1. Сутність, основні ознаки та принципи надання страхових послуг (сп)

В сучасних умовах досить часто при здійсненні процесу страху­вання застосовуються терміни страхові продукти та страхові по­слуги.

«Страховий продукт» є більш коректним при здійсненні конкретного виду страхування, а термін «страхова послуга» (СП) дещо ширший, включає в себе значний спектр інших операцій, пов'язаних із страхуванням, таких як: розрахунки актуаріїв, результати роботи професійних оцінювачів страхового ризику та страхового збитку, збір інформації про ймовірність настання страх. випадку, масштабність ймовірних ризиків та збитків тощо.

Ряд особливостей, якими хар-ться СП:

1. Надавати СП можуть лише спеціалізовані орг-ції, які можуть надати відповідні фін. гарантії;

2. Щоб надавати СП страхова компанія (СК) повинна мати ліцензії на відповідні види цих послуг;

3. Оскільки СП невідчутна, невидима – це означає, страховик не бачить цього продукту, не може відчути одразу користь від нього. Тому для просування на ринку страхових послуг потрібна вичерпна інформація і інтенсивна реклама;

4. СП може бути надана як на добровільних засадах, так і обов’язкових;

5. При наданні СП завжди укладається договір страхування і виступає у вигляді полісу.

Надання СП базується на спец. принципах:

1) принцип вільного вибору страховика і виду страхування;

2) страховий інтерес і наявність страх. ризику;

3) принцип найвищої довіри;

4) відшкодув. в межах реально завданих збитків;

5) франшиза - передбачена договором частина збитків, яка в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком;

6) суброгація - передача страхувальником страховикові прав на стягнення заподіяної шкоди з третіх осіб в межах виплаченої суми;

7) контрибуція - право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами мають відповідальність перед одним страхувальником, з пропозицією відшкодування;

8) співстрахування і перестрахування;

9) диверсифікація - поширення діяльності страховиків за межі основного бізнесу.

2. Зміст, структура і види майнового страх-ння

Із розвитком сус-ва зростає обсяг майна, що перебуває у приват. власності громадян отже, зрост. потреба в захисті майнов. інтересів громадян.

Майнове страхування — галузь страхової діяльності, в якій об'єктом страх. захисту є майно в найрізноманітніших його проявах.

Видами майнового страхування є: 1) страхування залізничного, наземного, повітряного та водного транспорту; 2) страхування вантажів і багажу; 3) страхування квартир, будинків, будівель та майна; 4) страхування кредитів; 5) страхування інвестицій; 6) страхування фінансових ризиків; 7) страхування судових витрат; 8) страхування виданих гарантій (поручительств) та прийнятих гарантій; 9) страхування домашніх тварин; 10) страхування врожаю с/г підприємств.

Розмір відшкодування у майновому страхуванні залежить від сис-ми страх. забезпечення:

1. Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій самій пропорції в якій страхова сума за договором перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.

2. Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми.

3. Система граничного відшкодування викор. в тих видах де страховик має компенсувати збитки страхувальника, які обчислюють як різницю заздалегідь обумовленою границею і фактичним рівнем доходів. Ця система поширюється на страхування вражено втрат і простої у виробництві.

Нині діючий ЗУ "Про страхування" не включає в перелік обов'язков. страхування майно громадян, а називає тільки два різновиди обов'язкового страх-ня майна: страхування авіаційних суден та обов'язкове страхування врожаю с/г культур і багаторічних насаджень в радгоспах та інших держ. с/г під-вах.

3. Хар-ка окремих видів страхування життя

Страх-ння життя є підгалуззю особистого стр-ня.

Страхування життя поділяється на певні види.

Серед найпопулярніших видів страхування життя виокремлюють змішане страхування життя. Під час проведення змішаного страхування життя необхідно врахувати, що договори страхування укладаються лише на тривалий час. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті застрахованого, страхування на випадок втрати страхувальником здоров’я від нещасного випадку.

Як правило, договори змішаного страхування є довгостроковими і можуть укладатися на різні за тривалістю строки. На страхування приймаються громадяни від 18 р. і до того віку, який вважається середньою тривалістю життя, страхування дітей – без обмеження віку.

Страхування на дожиття означає, що особа, яка сплачувала страхові внески і дожила до певного попередньо встановленого віку, отримує від страховика страхову суму; в протилежному випадку в разі смерті застрахованого в період дії договору страховик виплачує 100% страх. суми спадкоємцям.

Страхування на випадок смерті передбачає, що за страхову премію, яка вноситься страхувальником протягом усього його життя або до якогось певного часу, страховик зобов’язується при настанні смерті, коли б вона не сталася, виплатити встановлену попередньо страхову суму.

При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки й інші родичі дитини, які укладають договори, сплачують страхові внески, а застрахованим є дитина у віці з дня народження до 15 років. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені юр.особами, під-вами.

Страхування до одруження - страху­вальниками виступають батьки та інші родичі дитини віком від 18 до 80 р, які уклали договір на користь дітей, застрахованих осіб. Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до не більш як 18 р. на момент закінчення дії договору страхування.

Також існує довічне страх-ня (вид страх-ня на випадок смерті або втрати працездатності страхувальником) та страх-ня дод. пенсії.