
- •Одеса одеу 2007
- •Розділ і. Функціональні характеристики країн в сучасному соціально-економічному просторі
- •Тема 1. Соціально-економічна типологія країн
- •1.1. Соціально-економічна структура світу
- •1.2. Основні об’єкти політичної карти світу
- •1.3. Типологія країн світу
- •1.4. Класифікації країн
- •Тема 2. Тенденції розвитку основних груп країн в процесі глобалізації
- •2.2. Поняття глобалізація, регіоналізація. Глобальні проблеми
- •2.2. Тенденції і фактори економічного розвитку
- •2.3. Економічна та політична інтеграція. Міжнародні економічні організації
- •Міжнародні організації і союзи
- •Тема 3. Світова економіка. Національна економіка
- •3.1. Поняття світової економіки і світового господарства
- •3.5. Національна економіка як об’єкт світової економічної системи. Показники економічного розвитку країн
- •Тема 4. Зовнішньоекономічні відносини України з країнами світу
- •4.1. Структура зовнішніх зв’язків
- •4.2. Форми зовнішньоекономічної діяльності
- •4.3. Політико-економічні зв’язки
- •4.4. Культурні зв’язки
- •Розділ іі. Особливості соціально-економічного розвитку
- •Тема 5. Особливості розвитку країн Західної та Східної Європи
- •5.1. Економіка Європи
- •5.2. Галузева структура
- •5.3. Регіони Європи
- •Значення єс у розвитку економіки Європи
- •Тема 6. Економіка Федеративної республіки Німеччини
- •6.1. Місце Німеччини в світовій економіці
- •6.2. Головні фактори розвитку економіки
- •1. Геополітичне положення
- •2. Природно-ресурсний потенціал
- •4. Націленість бізнесу на досягнення науково-технічного прогресу
- •5. Ефективна економічна політика уряду, активна роль держави в інтеграційних процесах
- •6.3. Структура і динаміка економіки
- •6.4. Зовнішньоекономічна політика
- •Тема 7. Особливості соціально-економічного розвитку країн снд
- •7.1. Сучасний стан і загальна економічна характеристика
- •7.2. Значення снд у розвитку міжнародної економіки
- •7.3. Економічні зв’язки
- •Показники розвитку країн снд (2000 р.)
- •Галузева структура ввп країн снд (2000 р.), %
- •Тема 8. Економіка Російської Федерації
- •8.1. Місце Росії в світовій економіці
- •8.2. Основні фактори економічного розвитку
- •8.3. Структура та динаміка розвитку економіки
- •Питома вага продукції основних галузей промисловості в її загальному обсязі (1997 р.), %
- •8.4. Зовнішньоекономічна політика
- •Тема 9. Особливості розвитку країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону
- •9.1. Сучасний стан і загальна економічна характеристика
- •9.2. Особливості економіки країн атр
- •Південна Азія
- •Південно-Східна Азія
- •9.4. Нові індустріальні країни Азії
- •9.5. Значення опек та атєс у розвитку економіки регіону
- •Тема 10. Економіка Японії
- •10.1. Місце Японії у світовій економіці
- •10.2. Фактори розвитку економіки
- •10.3. Структура і динаміка економіки
- •10.4. Зовнішньоекономічна політика країни
- •Тема 11. Особливості розвитку країн Північної Америки
- •11.1. Сучасний стан і загальна економічна характеристика
- •11.2. Фактори економічного розвитку та економіка країн Північної Америки
- •11.3. Значення мвф у розвитку міжнародної економіки
- •Тема 12. Особливості розвитку країн Латинської Америки
- •12.1. Загальна економічна характеристика країн Латинської Америки
- •12.2. Особливості економічного розвитку економіки країн
- •12.3. Регіони Латинської Америки
- •12.4. Нові індустріальні країни Латинської Америки
- •12.5. Зовнішньоекономічні зв’язки
- •Тема 13. Особливості розвитку країн Африки
- •13.1. Економіка Африки
- •13.2. Галузева структура
- •13.3. Регіони Африки
- •13.4. Проблеми соціально-економічного розвитку африканських країн
- •Тема 14. Особливості розвитку країн Австралії та Океанії
- •14.1. Склад та економічно-територіальні особливості країн Австралії і Океанії
- •14.2. Економіка Австралії. Роль Австралійського Союзу в соціально-економічному розвитку регіону
- •14.3. Економіка Нової Зеландії
- •14.4. Характеристика Океанії
13.2. Галузева структура
За структурою господарства більшість країн належать до аграрних, деякі – до аграрно-індустріальних. Після отримання незалежності господарства більшості країн були націоналізовані. Важливу роль відіграло встановлення державного контролю над розробкою корисних копалин в Алжирі, Египті, Нігерії, Гані, Демократичній Республіці Конго (ДРК), Лівії, Сенегалі та ін.
Частка Африки в промисловому виробництві країн світу становить порядку 3%. В Африці набули розвитку гірничодобувна та лісова промисловість, галузі первинної переробки сировини (мінеральної та рослинної). Останнім часом з'явилися підприємства машинобудування, хімічної промисловості, чорної металургії, промисловість будівельних матеріалів. Важливе місце в економіці африканських країн займає іноземний капітал. У більшій частині господарств валова продукція іноземних і спільних підприємств становить близько половими валового національного продукту (Ботсвана, Габон, Гана, Гвінея, Єгипет, ДРК, Зімбабве, Кенія тощо).
Гірничодобувна та гірничо-металургійна промисловість найрозвинутіші галузі промисловості Африки. У виробництві міді значне місце посідають Замбія і ДРК, де рудники зосереджені в «мідному поясі». Крім міді, в цьому поясі добувають руди інших металів, збагачують і виробляють цинк, свинець, кобальт, золото, срібло, уран. У цілому гірничодобувна промисловість розвинута в 1/4 частині молодих країн континенту, але основна частина продукції та видобутку найважливіших видів гірничодобувної сировини припадає на ПАР, Замбію, ДРК.
Енергетика Африки розвинута слабо. Енергооб'єкти розміщені дуже нерівномірно. В Африці зосереджено 1/10 записні нафти та 1/5 гідроресурсів світу. Є великі поклади вугілля. Головним паливним ресурсом у країнах Африки стала нафта, значні поклади якої зосереджені в Нігерії, Лівії, Алжирі, Єгипті ти шельфі Західної Африки. Річки басейнів Конго, Замбезі, Нігеру мають значний енергетичний потенціал, але він використовується недостатньо. Найбільші з діючих ГЕС — Асуанська на Нілі, Кариба на Замбезі, Куїнджі на Нігері.
Обробна промисловість у країнах Африки не набула належного розвитку. Існує такі форми виробничої діяльності:
1) первинна переробка експортної сільськогосподарської сировини (очищення бавовни, переробка кави, какао, виробництво олії, цукру, ниті, соків) характерна для країн, які експортують продукцію с/г;
2) виробництво товарів широкого вжиті, у для місцевих потреб (кустарне виготовлення тканин, предметні домашнього вжитку, місцевих харчових напівфабрикатів) та продукції сучасних підприємств легкої і харчової помисливості. До порівняно розвинутих галузей належить текстильна промисловість (ПАР, Єгипет, Алжир, Марокко, Туніс).
Провідна роль у зовнішньоекономічних зв'язках країн Африки належить зовнішній торгівлі. В експорті переважає гірничорудна і сільськогосподарська сировина, в імпорті - готова продукція. Нафту вивозять Алжир, Нігерія, Лівія, залізні руди — Ліберія, Мавританія, алмази та золото ПАР, мідь Замбія, ДРК, ПАР, фосфати — Марокко, уран — Нігер, Габон, бавовну - Єгипет, Судан, Танзанія, каву — Ефіопія, Кот-д'івуар, Кенія, Уганда, Ангола та інші, арахіс — Сенегал, Судан, оливкову олію – Туніс, Марокко.
У Західній Африці основними експортними культурами є какао, арахіс, кава, банани, пальмова олія, каучук; у Центральній Африці — пальмова олія, кава, бавовна; у Східній Африці — бавовна, чай, кава, сизаль, ваніль і горіх кеш'ю; у Північній Африці — оливкова олія, цитрусові, вино. У Єгипті та Судані — головним чином бавовна.
Основна причина відставання тваринництва — низький рівень зоотехніки та низька товарність виробництва, що значною мірою пояснюється особливостями звичаїв скотарських племен.