6. Дії сторін при настанні страхового випадку. Порядок проведення страхових виплат. Страхування ренти і пенсій

У разі настання страх. випадку страхувальник повинен в обумовлений строк оповістити СК про випадок. Страхувальником складається заява у письмовій формі про страх. випадок. СК повинна надіслати свого експерта (аварійного комісара) на місце події. Експерт страховика складає страховий акт. Крім зазначених документів, стравик має право вимагати від страхувальника медичні довідки, довідки з банку, пожежних органів, міліції.

Виплата проводиться страховиком в обумовлений термін (10 днів після надання всіх документів) і за кожен прострочений день страхова компанія несе майнову відповідальність. Після виплати відшкодування до страховика переходять всі права щодо застрахованого об’єкта.

Страховик може відмовити у виплаті відшкодув., при: 1) навмисних діях страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страх-ня, спрямованих на настання страх. випадку. 2) подання страхувальником неправдивих відомостей. 3) несвоєчасне повідомлення стр-ником про настання страх. випадку.

Специфічною формою страхування на дожиття є страх-ня ренти і додаткової пенсії. Страх-ня ренти – це сукупність видів страх-ня, за умовами яких страховик зобов’язується виплачувати застрахованій особі при дожитті до встановленого договором строку регулярне страхове забезпечення, довічно або тимчасово. Специфіка страх-ня ренти полягає в тому, що воно призначене для створення додатк. регулярного джерела доходу особі, яка залишилася живою.

Існує кілька різновидів страхування ренти: довічне чи строкове; негайне чи відкладене. У зарубіжній практиці страх-ня ренти ще називають ануїтетом. Існують різні види ануїтетів: строковий ануїтет, ануїтет з відстроченням виплат, тимчасовий ануїтет, гарантований ануїтет, ануїтет спільн. життя, індексований ануїтет, ануїтет захисту капіталу.

До найпоширеніших видів страхування рент належить страхування додаткової пенсії, яке призначене для захисту матеріальних інтересів громадян, зокрема, для стабілізації рівня їх життя.

Страхування пенсій - це вид особистого страхування і водночас різновид ренти, при якому страховик бере па себе зобов’язання виплачувати застрахованому у певному розмірі і з певною періодичністю, пенсію протягом життя або обумовл. строку, а страхувальник – сплачувати страх.і внески.

Можливі випадки, коли застрахований не дожив до моменту виплати пенсії або отримував її лише протягом дуже малого періоду. В цьому випадку відповідно до умов страхування СК або виплачує вигодонабувачу (спадкоємцю) різницю між обумовленою кількістю пенсій і сумою, що вже була сплачена застрахованому за його життя.

7. Страхові агенти та специфіка їх роботи

Страхові агенти – громадяни або юр. особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум та страх. відш-ня). Страх. агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Залежно від специфіки страх. дія-сті розрізняють декілька груп страхових агентів – юр.осіб:

– за географічним поширенням:

– за видами страхування:

– за участю в процесі страхування:

– за організаційно-правовою формою:

У закордонній практиці поширення страхових продуктів здійснюється через страхових агентів, яких залежно від повноважень та професійності поділяють на групи:

– прямі страхові агенти, які знаходяться в штаті СК, мають високий рівень професійної підготовки, продають страхові поліси від імені тільки цієї компанії та одержують крім комісійної винагороди, постійну оплату праці.

– мономандатні страхові агенти, які пов'язані з компанією спеціальним контрактом. Такі страхові агенти у даний час одержали широке поширення у ряді країн.

СК  генеральне агентство  агент  субагент.

В європейській практиці завдання генеральних агентів такі: 1) «завоювання» клієнта; 2) «управління» клієнтом; 3) управління ризиками.

Система генеральних агентств вважається більш зрілою формою відносин між агентами і страховими компаніями і є домінуючою формою у зх. країнах.

Використання посередників у страхуванні дозволяє СК підвищувати свою конкурентоздатність, оскільки робить страхову послугу більш дешевою і разом з тим більш доступною страхувальнику, страховику дає можливість отримувати первісну інформацію про потреби страхувальників у тому чи іншому регіоні.