Термінологічний словник

Анімізм (від лат. Animula – душа, дух) – віра в існування душ і духів, що нібито керують світом; одухотворення природи.

Археологічна культура – це сукупність археологічних пам’яток певної території та часу, що мають місцеві своєрідні особливості. Археологічна культура отримує назву за місцем першої знахідки або за певними визначальними ознаками (обрядом поховань, формою кераміки).

Генотеїзм - віра в існування багатьох богів із одним верховним богом на чолі.

Енкаустика (від грец. випалюю) – живопис восковими фарбами.

Землеробські культи - це поклоніння богам-покровителям землеробства, тваринництва та інших господарських занять. Особливо шанувалися богині, що впливали на родючість полів, розвиток рослинного і тваринного світу.

Капища (від старослов. – зображення) – місце, де відбувалися відправи релігійних обрядів.

Культ – інститут вшанування та поклоніння речам, явищам, істотам, божествам.

Магія (буквально – чаклунство) – віра в існування надприродних засобів впливу на природу і людину. Існує багато різновидів магії: виробнича, лікувальна, землеробська, рибальська, військова тощо. У стародавніх слов’ян – це ворожбитство, замовляння, заклинання та ін.

Матріархат – епоха в розвитку первіснообщинного ладу, що характеризується панівним становищем жінки в суспільстві, родоводом за материнською лінією.

Меандр (від назви звивистої річки Меандр у Малій Азії) – геометричний орнамент у вигляді ламаної або кривої лінії.

Міф (гр. слово, переказ) – розповідь про богів, духів, героїв, надприродні сили та ін., які брали участь у створенні світу. Або сказання про давні вірування народу, щодо походження земних явищ природи, богів, героїв, Всесвіту.

Монотеїзм – це релігія, що основана на вірі в єдиного Бога, який наділений абсолютною владою і силою.

Політеї́зм (від грец. πολύς — численний та θεός — бог) — багатобожжя, віра в багатьох богів (богинь).

Тотемізм – віра в те, що людина має родинні зв’язки з певним видом тварин. Тотем вважався покровителем роду, його шанували і забороняли вбивати. Пізніше родинних зв’язків стали шукати з рослинами, явищами природи (вітром, снігом, дощем, сонцем, зорями і т.д.).

Фетишизм – віра в надприродні властивості різних предметів або об’єктів. Фетиші – це, як правило, матеріальні предмети, яким приписуються надприродні властивості. У східних слов’ян це – стріла, плуг, чаша, пізніше – меч.

Язичество – загальне позначення дохристиянських політеїстичних релігій на відміну від монотеїстичних (християнства, магометанства і т. ін.); поганство.

Змістовий модуль 3 Культура Київської Русі

1. Значення християнства для розвитку культури Київської Русі

2. Архітектура Київської Русі

3. Живопис Київської Русі

4. Розвиток літератури Київської Русі

Рекомендована література

1. Асєєв Ю.С. Мистецтво стародавнього Києва. – К.: Наук. думка, 2002. – 172 с.

2. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К.: Либідь, 1998. – 189 с.

3. Горовий А.В. Перший іконописець Київської Русі. – К.: Факт, 2008. -140с.

4. Логвін Г. Софія Київська. –К.: Наук.думка, 2001. – 208 с.

5. Соболь В.О. З глибини віків (давня українська література). – Донецьк: БАО, 1998. – С.15-35.

6. Степовик Д. Історія української ікони Х-ХХ століть. – К.: Наук.думка, 1996. – 198 с.

Київська Русь — одна з могутніх держав Європи IX—XII ст. Вона відіграла велику роль в історії східних слов'ян та інших слов’янських народів. Давньоруська держава сприяла їх суспільно-політичному, економічному та культурному розвитку.

Культура Київської Русі — видатне явище світової середньовічної культури. Культура ця розвивалася у загальному контексті світової культури, але мала лише їй властиві риси, зумовлені конкретними історичними обставинами і східнослов’янськими традиціями.