1. Економічні потреби та інтереси:їх суть та класифікація. Закон зростання потреб.

Економічна потреба – потреба в економічних благах. Задоволення ек потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом вир-ва, розподілу та обміну і споживання у рамках певної системи соц-ек відносин. споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для вир-ва споживчих благ); матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального вир-ва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального вир-ва); теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні ек суб’єктів) і майбутні. Класифікація ек потреб: 1. за характером виникнення: - первинні (базові), пов’язані з самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло; - вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації 2. за засобами задоволення: - матеріальні (потреби в матеріальних благах) - нематеріальні (духовні потреби) 3. за нагальністю задоволення: - першочергові - другорядні (предмети розкоші) 4. за можливостями задоволення: - насичені, вгамовні (мають чітку можливість і можливість повного задоволення) - ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю) 5. за участю у відтворювальному процесі: - виробничі (потреби у засобах вир-ва) - невиробничі (потреби у споживчих благах) 6. за суб’єктами вияву: - особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда) - колективні, групові (потреби групи людей) - суспільні (потреби функціонування та розвитку сус-ва в цілому) 7. за кількісною визначеністю та мірою реалізації: - абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром ек розвитку) - дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня вир-ва і є сусп нормою для певного періоду) - платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом) - фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами) економічний інтерес – усвідомлене прагнення економічних суб’єктів задовольнити певні потреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом їх госп діяльності. Закон зростання потреб – закон, що виражає внутрішньонеобхідні, сталі і суттєві зв'язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких (зв'язків) сприяє появі нових потреб та засобів їх задоволення. Він характеризує не просто зростання, тобто появу все нових і нових потреб, а зміну структури їх, що відбиває просування як людини, так і суспільства в цілому від біологічного (фізіологічного) до все більш і більш різнобічного, багатого життя.

2. Економічний і бюджетний підхід до визначення витрат і прибутку підприємства.

Бухгалтерська оцінка діяльності фірми базується на аналізі фінансового балансу фірми. Цей ретроспективний погляд на фінанси фірми з точки зору оцінки активу і пасиву дозволяє оцінювати ефективність діяльності фірми лише за минули час. У свої розрахунки бухгалтери включають фактичні витрати у вигляді грошових витрат. Грошові витрати відіграють важливу роль у бух.діяльності, тому що вони пов’язані з прямими виплатами фірмою іншим фіз. та юрид. особам, з якими вона має екон.відносини.

Економічна оцінка діяльності фірми базується на визначенні госп.перспективи фірми, а саме: на майбутніх витратах та заходах щодо їх зниження; на зростанні рентабельності шляхом найкращого і найефективнішого використання наявних ресурсів.

Екон. і бух. підходи до оцінки діяльності фірми відображаються в альтернативних витратах вир-ва.

У заг.вигляді прибуток фірми визначається як різниця між сук.виручкою і сук.витратами: PF=TR-TC

Прибуток – це різниця між доходом фірми та її витратами.

Доход фірми – сума коштів, що оджала фірма від реалізації товарів та послуг за певний час.

Бух.прибуток – це різниця між валовою виручкою фірми та явними (зовн.) витратами.

Екон.прибуток – це різниця між валовою виручкою й усіма (явними і неявними) витратами фірми.

Норм.прибуток – винагороди, мінімальна платня, необхідна для утримання підприємця в даному напрямі діяльності.

Тести

А – 1 Б – 3 В – 3 Г – 4 Д - 2

Задача

Економі́чне зроста́ння — зміна результатів функціонування економіки. Розрізняють екстенсивне й інтенсивне економічне зростання. Екстенсивний тип зростання,здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів. Інтенсивний тип,це такий,який здійснюється шляхом ефективнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва. Чинники економічного зростання поділяють умовно на три групи: 1)Чинники попиту. 2)Чинники пропозиції. 3)Чинники розподілу. Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.

Фактори пропозиції включають:

• кількість і якість природних ресурсів;

• кількість і якість трудових ресурсів;

• обсяг основного капіталу (основні фонди);

• нові технології – НТП;

Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Але слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання по суті, для чого важливим є два наступних фактори.

Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.

Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.

Зауважимо, що фактори пропозиції і попиту взаємопов'язані. Наприклад, безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, зменшує витрати на дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть стати головною причиною безробіття.

Білет 5