50.Соціальні групи та їх типи

СОЦІАЛЬНА ГРУПА

Соціальна група – сукупність людей, виділена за соціально значимими критеріями (стать, вік, раса, національність, професія, місце проживання, дохід, влада, освіта та ін.).

Класифікація соціальних груп –

І рівень -- малі групи (від 2 до 20 чол.,які добре знайомі між собою, об’єднані спільними цілями, інтересами і постійно взаємодіють між собою) і великі групи.

Великі групи поділяють на НОМІНАЛЬНІ (їх виділяють тільки для потреб статистики, напр.: споживачі прального порошку “Аріель”, пасажири приміських поїздів, ті, що стоять на обліку в лікарні і т. ін.) і РЕАЛЬНІ (критерієм їх виділення є реально існуючі істотні ознаки – стать, дохід, раса, національність, місце проживання, професія та ін.).

Реальні групи – реальні проблеми для суспільства, номінальні ж – не створюють подібного за масштабом і характером спектру соціальних проблем.

51.Основні етапи розвитку соціологічної думки в Україні

Соціологічна думка в Україні розвивається як частина світової соціологічної думки. В розвитку соціологічної думки в Україні можна виділити три основні етапи: перший – з кінця 70-х рр. ХІХ ст. до 1918 р.; другий – з 1918 р. до кінця 80-х рр. ХХ ст. і третій – з кінця 80-х рр. ХХ ст. до наших днів.

Перший етап пов’язаний насамперед з діяльністю т. зв. “Женевського гуртка”, таких видатних вчених, як Михайло Грушевський (1866-1934), Михайло Туган-Барановський (1865-1919), Богдан Кістяківський (1868-1920). Для цього етапу характерним є те, що українська соціологія перебуває під впливом західної соціологічної думки, а також те, що українські вчені не були фаховими соціологами і займалися соціологічною наукою принагідно, в руслі своїх філософських, історичних, правових чи економічних досліджень, досліджуючи тільки окремі проблеми суспільного життя. Жоден з українських вчених в той час не створив власної цілісної теорії

Другий етап розвитку української соціології охоплює період від листопада 1918 р. до поч. 90-х рр. ХХ ст. В листопаді 1918 р. відбулося академічне оформлення української соціології: була створена Всеукраїнська академія наук у структурі якої діяла кафедра соціології (керівник – Богдан Кістяківський).Початок 90-х рр. ХХ ст. – час занепаду Радянського Союзу і початок якісно нового етапу у розвитку українського суспільства. В рамках цього періоду вирізняються дві течії в українській соціологічній науці – соціологія в УРСР і українська соціологія в еміграції.

Третій етап у розвитку української соціології починається з часу проголошення України самостійною державою. Це час рішучого поступу та визнання соціології важливою фундаментально-прикладною наукою з конструктивним світоглядним потенціалом. У !993 р. Міністерство освіти України надало соціології статус базової навчальної дисципліни, тобто обов’язкової для викладання і сьогодні в Україні немає ВНЗ, у якому би студенти не вивчали цю науку. Створено десятки науково-дослідних та комерційних закладів, що забезпечують зрослу потребу суспільства в соціологічній інформації (Соцінформ, “Українська перспектива”, Соціс-Геллап та ін.).

52.Соціальні організації

Соціальні організації—це штучно сконструйовані спільноти людей длявиконання певної легітимної цілі, напр. виробництва товарів чи надання послуг. Соц. організаціями є підприємство, школа, ресторан, банк, контора і т. ін. (їх ще називають формальними рупами).

Відповідно до виконуваних завдань та шляхів їх досягнення, розрізняють такі типи соціальних організацій: бюрократичні, добровільні асоціації і тоталітарні.

Бюрократичним О властиві (за М. Вебером):

1. розподіл праці;

2. ієрархія влади;

3. штат співробітників-фахівців;

4. формалізована процедура фахової підготовкм функціонерів;

5.писані правила, якими регулюється режим роботи функціонерів;

6.спеціальне приміщення – офіс;

7.лояльність кожного співробітника до організації.

ДОБРОВІЛЬНИМ АСОЦІАЦІЯМ ( Напр.: Соціологічне товариство України чи яке-небудь товариство філателістів, різного роду громадські організації) притаманні наступні ознаки:

1. Вони створюються для захисту інтересів їх членів;

2. членство у них є добровільним, його не присвоюють від народження, як, наприклад, громадянство, і воно не передбачає жорстких вимог, правил (як, наприклад, в армії чи в лікарні);

3. вони не пов’язані з місцевими чи державними органами влади

ТОТАЛІТАРНІ ОРГАНІЗАЦІЇ виникають для забезпечення специфічних потреб суспільства, захисту інтересів суспільства від деструктивних дій окремих його членів, а також для блага тих окремих членів суспільства, які потребують постійного і пильного нагляду. До тоталітарних організацій відносять:

1. карні заклади (тюрми, табори);

2. військові частини і закриті навчальні заклади;

3. монастирі;

4. установи для людей, яким потрібна постійна допомога: інваліди, хворі, особи похилого віку.