Web-сторінки на тому самому сервері.

Інші протоколи Інтернет працюють так само. Наприклад, щоб звернутись до FTP-сервера кафедри комп'ютерних систем НТУУ КПІ, ви повинні ввести ftp://comsys.ntu-kpi.kiev.ua.

Існує також багато файлів та ефектів, які навігатор стандартними засобами не може відкрити та відобразити на моніторі. Щоб запустити (відкрити) ці файли навігатору необхідно використати можливості інших додатків. Ці додатки працюють під управлінням навігатора у фоновому режимі:

• Flash- та Shockwave-програвач (Flash player, Shockwave player) – відкриває мультимедіа файли створені засобами Macromedia Flash;

• Adobe Acrobat Reader - програмний продукт або модуль, який дозволяє користувачеві переглядати і роздруковувати файли у форматі PDF (Adobe Portable Document Format - формат машинонезалежних документів компанії Adobe);

• Quick Time – відкриває відео файли, що створені за технологією компанії Apple;

• програвач Windows Media - це додаток, який дозволяє користувачеві програвати аудіо- і відео-файли;

• Real Player – відкриває аудіо файли.

Наприклад, для того ,щоб встановити Flash plug-in необхідно зробити наступне:

• відкрити в навігаторі Web- сайт фірми Macromedia;

• завантажити *.exe файл (flash32.exe);

• інсталювати отриманий додаток у Web-навігаторі.