14. Що входить у поняття страхування сільськогосподарських тварин

Принциповою особливістю страхування сільськогосподарсь­ких тварин є відшкодування збитків лише у випадку загибелі тварини.

Як правило страхування проводиться не у повній вартості тварин, що примушує власника бути більше зацікавленим у збереженні поголів'я.

Тварини приймаються на страхування за договірною сумою, але не вищою за дійсну вартість. Аналогічно визначається страхова сума щодо матеріалів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Стосовно тварин і зазначених матеріальних цінностей також може передбачатися франшиза.

На основі різниці у величині страхової відповідальності всю сукупність застрахованих тварин поділяють на три групи:

• продуктивна худоба;

• молодняк;

• племінні і високоцінні тварини.

Продуктивна худоба складає основну групу і вважається застра­хованою на випадок загибелі внаслідок стихійного лиха, інфекційних хвороб, пожежі і дії електричного струму.

Молодняк тварин потребує особливого догляду і може бути за­страхований лише від стихійних лих, пожеж та електричного струму.

Тварини страхуються за двома варіантами:

• страхування від хвороби, пожежі, урагану, електроструму, замерзання, укусу змій, отруйних комах, травм, викрадення;

• всі ризики, що є в першому варіанті, плюс напад диких звірів та вимушений забій.

Договір вступає в силу після сплати страхувальником страхової премії повністю або частково, не менше 50% відповідної суми, але не пізніше 30 днів після його підписання.

Договір набуває чинності:

• у разі внесення платежу готівкою з наступного дня після його сплати;

• у разі безготівкового розрахунку з дня надходження страхового платежу на рахунок страховика.

15. Особливості функціонування страхових брокерів в Україні

Страхові брокери - громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Страховий брокер зобов'язаний:

• забезпечити укладення договору страхування на найбільш вигідних для страхувальника умовах відповідно до брокерської угоди із страховиком;

• володіти інформацією, необхідною для укладення договору страхування на умовах страхувальника.

Брокерами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи у вигляді брокерської контори з найманим персоналом.

За свою роботу брокер отримує комісійну винагороду, яка відраховується з премії, що належить страховій компанії, в якій брокер розмістив ризик клієнта; розмір цієї винагороди регулюється ринком. Комісійна винагорода брокера має такі ж складові як і у страхових агентів. Проте деякі брокери пропонують так звані «директорські бонуси» за управлінську роботу та участь у прибутку з можливістю їх успадкування членами сім’ї таких високооплачуваних працівників.

Діяльність брокера тісно пов'язана з «життєвим циклом» страхо­вого полісу, а саме:

1. знайти клієнта за своєю власною стратегією пошуку клієнта;

2. добре зрозуміти потреби клієнта з мстою їх найкращого задово­лення. На цій стадії брокер відіграє роль консультанта з ризик-менеджменту і розробляє спеціальну програму з управління ризиком клієнта.;

3. пропонування брокером ризику на страховому ринку і початок переговорів про укладання договору страхування згідно з правилом «попиту та пропозиції», які тривають до моменту досягнення умов договору;

4. коли ризик є повністю розміщеним, брокер надсилає формальне повідомлення як своєму клієнтові, так і андеррайтеру;