21. Поняття рентабельності, методичний інструментарій її оцінки

Одним з основних елементів фін стану є рентабельність.

Показники рентабельності характеризують здатність підприємства генерувати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності і визначають загальну ефективність використання активів та вкладеного капіталу.

Прибуток та рентабельність - це пов'язані між собою поняття, але не тотожні за своїми аналітичними можливостями. Рентабельність доцільно розглядати з двох позицій - як об'єктивну економічну категорію і як кількісний та якісний показник. Як об'єктивна економічна категорія, рентабельність характеризує рівень прибутко­вості, дохідності, фінансовий результат господарської діяльності підприємства.

Рентабельність - це синтетичний показник, який відображає різні аспекти діяльності підприємства за певний період.

Рентабельність власного капітану характеризує досягнутий рівень фінансової рентабельності та є одним із критеріїв формування оптимальної структури капіталу. Показник розраховується таким чином:

де ФР - фінансова рентабельність підприємства, %;

ЧП - сума чистого прибутку;

BK - сума власного капіталу.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів пдприємства.

Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

Рентабельність інвестицій - розраховується як відношення суми чистого прибутку та виплачених процентів до суми власного і довгострокового позикового капіталу середнього за період

Показує, яку віддачу мають власники акціонерного капіталу та утримувачі довгострокового боргу компанії.

Рентабельність продукції розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

22. Сутність та методи діагностики фін стану під-ва

Діагностика фінансового стану - процес дослідження фін. стану під-ва та основних результатів його фін.-госп. діяльності з метою визначення рівня захищеності його інтересів від різноманітних загроз та виявлення резервів покращання фін. стану.

Метою експрес-діагностики є завчасне виявлення ознак кризового розвитку підприємства на базі використання стандартних методів аналізу. три етапи: підготовчий(прийняття рішення про доцільність аналізу фін. звітності), попередній огляд бух.звітності(ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу), аналіз і читання звітності(узагальнена оцінка результатів госпо­дарської діяльності та фінансового стану об'єкта).

Метою функціональної діагностики є поглиблення результатів оцінки, отриманих в результаті проведення експрес-діагностики та прогнозування впливу окремих факторів по фінансовий стан та можливості під-ва щодо нейтралізації їх негативного впливу.

Система аналізу фін.-го стану під-ва:

Горизонтальний (трендовий) аналіз базується на вивченні динаміки окремих показників фін. стану під-ва у часі, розрах. темпи зростання окремих показників за кілька періодів дослідження та визначаються загальні тенденції їхніх змін. Види:

= дин. пок-ків звіт. періоду порівняно з пок-ми попереднього періоду;

=дин. пок-ків за кілька попередніх періодів.

Вертикальний (структурний) аналіз грунтується на структур­ному розкладанні окремих показників фін. звітності під-ва.Розрах. питомої ваги окремих структурних елементів.Види аналізу:

- пит. вага ОА та НА у загальній сумі активів, структура ОА (пит. вага основних складових - запасів, дебіторської заборго­ваності, грошових коштів), структура НА, склад активів за рівнем ліквідності, інфляційної захищеності тощо; -пит. ваги ВК та ПК, склад ПК за строками використання та видами тощо; - грош. потоки під-ва за грошовими потоками від операційної, інвестиційної та фінансової діяль­ностей.

Порівняльний (просторовий) аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних показників, у процесі якого розраховуються розміри їхніх абсолютних та відносних відхилень. види аналізу:

=аналіз середньогалузевих показників із метою оцінювання конкурентної позиції під-ва та виявлення резервів подальшого підвищення ефективності діяльності та покращання фін. стану; =аналіз осн. підприємств-конкурентів для розроблення заходів щодо подальшого розвитку підприємства; =аналіз структурних під­розділів з метою порівняння параметрів їх результативності та пошуку резервів підвищення ефективності функціонування внутрішніх підрозділів під­приємства;

=аналіз звітних та планових показників фін. стану досліджуваного під-ва для визначення ступеня відхи­лення звітних показників від планових, виявлення причин цих відхилень та формулювання рекомендацій щодо коригування окремих напрямів покращання фінансового стану.

Аналіз фін. коефіцієнтів (R-аналіз)- розрах. співвідношення різноманітних абсолютних показників фінансової звітності, за результатами якого визначаються відносні показники, що характеризують окремі складові фін.стану під-ва. Фін.коеф-ти, повинні відповідати певним вимогам:

+бути максимально інформативними і надавати цілісну картину фінансового стану підприємства; +для всіх фінансових коефіцієнтів (якщо можливо та необхідно) повинні бути встановлені числові параметри (нормативи) мінімально задовільного рівня чи діапазону змін; +розраховуватися, як правило, за даними публічної бухгалтерської звітності, хоча можна використовувати і дані управлінського обліку;

+надавати можливість проводити рейтингову оцінку підприємства.

Інтегральний (факторний) аналіз дозволяє отримати найбільш глибоку оцінку умов формування окремих агрегованих показників фінансового стану підприємства