9. 1. Умови функціоеування ринку олігополії

Олігополія - економічна модель ринку, що характеризується пануванням невеликої кількості фірм і компаній у виробництві відповідних товарів на ринку цих товарів. Олігополія переважає в сучасній ринковій структурі.

Олігопольні галузі – автомобільна промисловість, виробництво сталі, алюмінію, нафтохімікатів, електроустаткування, комп’ютерів, галузі оптової торгівлі.

Характерні ознаки олігополії: нечисленність фірм; однорідні або диференційовані товари; високий ступінь концентрації.

Головна риса олігополії – нечисленність фірм, які панують на ринку товарів чи послуг. Є певні відмінності в якості продукції або вони зовсім відсутні. Невелика кількість продавців пояснюється тим, що новим претендентам важко ввійти у цю галузь виробництва. Є ряд бар’єрів, що заважають проникненню нових конкурентів на існуючий ринок: висока вартість виходу на ринок, патентний захист, обмеженість ресурсів. Один із основних – економія витрат, зумовлена розширенням масштабів виробництва. Існують галузі, в яких ефективне (низькозатратне) виробництво можливе лише за існування невеликої кількості виробників, тобто ефективність передбачає, щоб виробничі потужності кожної фірми охоплювали більшу частину сукупного ринку. Ситуація, за якої в галузі існує невелика кількість фірм з високими витратами, жодній з яких не вдається реалізувати ефект масштабу, - надзвичайно нестійка. Вигідне розширення підприємств відбувається за рахунок конкурентів. Реалізація ефекту масштабу деякими фірмами передбачає, що кількість конкуруючих виробників одночасно скорочується внаслідок банкрутства або злиття. Істотне значення має НТП, який у багатьох галузях зробив ефект масштабу досяжнішим.

Ефект масштабу – бар’єр для вступу в галузь, який важко подолати. Він пояснює не лише розвиток олігополії в багатьох галузях, а неможливість того, що ці галузі коли-небудь стануть більш конкурентними. Фінансовий бар’єр для вступу в галузь – значні витрати на рекламу (наприклад, у виробництві сигарет).

Для існування олігополії важливим є ефект злиття з таких причин:

• об’єднання двох або більше конкуруючих фірм суттєво збільшує їх ринкову частку й ефект масштабу;

• ринкова влада дає великій фірмі більше можливостей контролювати ринок і ціну своєї продукції;

• переваги крупного покупця дають змогу домогтися нижчих цін на ресурси, необхідні для виробництва.

Загальна взаємозалежність, що випливає з нечисленності фірм, і необхідність для фірми враховувати можливі відповіді конкурентів у разі зміни її цінової політики – унікальні властивості олігополії. Будь-яке рішення, яке приймає фірма (встановлення ціни, визначення обсягу виробництва, розгортання реклами, вкладення у нові потужності), потребує передбачення найімовірнішої реакції конкурентів. Залежність поведінки кожної фірми від такої реакції – олігополістичний зв’язок.

Функціонування ринку в умовах олігополії передбачає ретельне врахування дій конкуруючих фірм при визначенні ціни та обсягу випуску продукції.

Олігополіст, як правило, неохоче йде на зміну ціни, тому що це пов’язано із значними витратами. Зазвичай фірмі вигідно у разі зміни попиту змінювати обсяг виробництва, а не ціну. Компанії знають, що якщо вони знизять ціни, те ж саме зроблять конкуренти, що дасть початок ціновій війні. Тоді, замість зростаючого обсягу продаж, що компенсує знижені ціни (як при досконалій конкуренції), зниження цін призведе просто до зниження доходів.

9. 2. ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ ОЛІГОПОЛІСТА Загальна взаємозалежність дій кожного з учасників ринку. Жодна олігопольна фірма не змінить лінію своєї поведінки, поки не прорахує найбільш ймовірну реакцію конкурентів, що може бути далеко не однозначною.

1. Дилема олігополіста. Полягає в двох протилежних цілях фірми:

1. Зміцнення монопольної влади – через максимізацію сукупного прибутку галузі за допомогою змови і спільних дій конкурентів

2. Отримання надприбутку – за рахунок частини ринку конкурентів шляхом порушення угоди (наприклад щодо цін або обсягу продукції, запропонованого на ринку), що в свою чергу посилює протиріччя і загострює боротьбу.

2. Невизначеність. Подальша поведінка фірми-олігополіста залежить від відповідної поведінки конкуруючої фірми, яку можна передбачити лише з великою долею невизначеності. Послідовність дій олігополістів нагадує гру в шахи, де необхідно робити ходи відповідно до дій та реакцій супротивника (для аналізу олігополістичних ситуацій широко застосовується теорія ігор, що дозволяє математичними методами досліджувати поведінку об’єктів з різними інтересами).

3. Прагнення до співробітництва (змови) – домовленості між фірмами в галузі з метою встановлення фіксованих цін та обсягів продажу. Змови олігополістів можуть бути:

1. Явні (відверті). Картель – одна з форм відвертої змови, об’єднання фірм на основі формального письмового погодження ціни та обсягу виробництва продукції. Найбільш відомим і успішно діючим картелем був ОПЕК (Організація країн – експортерів нафти).

2. Приховані (таємні) – поширені там, де відверті змови заборонені законом.

Мета змов

• Встановлення фіксованих цін

• Встановлення максимально можливих обсягів виробництва (квот)

• Розподіл ринку для підтримання домовленої ціни

• Встановлення бар’єрів для входження в галузь конкурентів

• Контроль щодо дотримання фірмами умов угоди

4. Цінові війни – циклічне, послідовне зниження ціни учасниками олігополістичного ринку. Мета: витіснити конкурентів з ринку. Наслідки: ринкова ціна знизиться до рівня середніх витрат (P=ATC) →обсяг випуску продукції в галузі буде на рівні досконалої конкуренції → економічні прибутки кожної фірми будуть дорівнювати нулю.

Можливі моделі поведінки при дуополії

Дуополія – це ринкова структура за якої пропозиція представлена лише двома постачальниками. Можливі такі ситуації:

Перший продавець є лідером і встановлює ринкову ціну, а другий – аутсайдером, який підпорядковує свої дії поведінці лідера;

Обидва продавці намагаються бути лідерами і проводити незалежну ринкову політику (олігополістичне рішення Боулі). Розвиток цієї ситуації призводить до порушення ринкової рівноваги та до перевиробництва, в результаті чого або розпочинається цінова війна, де буде один переможець, або учасники дійдуть певної згоди. В обох випадках створюються реальні передумови для монополізації даного ринку.;

Обидва продавці на ринку пасивні й пристосовуються до дій співучасника:

1. модель дуополії Курно – кожний з продавців визначає свій обсяг виробництва залежно від обсягу виробництва іншого учасника ринку

модель дуополії Бертрана – кожний з продавців визначає свою ціну товару залежно від ціни, яку встановлює інший співучасник ринку.