53. Шляхи здобуття політичної влади:

1.Політична революція (від лат. revolutіо — поворот, переворот) — це сусп рух і переворот, що ставлять за мету повалення старого ладу, встановлення нового режиму шляхом насильницького завоювання політичної влади, здійснення докорінних змін пол. життя с-ва.

Центральним питанням революції є питання про політичну державну владу, яким соціальним спільностям людей вона належатиме.

В залеж. від суб'єкта революц. руху, його спрямованості розрізн.: *буржуазну,

*буржуазно-демократичну, *національну-визвольну, *пролетарську (соціаліс.) революції та ін. Всі пол. революції в процесі підготовки до них і в процесі здійснення їх ставлять за мету утвердження демократичної влади.

2.Контрреволюція

(від франц. Сопtrе- проти й revоlutіоп- революція) — це боротьба (поваленого) реакційного класу, соц.. групи або прошарку, які сходять з історичної арени, їхня реакція на революційну практику.

Контрреволюція ставить за мету реставрацію старих сусп.. порядків, збереження влади тими чи іншими пол. силами, відновлення попер. форм владарювання, припинення глибинних процесів соц..-пол. оновлення, створення нового ладу і відповідної йому форми влади.

Методами контрреволюції є саботаж, ідеологічна диверсія, підривна агітація, насильство, терор.

3.Мілітаристська форма досягнення влади являє собою захоплення пол. держ. влади за доп. військової сили.

Це можливо як шляхом завоювання країни ззовні, так і за допомогою застосування воєнної сили всередині країни.

Формою захоплення влади за участю військових є різного роду політичні перевороти. Ця участь може бути активною, а в разі вдалого перевороту — пасивною.

4.Політичні перевороти — форма насильницької або ненасильницької зміни політичної влади, в результаті якої політичне управління країни переходить до рук нових пол. сил.

Політичні перевороти є формою досягнення пол. влади, їх не слід ототож з реформами і революціями. Вони не ведуть до докорінних соц-ек змін.

Роль їх полягає в персональних змінах у центрі влади. Здійснюються вони по-різному — від прийняття рішення до прямого насильства над владою.

Характер і пол. спрямованість перевороту залежать від того, які сили (прогресивні чи реакційні) і з якою метою його здійснюють, чиї інтереси відбивають.

Серед пол. переворотів відомі державний переворот, двірський переворот, путч, воєнна змова.

54. Політична система – це сукупн. взаємодіючих пол. інститутів, організацій та ін.. суб’єктів влади, пол. відносини, що здійснюють пол. владу та управлінські функції по збереженню, регулюв. та р-ку с-ва.

Функції:

1) Цільова

2) Соціальна ф-ція управління – узгодження і задоволення інтересів соц.груп, класів, с-ва.

3) Законотворча – прийняття законів, законод. ініціатив.

4) Регулятивна – націлена на упорядкування і регламентацію політичного процесу. Усування відхилень від наміченого курсу, дезорганізація.

5) Мобілізаційна – це набуття і спрямування матеріал. і духовних ресурсів для досягнення цілей.

6) Інтегративна – досягн. єдності, консолідації та стабілізації с-ва.

7) Легітимізаційна – забезпечення відповідності реального пол. життя правовим нормам. Це заходи пол. влади щодо пояснення правильності своїх рішень, дій, отрим. довіри нас.

8) Політико-соціологіційна – це залучення людини до активного пол життя через виховання пол культури.

55. Держава – це форма політично-адміністративної та нац..-територ. організації класового суспільства; Система взаємодії, органів установ, інститутів та апарату публічної влади, що виражає волю домінуючої частини населення і здійснює управління від імені народу.

В широкому розумінні держава включає в себе територію, кордони, монополію на примус та інше.

Функції держави: