30. Страхування кредитних ризиків

Управління кредитним ризиком здійснюється через:

а) формування резервів

б) підтримку оптимальної структури заборгованості з кредитів;

в) лімітування кредитних операцій.

Отже, з метою захисту кредитно-фінансової сфери діяльності юридичних осіб проводиться страхування кредитних ризиків— ризику неплатежу і ризику настання відповідальності позичальника за неповернення кредиту. Страхування кредитів базується на існуванні ризику неплатежу чи ризику неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування.

Найбільш поширеним видом страхування кредитів є страхування “делькредере”, яке полягає в тому, що страховик за визначену страхову премію бере на себе зобов’язання у разі неповернення кредиту страхувальникові погасити його замість третьої особи, що взяла кредит.

Економічний зміст страхової гарантії полягає в тому, що страховик за отриману страхову премію бере на себе, замість боржника, роль гаранта оплати повної заборгованості позичальника у визначених термінах на користь застрахованого.

Предметом страхового захисту в умовах гарантійного (заставного) страхування є: банківські позики, митні податки та збори, суми компенсацій за невиконання умов контракту, суми авансів, що підлягають поверненню тощо.

Особливим напрямком страхового захисту у заставному (гарантійному) страхуванні є страхування фінансових гарантій.

При гарантійному та делькредерному страхуванні існує два способи надання страхового захисту:

– одноразовий – застосовується стосовно окремої кредитної операції, яка потребує страхової гарантії;

– багаторазовий, оборотний – страхування проводиться щодо загальної кількості операцій, які можуть бути здійснені одним боржником протягом часу дії угоди про гарантійне страхування.

Страховим випадком вважаються збитки страхувальника вна­слідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх обов’язків, передбачених кредитним договором.

Страховий платіж залежить від характеру кредиту, діяльності позичальника, мети використання кредиту, наявності товарно-матеріальних цінностей або іншого майна у власності позичальника.

Страхова сума вираховується з суми кредиту та відсотків за користування кредитом. Ці дані містяться у кредитному договорі між страхувальником і позичальником.

Варто зазначити, що межа відповідальності страховика становить від 50 до 90% суми непогашеного кредиту та відсотків, передбачених до говором кредитування.

31. Економічний зміст страхування кредитних ризиків

Кредитний ризик – це ризик неповернення позичальником основного боргу і несплати процентів за позичками.

Різноманітність видів кредитних операцій обумовлює особли­вості і причини виникнення кредитного ризику -– недобросовісність позичальника, який отримав кредит; погіршення конкурентного стану фірми, що отримала комерційний чи банківський кредит; несприятлива економічна кон’юнктура; некомпетентність керівництва фірми тощо.

Управління кредитним ризиком здійснюється через:

а) формування резервів

б) підтримку оптимальної структури заборгованості з кредитів;

в) лімітування кредитних операцій.

Отже, з метою захисту кредитно-фінансової сфери діяльності юридичних осіб проводиться страхування кредитних ризиків— ризику неплатежу і ризику настання відповідальності позичальника за неповернення кредиту. Страхування кредитів базується на існуванні ризику неплатежу чи ризику неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування.

Найбільш поширеним видом страхування кредитів є страхування “делькредере”, яке полягає в тому, що страховик за визначену страхову премію бере на себе зобов’язання у разі неповернення кредиту страхувальникові погасити його замість третьої особи, що взяла кредит.

Економічний зміст страхової гарантії полягає в тому, що страховик за отриману страхову премію бере на себе, замість боржника, роль гаранта оплати повної заборгованості позичальника у визначених термінах на користь застрахованого.