1.Світоглядно-теоретичні:

*діалектичний - врахування, що все тече, розвивається є суперечливим, об’єктивним і розвивається в єдності

*позитивійський - раціоналізація наукових досліджень, створення позитивної пол. науки, яка була б доказовою і базувалася б на фактах.

2.Загальнонаукові

*синергетичний – базується на не лінійності мислення

*порівняльний – порівняння політичних явищ, систем, вони повинні бути однакові за природою і ф-єю.

*структурно-функціональні – аналіз функцій, елементів, дизфункцій політичних систем діяльності в їх цілісності. Ці системи інтегровані, врівноважені мають контроль і управління

*системний – суспільство як цілісність елементів, які взаємодіють між собою. Існує системна якість.

*історичний – аналіз суспільних явищ з погляду чим вони були колись \ сьогодні, чим вони будут.

3.Специфіко-соціологічний

*біхевіористський - вивчає політичну поведінку суб’єктів насамперед індивід.

*психоаналіз – має на меті сприяти усвідомленню людиною не тільки раціон. мислення і поведінки, а й підвід. поглядів

*метод класового підходу – врахування соціальних і класових інтересів в політичній боротьбі і р-ку суспільства

*емпіричні – конкретно - соціолог. методи : спостереження, опитування, статистика

4.Політичні вчення Ст.Сходу

Початок формування ек. Думки пов'язаний із виникненням класового суспільства, держави, права.

Політична думка Ст.. Сходу являла собою складову релігійно-міфолог. світогляду.

Земні порядки – частина земних порядків. Для простого люду зв'язок пол.. думки з релігією полягав у мріях про справедливе суспільство.

Що стосовно панівних класів, то вони пропагували терпіння, смирення, уклінність, говорили про існуючі закони дані богом, вони неземні, їм треба підкорятись. Виправдовували соціальну нерівність. Церква підтримувала інтереси панівного класу. Теорет. обґрунтування нерівності, справедливості, знаходимо у вченнях мислителів того часу.

Будда не сприймав принцип нерівності

Ст.Китай - 1,2 тис. до н. е.

Конфуцій розвиває патріальхально-патерналістську концепцію держави.

*Ств. принцип нерівності людей(є молодщі,вищі,старші).

*Пропагує аристократичну концепцію правл. -простий народ усунений від влади.

*Відкидає насилля, мораль ставить вище законів, прагне до подолання поляризації між бідністю і багатством.

З критикою Конфуція виступав Лао Дзи. Пропагує відмову від боротьби

Політична думка ст..Сходу була першою ідеологією класового суспільства пов’язаною з теологією, зароджувались перші парості політичних знань:

1. форми правління

2. проблеми миру, добра, зла

Політична думка ст. Греції

1 тис. до н.е характеризується розвитком ідеями античної полісної демократії (самоврядування міст, поселень). З’явилися в той час і мислителі - Гомер, Піфагор, Геракліт, Соломон.

В цей час втрачається міфологічна думка ,розвиваються ідеї справедливості, морального і правового порядку.

Ідеї природного права (люди вільні у своїй гідності та правах)

Розвивали Демокріт та софісти

Сократ зробив спробу розглянути політичні явища та процеси за допомогою теоретичних понять, законів.

Найзрілішим етапом розвитку політичної думки був за часів Платона і Аристотеля.

Платон виклав думки у працях «Закон», «Держава», «Політика»- виокремлював правильні і неправильні форми правління:

До прав. відносив:

монархію, аристократію

До неправильних: тимократію, олігархію, демократію, тиранію

На противагу всім цим формам правління розробляє теорію ідеальної держави, яка складається з 3 станів:

-Філософів-мудреців

-Виробників

-Воїнів

Платон допускає рабство. Діє 2 принципи (правління кращих та справедливі закони, тобто кожен повинен займатися своєю справою не втручаючись у справи інших). Заперечував приватну власність. Пропагував виборність, виховання дітей.

Аристотель – учень Платона, хотів розробити науку про політику

Вважав, що походження держави природне, розробив структуру держави, людина – політична істота, виступав за приватну власність, заперечував рабство, вирізняв 3 правильні форми правління: монархія, аристократія, політея (зразкова держава, яка поєднує олігархію і демократію і запобігає поляризації між заможними і незаможними), до неправильних належать тиранія, олігархія, демократія.

3 Період еллінізму(Епіку, Полібій)

Риси: тяжіння до індивідуалізму, аполітизму, монархізму ,космополітизму

Політична думка ст. Риму

1 тис. – поч.. 400р.н.е

Римські мислителі творчо розвивали ідеї грецьких вчених

Мененій Агріппа – розробив органічну теорію держави. Він її уподібнював біологічному організму, консервації нерівності людей.

Брати Граки – ідея демократизації політичного життя, народних виборів, народного суверенітету

Цицерон – розвивав теорію природного права, виступав за змішану республіку, поширив поняття громадянин як суб’єкт права та держави.

Римські стоїки сповідували ідеї : індивідуалізму, космополітизму, аполітизму, монархізму.

Сенека сповідував ці ідеї. В цей час було розповсюджено вчення Аврелія Августина – «про град божий», стверджував, що рабство встановлене богом, церква вища держави, закликав знищувати єретиків