Змістовий модуль 2. Витоки української культури. Культура протослов’янських і слов’янських племен

2.1. Періодизація та загальна характеристика первісного періоду розвитку української культури

2.2. Культурні засади перших скотарів і землеробів

2.3. Культура раннього залізного віку

4. Культура стародавніх слов'ян Рекомендована література

1. Бокань В. Польовий Л. Історія культури України. – К.: МАУП, 1998. – С. 4-25.

2. Грушевський М. Історія України-Руси: У 10 т. — К., 1990—1996.

3. Енциклопедія українознавства: У 6 т. — Л., 1996.

4. Знойко О. П. Міфи Київської землі та події стародавні. — К., 1989.

5. Історія Української культури. Т. 1 / За ред. П. Толочка. — К., 2002.

6. История мировой и зарубежной культуры / Под ред. К.В. Заблоцкой. – Донецк: УКЦ, 1999. – С. 224-229.

7. Мицик В. Хто заснував трипільську культуру? // Українська культура. — 2002. — № 2.

2.1. Періодизація та загальна характеристика первісного періоду розвитку української культури

Первісна епоха – це найбільший період в історії людства – від виникнення людини (близько млн. років тому) і до появи державності. Це культура доцивілізованого суспільства, в якому лише складалися соціальні відносини та створювалися передумови для виникнення мистецтва, освіти, політики, економіки, філософії, релігії, морального та правового регулювання людських стосунків. Однією з характерних ознак первісної (архаїчної) культури є синкретизм. Первісний синкретизм – нерозривність, злитість, неподільність архаїчного життя на економіку, політику, побут, мистецтво, релігію тощо.

Вивчивши археологічні пам'ятники, пов'язані зі знаряддями праці, на основі матеріалу, з якого вони були зроблені, виділяють декілька значних періодів розвитку первісного ладу: кам’яний, мідно-кам’яний, бронзовий та ранній залізний віки.

Розвиток первісної людини на території України відбувався в основному за тими ж напрямками, що і в інших регіонах.

Першим періодом історії людства був кам'яний вік (1 млн. – кінець ІІІ тис. до н.е.) Йому належить особливе місце в цивілізації. Саме цієї доби на тлі кардинальних зрушень у природі, пов'язаних з різкими змінами клімату, сформувалася примітивна суспільна організація, зародилися першооснови таких форм людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво. Цей період також характеризується зародженням релігійних уявлень та вірувань (тотемізм, анімізм, фетишизм, магія).

Кам’яний вік поділяють на три етапи: палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт.

Палеоліт (1 млн. – 11 тис. років тому) – давній кам’яний вік.

Рештки найдавніших стоянок первісних людей на території України знайдені біля с. Королеве (Закарпаття), Мізинська стоянка на Десні, м. Амвросіївка (Донбас), с. Лука-Врублівецька (Хмельниччина). Мустьєрські стоянки: Кіїк-Коба та Холодний Грот у Криму, Антонівка на Донбасі, Рихта на Волині, Молодово на Дністрі, Радомишльська на Житомирщині, Межиріцька на Канівщині та ін.

В епоху пізнього палеоліту помітного розвитку набуло духовне життя людини, про що свідчать знайдені фрагменти зразків прикладного та образотворчого мистецтва. Найдавнішим видом художньої діяльності вважають декоративно-ужиткове мистецтво. Люди завжди прагнули прикрашати себе, своє житло та речі, якими вони користувалися. Спочатку це були зовсім примітивні зображення: крапки, риски, заглиблення. З часом вони ставали дедалі складнішими й утворювали орнамент.

Часів палеоліту сягає ще один із провідних видів мистецтва - скульптура. На всій території Європи, в тому числі й в Україні, знаходять невеликі за розмірами фігурки з кістки або каменю, які використовували під час магічних обрядів. Особливо часто при розкопках пізньопалеолітичних поселень зустрічаються фігурки птахів та стилізовані жіночі статуетки, «палеолітичні Венери». Жіночі зображення характеризуються пластичною виразністю та монументальністю і уособлюють уявлення первісної людини про єдність родового колективу.

З мисливськими обрядами, очевидно, пов'язані й інші види мистецтва, існування яких підтверджують археологічні розкопки, зокрема музика та хореографія. Так, на стоянці Молодово було знайдено флейту, виготовлену з кістки оленя, у Мізині — ансамбль ударних інструментів з кісток мамонта, пофарбованих червоною фарбою, у Гагаріно — стилізовані статуетки жіночих фігурок у позі танцю.

На території України виявлено й досліджено багато палеолітичних поселень. Найвідоміше з них – славнозвісна Мізинська стоянка. Її пам’ятки – залишки музичних інструментів, прикраси, знаряддя праці, статуетки – мають світове значення. Майже всі вироби оздоблено складними геометричними візерунками. Серед них - найдавніші в Європі зразки так званого меандрового орнаменту, що відтворюють природне зображення на зрізі бивня мамонта. Згодом меандр поширився по всій Європі, набувши особливої популярності в мистецтві Давньої Греції.

З плином часу первісна людина розширила межі художнього освоєння простору. Вона почала наносити зображення на скелі та стіни печер. Так виникло наскельне мистецтво. Палеолітичні малюнки тварин, зроблені кроманьйонцями на кістках або ж на стінах печер, на думку фахівців, є елементами мисливського ритуалу, що імітував процес полювання на здобич.

В цілому мистецтво пізнього палеоліту свідчить про те, що розум людини в цей час тільки пробуджується, а в її світобаченні життєвий досвід роду та власні спостереження тісно перепліталися з фантастикою та магією.

Мезоліт (10 – 6 тис. років тому) – середній кам’яний вік.

На території України налічується майже 1000 відомих нині пам'яток мезоліту (Мурзак-Коба та Фатьма-Коба — у Криму, Кодак, Гребениківська стоянка — на Одещині, Журавська — на Чернігівщині та ін.).

Неоліт (6 – 4 тис. років до н.е.)– новий кам’яний вік.

Для неоліту ж характерне формування Буго-Дністровської археологічної культури та культури лінійно-стрічкової кераміки. Найвідомішими пам'ятками неолітичної культури є Кам'яна Могила поблизу Мелітополя, с. Микільська Слобідка на Київщині, с. Бондариха на Сіверському Дінці. До кінця 90-х років археологами виявлено майже 500 осередків життя доби неоліту, що представляють понад десяток неолітичних культур (дунайську, буго-дністровську, сурсько-дніпровську тощо).

Енеоліт (IV – III тис. до н.е.) - це мідно-кам’яний вік.

Найяскравішою археологічною культурою мідно-кам’яної епохи була трипільська.

Бронзовий вік (II тис. до н.е. - VIII ст. до н.е. )

До епохи бронзи в Україні належать ямна та катакомбна культури.

Унікальною пам’яткою наскельного мистецтва кам’яного віку та пізніх епох - міді й бронзи – є Кам’яна могила поблизу м. Мелітополя Запорізької області. Цей величезний пагорб з пісковику заввишки 12 м площею близько трьох гектарів містить велику кількість гротів та печер. У них збереглося понад 3 000 так званих петрогліфів – зображень тварин, зрідка людей, висічених на кам’яних стінах. Давні митці вдосконалювали свої вміння відтворювати характерні риси живих істот. Вони створювали не лише поодинокі, фрагментарні, а й багатофігурні зображення, об’єднані єдиним задумом. Кам’яна могила була святилищем, де здійснювалися ритуали мисливської магії. Риски та заглиблення на фігурах тварин і поряд з ними імітують сліди від ударів гострими знаряддями. Петрогліфи Кам’яної могили посідають вагоме місце серед світових пам’яток культури.

Ранній залізний вік (VIII ст. до н.е. – IV ст.н.е.)

З початком залізного віку на арену всесвітньої історії вийшли народи півдня Європи, відомі нам під власними іменами – кімерійці, скіфи, сармати, таври, фракійці, стародавні слов’яни (анти, венедени, склавини).

В кінці VII ст. до н. е., почалося активне розселення греків по узбережжях Середземного моря, в цей час виникли давньогрецькі міста в Північному Причорномор’ї.