Завдання 10

Юридичною базою природного руху населення є шлюби і розлучення. Загальні коефіцієнти шлюбності та розлучуваності розраховуються як відношення кількості зареєстрованих протягом календарного року шлюбів і розлучень до середньорічної кількості наявного населення.

Взагалі, в Миколаївській області виникла стійка тенденція зменшення коефіцієнта шлюбності (кількість шлюбів на 1000 чоловік наявного населення) – від 10,5 у 1985 році до 7,4 у 2006 році. Процес розлучень серед сільського населення прогресує майже по всій Україні, якщо в 2001 році число розлучень становило 33457 то вже в 2006 році – 40130.

Зростає співвідношення між кількістю розлучених і одружених: в 1980 р. розпадалася кожна сьома сім’я, то вже у 2000 р. – кожна друга. Отже, дана ситуація юридично підриває природну основу демовідтворювальних процесів населення завдає значні матеріальні та моральні збитки розлученим парам, погіршується виховання та психологічний стан дітей неповних сімей, що має негативні наслідки для всього суспільства.

Розлучення молодих сімей негативно впливає і на сумарний коефіцієнт народжуваності (кількість дітей, яку може народити в середньому жінка за існуючих рівнів плідності): якщо в 1985 р. в Миколаївській області він становив 2,3 то вже у 2007 р. – 1,4.

Проаналізуйте таблицю 3.17, зробить висновки.

Таблиця 3.17

Частка дітей, народжених жінками, які

не перебували у зареєстрованому шлюбі

Роки	% до загальної кількості народжень
	всього	міські поселення	сільська місцевість
1990	16,2	12,6	22,9
1995	17,8	14,9	22,3
2000	23,8	20,3	29,1
2001	24,1	20,6	29,8
2003	26,4	22,2	33,6
2004	27,7	23,7	35,4
2005	29,9	25,8	37,4
2006	30,3	25,3	38,7
2007	30,6	26,2	37,9
…..

Завдання 11

(для обговорення і самостійної роботи)

За оцінками багатьох дослідників у світі протягом року переміщується між країнами з метою отримання заробітків від 40 до 60 млн. осіб. За різними розрахунками обсяг українців - міждержавних трудових мігрантів коливається 5,0-7,0 млн. особо-переміщень на рік. По оцінкам спеціалістів еміграція з України поділяється на три етапи:

1. до першої світової війни;

2. між двома світовими війнами (політична міграція);

3. після другої світової війни.

За підрахунками істориків Ю.Бачинського, Н.Настасивського, П.Кравчука, тільки в США з Галичини в роки першої світової війни виїхало 470 тис. осіб, ще 170 тис. осіб – в Канаду. Друга хвиля еміграції (не менше ніж 100 тис. осіб) була після громадянської війни. Трудова міграція буває добровільна та примусова. До примусової під час СРСР можна віднести колективізацію, будівництво Беломорканалу, Каракумського каналу, Байкало-Амурської магістралі, підняття целіни, будівництво різноманітних промислових комплексів. Під час масової колективізації з України виселили приблизно 1 млн. осіб. До 1944 року більше 3 млн. українців - остарбайтерів і різного виду евакуйованих знаходилися на окупованій Німецькій території. Третина з них в 1945-1948 роках репатрійована в СРСР.

Наявність високого рівня регіональної мобільності населення за межі країни, стійких і «наповнених» потоків трудящих-мігрантів свідчить, що країнам відтоку робочої сили притаманні такі (одна або кілька) характеристик, за якими їх можна систематизувати:

1. Кризові явища в економіці, спад виробництва, згортання сфери прикладання праці, скорочення робочих місць та попиту на робочу силу, зростання рівня офіційного та на повному ринку праці безробіття (Молдова, України, Грузія, Албанія та ін.);

2. Розширене відтворення населення країни, окремих її регіонів та відставання від нього темпів зростання сфери працевлаштування (Пакістан, Індія, В’єтнам, Нігерія та ін.);

3. Природно-економічні, політичні та інші чинники, які не дозволяють повним обсягом створювати сприятливі умови для залучення інвестицій до праценадлишкових країн та регіонів (Іран, Ірак, України, РФ, Білорусія, Монголія, чимало країн Латинської та Центральної Америки та ін.);

4. Надлишкова підготовка кадрів з високим рівнем кваліфікації за кон’юнктурними (на ринку праці) професіями для їхнього подальшого працевлаштування за кордоном, іншими словами – торгівля висококваліфікованими кадрами (США, Канада, країни Бенілюксу, Франція, Австрія, Індія, та ін.);

Мотивацію населення України до міждержавної трудової міграції пов’язують зі станом внутрішніх та зовнішніх ринків праці. В умовах зниженого попиту на робочу силу, монопольного становища роботодавців на ринку праці, коли вони антиринковими засобами підтримують низьку оплату праці найманих працівників, підвищується мотивація населення до міждержавної трудової міграції в напряму ринків праці, де йому пропонують вільні робочі місця або вигідніші умови працевлаштування.

За типом імміграційної політики розвинуті країни розподіляються на дві групи: традиційні країни імміграції – США, Канада, Австралія і нові країни імміграції – держави Західної Європи. Потік емігрантів, що зростає, призводить до перебудови демографічної карти світу.

Америка – держава іммігрантів. Найсильніша за останні п’ятдесят років хвиля імміграції забезпечує робочою силою американську економіку і збільшує число платників податків. І все ж у поєднанні з динамікою народжуваності, що змінилася, у США імміграція призводить до ще одного важливого демографічного зрушення – глибокої перебудови етнічного складу країни.

Народжуваність серед білих американців неухильно зменшується, водночас як у іспаномовних і азіатських поселенців неухильно зростає. За інформацією служби перепису населення США, в 2005 році питома вага білих американців 71%, іспаномовних – 13%, афроамериканців – 12% і азіатів – 4% від загальної чисельності населення США. До 2050 р. частка білих американців зменшиться до 53 %, а частка іспаномовних зросте до 25 %, афроамериканців – до 14%, азіатів – до 8%. Безперечно США перетворяться на країну, де водночас співіснуватимуть кілька конкуруючих культур, еліт і традицій, що спираються на різні корені, а підтримка політичного балансу між ними потребуватиме вмілої державної політики.

Японська нація старіє набагато швидше, ніж населення будь-якої іншої країни світу - у 2-4 рази швидше, ніж Франція, Німеччина чи Англія. За оцінками МВФ, витрати держави на виплату пенсій і охорону здоров’я зростуть з 9% ВВП у 1980 р. до 21,5% у 2025 р. Експерти ООН вважають, що до 2050 р. в Японії частка осіб старше 65 років перевищить 30%. Зростання чисельності громадян похилого віку не зможе заповнити катастрофічне знижування народжуваності. Японія має щороку приймати не менше як 600 тис. іммігрантів, щоб заповнити працездатне населення, що стрімко скорочується. До 2050 р., на думку експертів, їхнє число в країні варто довести до 33 млн. За іншою, більш радикальною рекомендацією, Японії потрібно приймати до 10 млн. іммігрантів щороку протягом 50 років, щоб «пом’якшити» важку демографічну ситуацію.

Китайське суспільство запрограмоване на екстенсивне освоєння життєвого простору. Треба враховувати, що населення країни щороку збільшується на 14-15 млн. осіб. У світовому ВВП частка провідних країн світу розподілилася так: США – 21%, Західна Європа – 20, Японія –7,5, Китай – 12,5%. Згідно із прогностичними дослідженнями, в рамках регіональної економічної інтеграції, що поглиблюється, до 2015 р. США матимуть 18% світового ВВП, Західна Європа – 16, Японія – 5,5, Китай – 16,5%.

Питання:

1. Які характеристики з вищенаведених притаманні Україні (Миколаївській області)?

2. З чим пов’язують мотивацію населення України до міждержавної трудової міграції?

3. Які країни найбільш приваблюють потенційних мігрантів ?

4. Кого більше серед потенційних трудових мігрантів чоловіків чи жінок ? Чому?

5. Чи може розширене відтворення населення країни бути причиною міждержавної трудової міграції?

6. Які основні засоби пошуку робочих місць за кордоном?

7. Який головний мотив потенціальної трудової міграції населення до інших країн ?

8. Чи впливає на вибір країни майбутнього працевлаштування критерій отримання високої оплати праці?

9. Чи можна стверджувати, що Україну логічно назвати країною-експортером, а не країною - імпортером робочої сили?

10. Чи повинна державна еміграційна політика обов’язково розроблятись із урахуванням фінансової, банківської, митної і податкової інвестиційної стратегії розвитку економіки України?

11. Чи можливе виникнення міжетнічних конфліктів внаслідок міграційних процесів?

12. Чи може імміграція привести до глибокої перебудови етнічного складу країни? Яким країнам це загрожує? Чому?

13. Яка нація старіє набагато швидше, ніж населення будь-якої іншої країни світу?

14. Яку чисельність іммігрантів повинна щороку приймати Японія, щоб заповнити працездатне населення?

15. Китай – країна-імпортер робочої сили?