2. Охарактеризуйте школи для дітей з порушеннями мови.

Школа для дітей з важкими порушеннями мови (V виду)

Школа для дітей з важкими порушеннями мови - тип спеціального шкільного установи, призначений для дітей, які страждають алалією, афазію, ринолалією, дизартрією, заїканням при нормальному слуху і первинно сохранном інтелекті. Успішне формування мови і засвоєння програми навчання у даного контингенту дітей ефективно лише в школі спеціального призначення, де використовується особлива система корекційного впливу.

Спочатку ці школи забезпечували освіту в обсязі 4 класів масової школи.

Поряд із завданнями загальноосвітньої школи загального типу в даній установі висуваються в специфічні завдання: 1. подолання різних видів порушень усній і письмовій мові; 2. усунення пов'язаних з ними особливостей психічного розвитку в процесі корекційно-виховної роботи у навчальний та позанавчальний час; 3. професійно-трудова підготовка.

Школа складається з двох відділень. У I відділення школи приймаються діти з діагнозом: алалія, афазія, дизартрія, ринолалія, заїкання, які мають загальне недорозвинення мови важкого ступеня, що перешкоджає навчанню в загальноосвітній школі. При комплектуванні класів враховується в першу чергу рівень мовленнєвого розвитку та характер первинного дефекту. У II відділення зараховуються діти, які страждають важкою формою заїкання при нормальному розвитку мови.

У I і II відділенні освітній процес здійснюється у відповідності з рівнем освіти програм двох відділень.

У I відділенні

-I ступінь - початкова загальна освіта з нормативним терміном освоєння - 4 - 5 років;

II ступінь - основна загальна освіта з нормативним терміном освоєння - 6 років. Гранична наповнюваність класів становить 12 осіб.

Випускники спеціальних шкіл одержують свідоцтво про неповну середню освіту. У навчальному процесі передбачається велика кількість годин на виробничо-трудове навчання. При цьому вирішуються два завдання: праця як важливий корекційно-виховний засіб подолання дефектів розвитку і формування особистості, і як головна умова підготовки дітей з відхиленням у психофізичному розвитку до життя і праці в суспільстві. Корекція порушень мовлення та письма в учнів проводиться систематично протягом всього навчально-виховного процесу, але найбільшою мірою на уроках рідної мови. У зв'язку з цим виділені спеціальні розділи: вимова, розвиток мови, навчання грамоті, фонетика, граматика, правопис і розвиток мовлення, читання і розвиток мовлення. Подолання різноманітних проявів мовних дефектів дітей забезпечується поєднанням фронтальних (визначених) та індивідуальних форм роботи.

Логопедична робота над зв'язною промовою займає один з провідних напрямків корекційного навчання мові учнів початкових класів з дизорфографією. Провідна завдання даного процесу полягає в тому, щоб навчити дітей сприймати мову, самостійно (свідомо й довільно) будувати семантично цілісні висловлювання, тексти. Цьому сприяє цілеспрямовано організована на уроках продуктивно-пошукова діяльність учнів із дізорфографією. У кожної дитини формується творча позиція до виконання навчальних завдань: орфографічних, граматико-лінгвістичних та інших.

У численних психологічних дослідженнях підкреслюється той факт, що молодший шкільний вік є сензитивним для творчої уяви. Здатність до фантазії допомагає учням з мовною патологією в умовах творчого корекційного навчання ефективно опановувати способами і засобами мови. Таким чином, у дітей з дизорфографією виховується потреба викладати свої думки, почуття і в письмовому тексті (дискурсі).

Логопедична робота над зв'язною промовою учнів початкових класів з дизорфографією включає два напрямки: 1. Розвиток внутрішнього програмування:

а) формування внутрішнього програмування зв'язних висловлювань;

б) розвиток внутрішнього програмування окремих висловлювань, тобто глибинно-семантичного структурування. 2. Формування мовного оформлення мовленнєвого висловлювання.

Логопедичний вплив спирається на випереджувальний розвиток семантичної сторони мови по відношенню до формально-мовної. При цьому враховується, що перехід до самостійного переказу або розповіді можливий лише після засвоєння відносин на рівні окремих речень.

Корекційна робота над зв'язною промовою спрямована на розвиток сукцессивних, а також симультанних процесів. При розвитку програмування окремих висловлювань на початкових етапах відбувається формування та вдосконалення простої глибинно-семантичної структури висловлювання. Надалі ця структура включається до зв'язного висловлювання, у контекст. Використовується мовне спілкування дитини з логопедом і однолітками в діалогічних і монологічних формах мови. Така сукцессивна спрямованість логопедичної роботи не виключає розвиток у школярів симультанних процесів. На підставі теорії поетапного формування розумових дій початковий етап корекції включає велику кількість схем, ідеограм, таблиць, що полегшують засвоєння семантичної структури речення і тексту. При цьому, у молодших школярів з дізорфографією формуються різні види зв'язного мовлення: повідомлення, розповідь, опис, міркування і т.д.

Корекційна робота включає наступні завдання: опис предметів за основними ознаками; розгорнутий опис предметів (з включенням різних ознак (микротем)); порівняльний опис предметів; рішення пошукових задач і нестандартних лінгвістичних завдань; робота з проблемними питаннями; переказ тексту (стислий і докладний); робота з деформованим текстом, відтворення тексту за планом (розгорнутому або короткому) та інші.

3. Вибрати правильну відповідь: 72. Основою девіантної поведінки при патохарактерологічному типі є: а) психопатологічні симптоми; б) психопатологічні синдроми; *в) девіації характеру (акцентуації і психопатії); г) патологія характеру, пов'язана з психічним захворюванням; д) патологія особистості, пов'язана з психічним захворюван¬ням.

Варіант № 24