- •1.Предмет політології
- •2.Функції політології:
- •3.Закони та категорії політології
- •1.Світоглядно-теоретичні:
- •2.Загальнонаукові
- •3.Специфіко-соціологічний
- •4.Політичні вчення Ст.Сходу
- •5.Політичні вчення Середньовіччя
- •6. Політичне вчення в період становлення феодалізму
- •7.Політична думка Давньоруської держави
- •8.Політичний погляд в Україні 16-19 ст.
- •9.Розвиток політичної думки в 20 ст.
- •10.Генезис та сутність політики
- •11. Принципи функціонування політичної влади
- •12. Громадянське суспільство
- •13/36 Консерватизм і неоконсерватизм
- •14. Форми державного устрою
- •15. Громадські об’єднання: поняття, причини виникненя, права, функції
- •16.Політичний менеджмент, маркетинг
- •17. Тоталітарний та авторитарний режими, поняття,риси та співвіднош.
- •20. Лібералізм і неолібералізм
- •21.Референдум та плебісцит
- •22 Демократія. Поняття, організаційні та історичні форми
- •24. Політичний режим і демократія в Україні
- •25. Альтернативні і не альтернативні партійні системи.
- •26. Форми та функції політичної влади.
- •27. Ліберальна та марксистка теорія демократії
- •28.Політичний екстремізм
- •29.Що таке національна держава?
- •30. Етапи розвитку політичної партії:
- •31. Механізм, форми , функції та ресурси політичної влади.
- •32. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •33. Виборче право: визначення та функції
- •34. Політична партія, визначення та функції
- •35. Комунізм і Соціалізм
- •13/36 Консерватизм і неоконсерватизм
- •37. Масові громадські рухи
- •38. Типи політичної системи суспільства (псс)
- •39. Форма державного правління. Монархія
- •40 Закономірності розвитку псс. Їх прояв в Україні
- •48. Фашизм,неофашизм
- •52.Громадські організації
- •53. Шляхи здобуття політичної влади:
- •2.Контрреволюція
- •1) Внутрішні функції:
- •2) Зовнішні функції:
- •59. Типи політичних партій за ідеологічним критерієм
- •60.Типи політичних партій за способом суспільних перетворень
- •61.Прапорційна виборча система
- •62.Громадські самодіяльні органи
- •63. Аксіоми аполітичної влади Ільїна
- •64.Сутність та функції виборів
62.Громадські самодіяльні органи
ГСО – створюються за звичай при державних організаціях і комітетах (комітети ветеранів війни, праці, чорнобильців,інвалідів,квартальні комітети,захисту миру). Вони не мають офіційного членства,статуту,чітких програм,але вони носять великий вклад у вирішення гострих проблем і р-ок с-ва.
Окремі з них представлені організаціями на міжнародному рівні: *групи за звільнення в'язнів совісті, репрезентовані організацією Міжнародна амністія;
*комітети захисту миру - Всесвітньою радою Миру;
*жіночі комітети — Міжнародною Демократичною Федерацією Жінок та ін.
63. Аксіоми аполітичної влади Ільїна
Політична влада — здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на діяльність, поведінку людей та їх об'єднань за доп. волі, авторитету, права, насильства; організаційно-управлінський та регулятивно-контрольний механізм здійснення політики. Більшість вчених вважає, що джерелом влади є політичне панування, яке постає як панування інтересу, має багато форм, основною з яких влада. У політичній практиці інколи помилково тлумачать навпаки, що влада — джерело панування. Автори таких тлумачень не враховують, що для завоювання влади необхідно спершу стати реальною політичною панівною силою і завоювати владу, а далі — закріпити своє панування. Поняття «політична влада» ширше від поняття «державна влада». По-перше, політична влада виникла раніше від державної, ще в додержавну добу. По-друге, не кожна політична влада є владою державною (наприклад, влада партій, рухів, громадських організацій), хоча будь-яка державна влада — завжди політична. По-третє, державна влада специфічна: тільки вона володіє монополією на примус, правом видавати закони тощо. Проте, окрім примусу, вона послуговується іншими засобами впливу: переконанням, ідеологічними, ек. чинниками досконалення і демократизація пол. управління передбачає пошук нових спос.реалізації влади і певні вимоги до неї.
З огляду на це рос. пол. мислитель Іван Ільїн (1882—1954) сформулював шість аксіом державної влади:
1. Державна влада не може належати нікому, крім тих, хто має правове повноваження. Правосвідомість вимагає, щоб влада сприймалась не як сила, яка породжує право, а як правочинне повноваження. Право народжується не від сили, а тільки від права і завжди від природного права. Влада, яка не має правової санкції, не має й правового виміру.
2. Державна влада в межах кожного пол. союзу повинна бути одна. Вона-єдине організоване волевиявлення, яке випливає з єдності права. В кожному пол. союзі державна влада, незважаючи на принцип її поділу, за своєю суттю і метою єдина. Наявність двох державних влад свідчить про існування двох політичних союзів.
3. Влада має здійснюватися людьми, які відповідають високому етичному й пол. цензу. Влада без авторитету гірша, ніж явне безвладдя. Народ, який принципово заперечує правління кращих, є ганебним натовпом, а демагоги — його провідниками.
4.Політична програма володарюючих може передбачати лише заходи, які мають заг. інтерес. Адже державна влада покликана утверджувати прир. право, а воно збігається із заг. інтересами народу і кожного громадянина
5. Пол. програма влади має охопл. заходи і реформи, які реально можна втілити в життя. Неприпус-тимо вдаватися до утопічних, нездійсн. програмних накреслень.
6. Держ. влада принципово пов'язана розподільчою справедливістю. Однак влада має право і зобов'язана відступати від неї тоді, коли цього вимагає нац..-духовне буття народу.
Практика пол. життя засвідчує, що ігнорування цих аксіом призводить до кризи державної влади, дестабілізації с-ва, конфліктних ситуацій, які можуть переростати навіть у громадянську війну.