8. Які переваги та недоліки має операція викупу власних акцій для акціонерів та підприємства?

Досить відомим інструментом дивідендної політики, до якого вдаються підприємства європейських країн та США, є подрібнення акцій та викуп акціонерним товариством акцій власної емісії. Механізм подрібнення акцій у рамках дивідендної політики застосовується за високого ринкового курсу акцій та високого рівня капіталізації. За рішенням загальних зборів акціонерів АТ може бути проведене подрібнення акцій (спліт): кожна з випущених товариством акцій замінюється на кілька акцій меншого номіналу. Величина статутного капіталу при цьому не змінюється. Однак, як і у випадку зі збільшенням статутного капіталу, досягається зменшення ринкової ціни акції. Провівши подрібнення акцій, наприклад у співвідношенні 1 : 3, емітент може викупити у власника певну кількість акцій та анулювати їх, досягши при цьому зменшення загальної номінальної вартості акцій, які є в обігу, з одночасним зростанням їх ринкової ціни. Грошові компенсації за викуп акцій можна трактувати як дивідендні платежі, що до того ж не підлягатимуть оподаткуванню (переваги).

Як правило, на подрібнення акцій ринок реагує позитивно, оскільки до такого роду операцій вдаються великі, динамічні підприємства. Однак значним недоліком виплати дивідендів акціями та подрібнення акцій є значні накладні витрати, зокрема пов’язані з емісією акцій, їх вилученням, внесенням змін у статут тощо.

9. Охарактеризуйте стан виплат вітчизняними підприємствами дивідендів.

Як показав 2010 рік, бізнес не поспішає платити дивіденди, а скеровує чистий прибуток на розвиток, який так потрібен у кризові часи. Виняток становлять лише великі компанії з державною часткою власності.

В наслідок необхідності сплати авансового внеску неплатниками податку та оподаткування дивідендів на рівні 15%, в Україні склалася ситуація, коли в 2006 році дивіденди отримали 515,0 тис. громадян на суму 2606,7 млн. грн. з них дивіденди у розмірі понад 1 млн. грн. отримало 0,03% від загальної кількості громадян на загальну суму 1505,1 млн.грн. Таке співвідношення збереглося і в 2007 році (за даними ДПА України).

Це свідчить про те, що більшість власників корпоративних прав вдаються до схеми оптимізації виплат і замінюють виплату дивідендів іншими формами виплат. Виняток складають крупні акціонери, які є публічними людьми і не зацікавлені у застосуванні схем «підміни» виплат, оскільки це негативно впливає на їх репутацію.

Тема 8. Оптимізація структури капіталу

1. Структура капіталу: поняття, чинники впливу та порядок формування.

Структура кап-лу – співвідношення між джерелами фінансування одного підп-ва, а головне – співвідношення між позиковими та залученими джерелами кап-лу.

На структуру капіталу впливають такі чинники:

1. Форми продажу простих акцій. Цей чинник створює переваги акціонерному капіталу перед позиковим і сприяє фінансовому левериджу в структурі капіталу.

2. Мета фінансів є важливим чинником при визначенні виду капіталу, який може бути збіль­шено. Якщо передбачається продуктивне викори­стання капіталу, пов'язане зі збільшенням при­бутку, то можна йти на одержання позик, про­даж привілейованих акцій із фіксованими відсот­ками.

2. фактор часу. Як правило, для створення постійного капіталу необхідно використовувати привілейовані або прості акції. Як­що кошти потрібні на відносно короткий про­міжок часу, то краще одержати короткостроко­вий кредит.

2. вартість фінансів, що зале­жить від відсотків на фінансовому ринку, очіку­ваної прибутковості, витрат, пов'язаних із випу­ском акцій і облігацій.

6. Характер бізнесу істотно впливає на ста­більність прибутків і відповідно на цінні папери, які може випустити підприємство. Суспільна ко­рисність продукції робить стабільними прибутки, підприємство користується широким ступенем сво­боди в конкуренції.

6. вік підприємства. Нові підприємства використову­ють консервативну структуру капіталу — акціонерний капітал. А старі підприємства можуть вільно користуватися довгостроковими кредита­ми в зв'язку зі сталою системою керування, ринком, надійними прибутками.

8. Розвиток фондового ринку регулює про­центні ставки за кредитами.

В основу упр-ня форм-ням кап-лу покладено концепцію його структури. При цьому процес планування структури має 2 складові: 1) оптимізація співвідношення часток позикових і власних коштів, 2)вибір конкретних фін інструментів для залучення кап-лу. Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позичених коштів, при якому забезпечується ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Етапи оптимізації структури кап-лу: 1) аналіз кап-лу п-ва, 2) оцінка осн факторів, які визначають форм-ня структури кап-лу, 3) оптимізація структури кап-лу за критерієм максимізації рівня фін рентабельності, 4) опт-ція СК за критерієм мінімізації його вартості, 5) опт-ція СК за критерієм мінімізації рівня фін ризиків, 6) форм-ня показника цільової СК.