17.Натуралістичний напрям у соціології

18.Основні теорії мотивації праці

19.Психологічний напрям (пн) у соціології

З XIX ст. ПН набуває своїх повноважень. У соціології застосовують різні підходи в методиці і теоретичних орієнтаціях психологічних досліджень. Як основний елемент розглядаються: індивід, групи, натовп, маса, народ.

ПН у соціології був набагато пліднішим у науковому відношенні, ніж ряд натуралістичних напрямів, що орієнтувалися на біологію. Цей напрям, насамперед, передбачав аналіз людини та суспільства як елементів соціальної системи. Більшість досліджень даного роду була пов'язана із вивченням соціально-історичного матеріалу. Однією з рис, властивих психологізму в соціології, є те, що предметом дослідження виступають емоції, інстинкти, навіювання, лібідо, несвідомі імпульси, а не інтелектуальний фактор людської діяльності (розум, свідома поведінка).

У рамках психологічного підходу в соціології розвивався "психологічний еволюціонізм", фундатором котрого був американський геолог і палеонтолог Лестер Уорд (1841-1913).Уорд відстоював ідею про те, що основоположними суспільними запросами в суспільному розвитку на всіх рівнях є бажання збільшення насолоди та зменшення страждань, а бути щасливими - є основним стимулом всіх суспільних поштовхів. Всі ці "суспільні прагнення" він зводив до суті універсальних соціальних сил: прагнення до задоволення, запобігання стражданням, батьківські та родинні почуття. Виходячи з того, що суспільні сили редуційовані психічними, бо належать до сфери мотивації, соціологія повинна мати психічний базис.

Іншим напрямом у цій галузі була концепція "психології натовпу", сформована французьким лікарем, антропологом Поставом Лєбоном (1845-1931).

У своїх працях "Психологія натовпу" та "Психологічні закони еволюції народів" він дослідив відмінності у поведінці та діяльності особи у звичайних умовах і серед групи людей, коли під "магічним" впливом натовпу людина чинила такі вчинки, яких ніколи б не вчинила наодинці. "Магічність" такого впливу Лєбон пояснював своєрідною гіпнотичністю натовпу та навіюванням. Вчений розглядає "натовп", "масу" як деструктивну (руйнівну) силу, що гіпнотизує індивідів на несвідомі, ірраціональні вчинки, де керує нетерпимість, сила, відсутність самоконтролю, безвідповідальність. Лєбон виводить власну класифікацію натовпів, поділяючи їх на різновиди (виходячи з інтересів):

- різнорідні (юрба, суд, парламент);

– однорідні (секти, касти, групи за спільністю інтересів тощо).

Одним з дослідників психологізму та засновників соціальної психології був французький соціолог Габрієль Тард (1843-1941), який розвинув концепцію "масового суспільства", або "теорію наслідування". Наслідування можна характеризувати як процес повторення різних форм буття. Головною рушійною силою розвитку суспільства, згідно з теорією Тарда, є непоборне психічне прагнення людей до наслідування - тобто, всі явища людського життя здійснюються під впливом сили прикладу і мають наслідувальний характер, тому і часто є схожими між собою. Самі наслідування виявляються у різних формах: звичай, мода, симпатії, виховання, навчання, відкриття та винаходи і т. ін. У своїй останній праці "Закони наслідування" він ретельно розробив і обґрунтував всі деталі процесу наслідування. Тард виділяє також два основних типи наслідування: звичаї та мода, прив'язуючи їх як домінанти до типів суспільства. Так, у традиційному суспільстві домінує звичай, у сучасному переважає мода.

Найбільш обґрунтовану концепцію інстинктивізму в соціології розробив американський психолог Уїльям Мак-Дугал (1871-1938). У своїй роботі "Вступ до соціальної психології" він припускає наявність певної рушійної сили, певної вітальної енергії, яка надає поштовху, вияву інстинктам. За позицією Мак-Дугала, це - певна схильність, яка спонукає індивіда сприймати певні явища, зазнавати певних емоційних збуджень і діяти відповідно до них.