8. Форми й види страхування майна с/г підприємств

Сільське господарство - найдавніша і традиційно одна з найважлив. і водночас найбільш ризикованих галузей економіки. Для України ця гаузь є однією з ключових як для забезпечення внутрішніх потреб у сировині та продовольстві.

Виділяються традиційно 3 об’єкти страх-ня стосовно розподілу майна с/г підприємств:

• урожай с/г культур і багаторічних насаджень,

• страхування с/г тварин

• будівлі, споруди, обладнання, с/г техніка.

Обсяг страхового покриття в страх-ні с/г культур визначається виходячи з деяких особливостей. При обов’язковому страхуванні страхуються тільки кількісні втрати урожаю, а при добровільному також і якісні втрати. І в добровільн. і в обов’язковому страхуванні вартість урожаю с/г культур при страх-ні кількісних втрат визначається виходячи із середньої урожайності за останні 5 років з 1 га помноженої на ціну за одиницю продукції, що погоджена зі страховиком та на планову площу посівів.

У добровільному страх-ні при визначенні кількісних втрат урожайність культури може бути визначена не тільки виходячи з урожайності за останні 5 років, але і виходячи із 3-х кращих років за останні 5 або виходячи із запланованої урожайності.

В страх-ні с/г тварин страхова сума встановлюється за домовленістю сторін, виходячи із їх балансової вартості з урахуванням зносу, якщо страх-ник-юридична особа. При встановленні страхової суми стосовно тварин у господарствах громадян, вартість тварин приймається на рівні середньо-ринкової страхової премії.

При страх-ні с/г будівель страхове покриття визначається: збиток  страх. суму / вартість майна.

9. Обов`язкове медичне страх-ня: сутність, визначення страх. Внесків та страх. Резервів

Медичне страхування – вид особистого страхування на випадок втрати здоров’я від хвороби або внаслідок нещасного випадку. Медичне страхування застосовується з метою мобілізації та ефективного використання коштів на покриття витрат на медичне обслуговування страхувальників.

Об`єктом мед. страхування (МС) є життя і здоров`я громадян.

Медичне страхування за формами проведення поділяється на обов'язкове і добровільне.

Обов’язкове МС базується на системі договорів між суб’єктами страхування, які відображають права, обов’язки і відповідальність сторін.

Принципи обов`язкового МС: загальність, державність, некомерційність.

Головна особливість: сплата страх. внесків страхувальниками здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень страх. забезп-ня є однаковим для всіх застрахованих. Також передбачається, що сплата страх. внесків при страх-ні працюючого населення може бути покладена як на підприємство, так і на працівників; частка кожної зі сторін залежить від конкретних ек. умов проведення такого стр-ня та вартості мед. обслуговування.

За рах. таких внесків формується страх. фонд, яким керує держава (не СК).

Система обов’язков. МС зобов’язує страхувальників укладати відпов договори, за якими вони мають право на отрим-ня мед послуг, перелік і обсяг яких установлено програмою обов’язок. МС, у мед закладах, включених до сис-ми обов’язок. МС. Стр-к видає страхув-ку стр договір, а застрах-му - стр поліс, який підтверджує право гром-на на отримання мед допомоги у межах програми обов’язок. МС.

В обов’язковому МС правильно розрахована тарифна ставка забезпечує фінансову стійкість страхових операцій. Визначення необхідного розміру страхових тарифів із обов’язкового МС надзвичайно важливе для формування і використання фондів страхування, їх подальшого розподілу і перерозподілу.

Спеціалістами пропонується поетапний підхід до визначення розмірів фонду обов’язкового МС, що є найоптимальнішим у сучасних умовах:

– розробка територ. програми обов’язкового МС;

– визначення обсягу медичних послуг на 1 рік на одного па­цієнта, що звернувся;

– розрахунок вартості кожної медичної послуги, вміщеної в класифікатор.