- •Економіка праці і соціально-трудові відносини
- •54010, М. Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 9
- •Модуль 1 Ринок праці і трудові ресурси
- •Тема 1. Економіка праці як наука і сфера практичної діяльності
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Завдання 5
- •Завдання 7
- •Завдання 10
- •Завдання 11 (для обговорення і самостійної роботи)
- •Тема 2. Ринок праці в економічній системі
- •Завдання 1
- •Контрольні запитання.
- •Теми рефератів:
- •Завдання 2
- •Тема 3. Населення і людські ресурси суспільства
- •Основні терміни і поняття:
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Завдання 5 (для обговорення)
- •Завдання 6 (для самостійної роботи)
- •Завдання 7 (для обговорення і самостійної роботи)
- •Контрольні запитання.
- •Завдання 8
- •Контрольні запитання
- •Завдання 9
- •Завдання 10
- •Завдання 11
- •Завдання 12
- •Завдання 13
- •Завдання 14 (для обговорення)
- •Завдання 15
- •Завдання 16
- •Теми рефератів:
- •Завдання 17
- •Тема 4. Зайнятість населення і безробіття
- •Основні терміни і поняття:
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4 (для обговорення)
- •Завдання 5
- •Завдання 6
- •Завдання 7
- •Завдання 8 (для самостійної роботи)
- •Завдання 9 (для самостійної роботи)
- •Тема 1. Ефективність і продуктивність праці
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Завдання 5
- •Завдання 6
- •Завдання 7
- •Завдання 8
- •Завдання 9
- •Тема 2. Організація та нормування праці
- •Теми рефератів
- •Модуль 3 Оплата праці
- •Тема 1. Зміст заробітної плати та її функції
- •Основні терміни і поняття:
- •Запитання та завдання для індивідуальної роботи
- •Тема 2. Форми і системи оплати праці
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Завдання 5
- •Завдання 6
- •Завдання 7
- •Завдання 8
- •Завдання 9 ( для самостійної роботи)
- •Тема 3. Державне і ринкове регулювання заробітної плати
- •Завдання 10 (для обговорення) Мінімальна заробітна плата
- •Завдання 11 (для самостійної роботи)
- •Завдання 12
- •Завдання 13
- •Модуль 4 Соціальне партнерство
- •Тема 1. Людський капітал
- •Основні терміни і поняття:
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Завдання 3
- •Завдання 4
- •Завдання 5
- •Тема 2. Якість робочої сили, освіта та професійна підготовка
- •Основні терміни і поняття:
- •Завдання 1
- •Завдання 2
- •Тема 3. Соціальне партнерство та соціальна політика
- •Основні терміни і поняття:
- •Завдання 1
- •Теми рефератів
- •Тема 4. Система соціально-трудових відносин в Україні
- •Завдання 1
- •Сфера оплати праці та доходи – центральна ланка оптимізації соціально – трудових відносин.
- •Перспективні питання реалізації державної політики в сфері соціально-трудових відносин.
- •Література
Завдання 3
Згідно із законом Оукена щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7 % утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2 відсоткові пункту приросту реального ВНП зменшує кількість безробітних на 1 в.п. Аналогічно скорочення реального ВНП на 2% збільшує кількість безробітних на 1 в.п. Закон Оукена можна трактувати і так: зростання рівня безробіття на 1 процентний пункт над природним рівнем дає 2-2,5% втрати ВНП порівнянню з потенційним. Тобто певна величина приросту необхідна для того, щоб не дати збільшитись нормі безробіття. Чисельність робочої сили кожен рік зростає, а її використання стає при цьому більш продуктивним. З цих причин від 2,5-3% щорічного приросту реального ВНП повинно направлятися на створення нових робочих місць, здатних стримувати безробіття на колишньому рівні.
Задача № 1. У звітному періоді рівень безробіття становив 12,1 % і зріс на 0,9% порівнянню з базисним періодом. При цьому чисельність економічно активного населення не змінились. Який рівень безробіття був у базисному періоді?
Задача № 2. Якщо рівень безробіття становить 7,8 %. Якими темпами має зростати ВВП, щоб знизити рівень безробіття до 5,7 %.
а) за 1 рік;
б) за 2 роки?
Задача № 3. За 5 років національний дохід зріс на 24 %. Кількість зайнятих у галузях матеріального виробництва збільшилась на 2,1%. Визначити частку приросту національного доходу за рахунок зростання продуктивності праці.
Завдання 4 (для обговорення)
Ефективність політики ринку праці, спрямованої на забезпечення передусім повної продуктивної зайнятості всього економічно активного населення, безпосередньо залежить від обліку принаймні 3-х компонентів сукупної пропозиції робочої сили – чисельності економічно активного населення, наявної кількості робочих місць та тиску на ринок праці, який здійснюють дві категорії економічно активного населення: ті, хто не має роботи; ті, чия зайнятість вважається неадекватною (за міжнародними стандартами переважно в зв’язку з надто низьким рівнем оплати праці)
Безробіття вітчизняна статистика ринку праці традиційно визначає за національною та міжнародною методологією. Перша враховує тільки безробітних працездатного віку (жінок 16-54 років та чоловіків 16-59 років), які зареєстровані відповідною державною структурою. Методологія МОП не передбачає обов’язкової реєстрації в Центрах зайнятості і розширює вікові межі до 15-70 років. Зрозуміло, що розрахунки, виконані за алгоритмами, що спираються на різні методологічні засади, дають різні – і, за великим рахунком, неспівставні – результати.
На відміну від деяких країн перехідної економіки, де отримання офіційного статусу безробітного пов’язане з істотними соціальними пільгами (передусім, звільненням від сплати страхових внесків, включаючи внески на медичне страхування), в Україні протягом всього періоду спостереження рівень безробіття, визначеного за міжнародною методологією, суттєво перевищує зареєстрований. В Україні теж існують передумови прагнення частини осіб, працюючих в незареєстрованому секторі ринку праці, набути статус безробітного. Це пов’язано з необхідністю документального підтвердження низьких доходів для отримання, наприклад, субсидії на оплату житлово-комунальних послуг (одного з найбільш вагомих видів соціальної допомоги). В результаті частина офіційно зареєстрованих безробітних фактично має роботу і джерело доходів. Можливі дві ситуації: 1) всі офіційно зареєстровані безробітні є водночас і безробітними за стандартами МОП; 2) частина зареєстрованих безробітних не відповідає критеріям МОП, або маючи незареєстроване заняття, або фактично не шукаючи роботи. Зрозуміло, що такі особи юридично не мають визнаватись безробітними і за національною методологією, але на практиці такі випадки є непоодинокими, оскільки центри зайнятості не мають механізмів відмови їм у реєстрації. Перехід до ситуації, коли чисельність безробітних, визначених за методологією МОП, цілком поглинає чисельність безробітних, визначених за національною методологією, з її більш жорсткими критеріями – і щодо віку і щодо статусу, здійснюються за умови використання єдиного джерела інформації та елімінування методологічних розбіжностей щодо віку економічно активного населення. Тобто, для забезпечення коректності порівнянь необхідно всі розрахунки за міжнародною методологією виконувати по відношенню до економічно активного населення працездатного віку.
Питання:
-
На що спрямована ефективність політики ринку праці?
-
Які основні компоненти сукупної пропозиції робочої сили?
-
Які категорії економічно активного населення здійснюють тиск на ринок праці?
-
Що розуміється під поняттям «неадекватна зайнятість»?
-
Вітчизняна статистика ринку праці враховує безробітних якого віку?
-
Які основні відмінності в національній методології визначення рівня безробіття та міжнародної?
-
З чим, в першу чергу, пов’язане отримання соціального статусу безробітного?
-
Чи спостерігається в останні роки на ринку праці така ситуація, при якій частина офіційно зареєстрованих безробітних фактично має роботу і джерело доходів?
-
Чи можливо, що всі офіційно зареєстровані безробітні водночас є безробітними і за стандартами МОП?
-
Чому частина зареєстрованих безробітних не відповідає критеріями МОП?
-
Як необхідно проводити розрахунки, щоб забезпечити коректність порівнянь рівня безробіття визначеного за національною методологією та міжнародною?