31. Економічний зміст страхування кредитних ризиків

Будь-яка кредитна угода будується на взаємовідносинах між двома сторонами, одна з яких виступає позичальником, а інша кредитором. Характер кредитної угоди завжди пов’язаний із небезпекою для кредитора втратити гроші, надані у кредит. З цієї причини існує об’єктивна потреба в захисті майнових прав кредитора. Одним із засобів такого захисту є страхування. Взаємини між двома сторонами у рамках кредитної угоди можуть будуватися по-різному, можна виділити 4 варіанти: фінансовий кредит (кредитор дає грошову позичку, щоб отримати через деякий час від нього ці гроші з %); товарний кредит (продавець продає свій товар у кредит, щоб пізніше отримати від покупця гроші); авансовий кредит (кредитор дає гроші дебітору, щоб потім отримати від нього товари чи послуги); гарантований кредит (пов’язаний з тим, що в деяких випадках при видачі будь-якого кредиту на боці позичальника постає третя особа, яка відіграє роль гаранта і тим самим сприяє підвищенню довіри до страхувальника).

З точки зору цих варіантів взаємовідносин між боржником і кредитором можна віділити відповідні види страхування, які здатні адекватно обслужити потреби сторін кредитної угоди:

- страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту;

- страхування кредитів (страхувальником виступає кредитор);

- страхування експортних комерційних кредитів;

- страхування на випадок невиконання зобов’язань контрагентом;

- страхування виданих і прийнятих гарантій (поручительств);

- страхування заставленого майна.

При укладанні кредитної угоди її сторони потрапляють у протилежне правове становище: у кредитора виникає право повернення виданої позики у визначеній сумі і у визначений термін, а у позичальника виникає зобов’язання повернути позику в обумовленому розмірі і в обумовлений термін. Це в свою чергу впливає і на характер страхових угод, які обслуговують кредитні угоди. Якщо страхувальником виступає кредитор, то угода страхування відноситься до майнового страхування, а якщо страхувальником виступає позичальник, то договір страхування відноситься до галузі страхування відповідальності.

32. Обов’язкові види страхування від нещасних випадків

Обов’язкові види страхування запроваджуються законами України.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків охо­плює такі види страхування (стаття 7 Закону України «Про страхування»):

• обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті;

• працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

• страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті здійснюється відповідно до Постанови KM України дія обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті поширюється на:

• пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту (крім внутрішнього міського) під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, при­стані;

• працівників транспортних підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме:

• водії автомобілів, електротранспорту, машиністи і помічники машиністів поїздів;

• машиністи поїздів метрополітену, провідники пасажирських вагонів, начальники поїздів;

• електромонтери поїздів;

• кондуктори;

• працівники вагонів-ресторанів та одиниць рухомого складу;

• механіки рефрижераторних секцій;

• працівники бригад медичної допомоги.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в той чи інший вид транспорту до моменту завершення поїздки, а водії-тільки на час обслуговування поїздки.

Страхові суми виплачуються страховиками у таких випадках:

• загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спадкоємцю - у розмірі 100 % страхової суми;

• отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності: I групи - 90 % страхової суми; II групи - 75 % страхової суми; III групи - 50 % страхової суми;

• тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу - 0,2 % страхової суми, але не більше 50 % страхової суми.

Щорічний страховий внесок за кожного застрахованого встанов­люється у розмірі 8 % мінімального розміру заробітної плати.