72. Припинення тд з працівником, направленим за постановою суду на примусове лікування.

Стаття 37. кзпп

Крім підстав, передбачених статтею 36 цього Кодексу, трудовий договір припиняється також у випадку направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію.

Стаття 96. КК ( у контексті КК до закладів примусового лікування НЕ відносяться ЛТП, але це так, просто почитати))

1. Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

2. У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.

Орган від якого виходить ініціатива – суд

Підстава – направлення працівника до лікувально-трудового профілакторію (постанова суду)

Питання про направлення осіб на лікування до лікувально-трудового профілакторію вирішує районний (міський) суд за наявності відповідного медичного висновку. Направлення до лікувально-трудового профілакторію на при¬мусове лікування — захід адміністративно-медичного характеру, який не є судимістю.

(Прокопенко) Припинення трудових відносин може мати місце і за умови, що працівник направляється на лікування до лікувально-трудового профілакторію за постановою суду.

Особа, яка направлена на примусове лікування від алкоголізму, хоча і за постановою суду, але в психоневрологічну лікарню системи Міністерства охорони здоров'я України, а не в лікувально-трудовий профілакторій Міністерства внутрішніх справ України, не може бути звільнена з роботи за ст. 37 КЗпП.

У випадку тривалого лікування трудовий договір з такою особою може бути розірваний з підстав, передбачених п. 5 ст. 40 КЗпП, тобто у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

73. Вихідна допомога

Передбачено три види вихідної допомоги.

- У розмірі середнього місячного заробітку

- у розмірі двомісячного середнього місячного заробітку

- у розмірі тримісячного середнього місячного заробітку

Вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку виплачується якщо звільнення було здійснено на підставі:

1. п.6 ч.1 ст.36 КЗпЗ (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці)

2. п.1 ст.40 (змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників)

3. п.2 ст.40 (виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці)

4. п.6 ст.40 (поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу)

Вихідна допомога у розмірі у розмірі двох мінімальних заробітних плат виплачується у разі припинення ТД у зв’язку з призовом працівника або вступом його на військову службу чи направлення на альтернативну службу . пункт 3 статті 36

Вихідна допомога у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку виплачується у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору.

Вихідна допомога НЕ є різновидом оплати праці.

Вона є обов’язковою авиплатою, передбаченою п.5,6,8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Вихідна допомога має виплачуватись за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток.

На лекції Костюк згадував Постанову «Про заходи соціального захисту працівників,

вивільнюваних у зв'язку із закриттям (ліквідацією) неперспективних вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості», в якій сказано, що «вивільнюваним працівникам виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати (стаття 44 КЗпП) та середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більш як на три місяці з дня звільнення, з урахуванням виплати вихідної допомоги (стаття 49-3 КЗпП)», а також «працівникам, які звільняються у зв'язку з виходом на пенсію під час закриття (ліквідації) підприємства, виплачується вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку (стаття 44 КЗпП). Таким працівникам може також виплачуватися компенсація, якщо це передбачено колективним договором (галузевою тарифною угодою), розмір якої залежить від стажу роботи в галузі, але не повинен перевищувати одномісячного, двомісячного чи тримісячного середнього заробітку залежно від категорії працівників. Зазначені виплати провадяться за рахунок коштів, передбачених на закриття (ліквідацію) відповідного підприємства.

До вихідної допомоги слід також віднести допомогу, яка виплачується працівникам, що належать до категорій громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Вона виплачується у розмірі трикратної середньомісячної зарплати при звільненні цих категорій працівників. Виплата допомоги здійснюється за рахунок коштів підприємства з подальшою компенсацією цих виплат за рахунок бюджету.

Згідно зі ст.129 КЗпП «не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.» Але згідно зі ст.1 ЗУ Про податок з доходів фо Для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику

податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом і податок з вихідної допомоги сплачується.