6.Макросоціологічні концепції особистості

З погляду макросоціології, яку цікавить насамперед суспільство в цілому, а не його частини, і міжгрупова взаємодія, а не міжособистісна – особистість є продуктом суспільства (культури, історії і т. ін.) і формується вона в процесі соціалізації. Соціалізація – це засвоєння культури (норм поведінки, вартостей, ідей, правил, стереотипів позуміння). Образно висловився Ж. Піаже: “звірята” (діти) в процесі соціалізації поступово перетворюються у людей”.

Ральф Дарендорф, підкреслюючи, що особистість є продуктом розвитку культури, соціальних ролей, називає людину homo socilogicus, виділяючи її типові підвиди:

homo faber – в традиційному суспільстві “людина трудяща” – селянин, ремісник, купець, воїн – людина, котра “несе ярмо” (тобто наділена важливою соціальною функцією);

homo consumer – сучасний споживач, особистість сформована масовим суспільством;

homo universalis – людина, здатна займатися різними видами діяльності;

homo sovieticus – людина, яка залежить від держави.

Девід Рісмен (США) розробив концепцію одномірної людини. Під впливом пропаганди, засвоюючи певні стереотипи, котрі нав’язуються йому ЗМІ, людина формує спрощені схеми чорно-білого, одномірного бачення проблем. Суспільство робить людей примітивними, особами зі спрощеним соціальним сприйняттям та інтерпретацією соціальних процесів.

Наприклад, можемо говорити про те, що в масовій свідомості жителів України сьогодні сформувалися дві опозиційні тріади: з одного боку – реформатори, проєвропейськи налаштовані українофони; з другого – прихильники старих економічних порядків, проросійськи налаштовані русофони. Реально ж кожна із частин обох тріад може бути піддана сумніву. Так, серед правих далеко не всі є прихильниками економічного лібералізму, багато з них залишаються прихильниками суспільного ідеалу українського націоналізму міжвоєнного періоду, про який професор Я. Р. Дашкевич зауважив, що соціально-економічна програма українських націоналістів є по-суті соціалістичною. Разом з тим серед русофонів є велика кількість прихильників економічного лібералізму. Однак суспільною свідомістю усі частини "тріад" сприймаються як взаємозв’язані і взаємообумовлюючі.

Р. Мертон виділив п’ять моделей соціальної адаптації особистості до вироблених у суспільстві культурних норм, залежно від того чи визнають ці особи панівні вартості і чи чи слідують вони виробленим у суспільстві правилам досягнення соціальних благ:

Конформізм – особистість поділяє цілі даної культури і намагається досягти їх методами, які приписує дане суспільство;

Інновація – особистість визнає цілі суспільства, але намагається досягти їх незвичайними, невизнаними у суспільстві, а можливо, і несхвалюваними суспільством методами (“Ціль виправдовує засоби”);

Ритуалізм – людина не визнає вартостей і норм суспільства, але все-таки дотримується “правил гри” і поводить себе відповідно до уявлень про допустимі засоби досягнення соціальних благ;

Ескейпізм – відхід від соціальної реальності; особистість заперечує і домінуючі цілі, і приписувані суспільством засоби їх досягнення; це визнання власної чужорідності у цьому суспільстві і неможливості протистояти стереотипам даного суспільства;

Бунт – активне протистояння, боротьба проти норм соціальної організації.