
- •1)Предмет, мета, структура та завдання курсу «Загальне мовознавство».
- •2)Міждисциплінарні звязки мовознавства.
- •3) Функції мови
- •4)Структура мови (моє: системний хар.Мови)
- •5) Основні і не основні одиниці мови.
- •6)Мовні рівні
- •7)Ієрархія мовних рівнів.
- •8)Парадигматичні, синтагматичні відношення
- •9)Мова і мовлення
- •10) Мова і мислення
- •11.Проблема співвідношення мови і мислення
- •12. Мова як явище, що історично розвивається.
- •13. Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мови
- •14. Природа мовних змін
- •15. Мовні контакти
- •16. Субстрат суперстрат, адстрат.
- •17. Синхронія і діахронія
- •18. Літературна мова та її ознаки
- •19. Мова як знакова система.
- •20. Види знаків.
- •21. Природа мовного знака.
- •22. Мова і суспільство
- •23) Діалектика суспільного та індивідуального в мові
- •24. Суспільні функції мови.
- •25. Суспільний характер мовної норми.
- •26. Залежність мови від позамовних факторів
- •27. Мова, нація, держава
- •28. Мова і культура.
- •29. Мова і релігія
- •30. Методологія дослідження мови
- •31. Поняття про методологію та метод.
- •34)Біблія і проблеми сутності мови (лекція Белея).
- •35)Мовознавство в давній Індії.
- •36)Античне мовознавство
- •37)Європейське мовознавство епохи Середньовіччя та Відродження.
- •38)Граматика Пор-Рояля
- •39)Українське мовознавство князівської доби
- •40) Українське мовознавство хіv – хvіі ст.
- •41)Поява порівняльно-історичного мовознавства.
- •42)Словянська компаративістика (й. Добровський, а.Востоков)
- •43) Мовознавча концепція в. Фон Гумбольдта.
- •44)Мовознавчі погляди а. Шлейхера.
- •45)О. Потебня видатний український мовознавець.
- •46) Молодограматичний напрям у мовознавстві.
- •47) Лінгвістична концепція Яна Бодуена де куртене.
- •48)Мовознавчі здобутки і. Франка, к. Михальчука, с. Смаль-Стоцького, і. Огієнка.
- •49) «Курс загальної лінгвістики ф. Де Соссюра»
- •50)Українське Мовознавство 20—40-х років XX ст.
- •51) Мовознавство в ссср міжвоєнної доби
- •52)Копенгагенська глосематика(структуралізм)
- •53) Українське мовознавство повоєнної доби
- •54)Українські мовознавці діаспори
- •55)Розвиток мовознавства в незалежній Україні
6)Мовні рівні
Рівні мови-деякі ділянки мови, підсистеми мовної системи, кожну з яких зарактеризують сукупність відносно однорідних одиниць і набір правил які регулюють їх використання і групування в різні класи і підкласи. Розрізняють основні і проміжні рівні. До основних рівнів належать:фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний, синтаксичний. Кожен із рівнів мє свою основну одницю: фонологічний-фонему, морфологічний-морфему, лексико-семантичний-лексему, синтаксичний-синтаксему. За роллю в структурі мови, виділяють нищі та вищі рівні. Так, фонологічний рівень належить до нижчого, оскільки фонема – одностороння одиниця(нема плану змісту), яка використовується для побудови одиниць вищого рівня-морфем і лексем. Нищий рівень синтаксичний, бо він обслуговує комінукативні потреби і підпорядковує собі одиниці всіх інших рівнів.
Мовні рівні не існують ізольлвано. Вони взаємоповязні: саме на стику рівнів виникають проміжні рівні, їх одиниці мають подвійний характер:вони утворюються в одному рівні, а функціонують як одиниці іншого рівня. До проміжних рівнів належать морфонологічний, словотвірний, фразеологічний. Морфонологічний рівень виникає на стику фонем і морфем. Предметом морфонології, вважає її основоположний вважає її основоположник М. Трубецькой, є дослідження морфонологічного використання фонологічних засобів мови. Морфонологія вивчає чергування голосних та приголосних, наголос, і сполучення фонем у складі морфеми і слова(рука-ручка), (села-села). Словотвірний рівень є проміжним між морфологічним і лексико-семантичним. Предметом словотвору є творення слів на основі морфем, твірних основ, словотвірних моделей. Фразеологічний рівень як проміжний виникає на стику лексико-семантичного і синтаксичного. Предметом фразеології є вивчення утворення номінативних одиниць на основі поєднання двох чи деількох слів(бити байдики, Чорне море).
7)Ієрархія мовних рівнів.
Теорію ієрархії рівнів сформулював у 1962 році француський мовознавець Е. Бенвеніст. Суть цієї теорії полягає в тому, що мовні одиниці планом вираження спираються на нижчий рівень, а планом змісту входять до вищого рівня. Морфема планом вираження спирається на фонему, тобто складається з фонем, але свого змісту набуває лише в складі слова. Н-д:закінчення а має значення «наз. відмінок, однина, ж.р », тільки в складі слова(рук-а, рік-а, сестр-а). Фонему також можна визначити, лише як складову частину одиниці вищого рівня-морфеми. Формою мовної одиниці є її здатність розкладатися на складові елементи нижчого рівня, а значенням – здатність бути складовою частиною одиниці вищого рівня. Таке розуміння мовної структури, на думку В. Кодухова, допускає тільки один напрям аналізу – від нищого рівня до вищого, від форми до змісту.
8)Парадигматичні, синтагматичні відношення
Мовна система базується навідношеннях. Відношення між мовними одиницями бувають:парадигматичні, синтагматичні та ієрархічні.
Парадигматичні відношення- відношення вибору, асоціації, що грунтуються на подібності й відмінності, позначувальних і позначуваних одиниць мови. Парадигматичними у фонетиці є відношення між дзвінкими і глухими, мякими і твердими звуками; В граматиці-між відмінковими формами слів, іормами дієвідмінювання, між різними типами речень; в лексико-симантичній системі-це синонімічні, антонімічні, гіпонімічні, конверсивні та ін. відношення. Парадигм. відношення наз. вертикальними, оскільки будь-яку парадигму можна записати в сповпчик, вертикально.
Синтагматичні відношення-відношення одиниць, розташованих лінійно-це здатність мовних елементів поєднуватися, синтагмат. Відношення наз горозонталиними, оскільки вони завжди реалізуються між одиницями, як розташовуюються одна за одною, зокрема фонеми поєднуються не як-небуть, а вибірково. В укр. мові на поч. слова нема такого звукосполучення як -цст-. Синтагматичними звязками спричинені такі фонетичні явища як асиміляція, дисиміляція, сингармонізм, акомоодація, гаплологія. У словотворі синтагматичні відношення виявляються у тому, що існує певна закономірність у поєднанні морфем. Так, в українській мові віддієслівні назви особи-діяча утворююьься за допомогою суфіксів, -тель, -ар, -ач, ник,-ій, тощо, однак кодна з дієслівних основ вибирає тільки якийсь один з цих суфіксів.
Ієрархічні відношення – відношення структурно простіших одиниць до складніших: фонеми до морфеми, морфеми до лексеми, лексеми до речення. Протиставлення парадигматичних і синтагматичних відношень з одного боку, та ієрархічних з іншого, відображає особливу властивість мовної системи – її різнорівневий, гетерогенний характер, що вже стосується будови мови, її структури.