44.Вклад з.Фройда у соціологічну теорію

45.Розвиток суспільства

46.Теорії потреб Маслоу-Альдерфера. Руйнування суспільства.Аномія

Руйнування сус-ва – це втрата ним здатності до самовідтворення, втрата своєї якісної визначеності, ідентичності. Руйнування сус-ва супроводжується різноманітними видами порушень у ціннісно-нормативній системі сус-ва. Цей процес в соціології носить назву аномія.

Аномія(з давньогрецької – беззаконня, відсутність норм) – такий стан сус-ва, за якого значна частина його членів, знаюси про існування обов’язкових суспільних норм, ставляться до них негативно або байдуже.

Дане поняття було введене в соц. Науку Е.Дюркгеймом, який повязував аномію із відсутністю нормативного регулювання людських бажань, котрі за своєю природою є безмежними.

47.Теорія соціальної установки

48.Квазі – групи

Квазігрýпа - соціальна група, що з'являється ненавмисно, у якої відсутні стійкі сподівання, а взаємодії між членами, як правило, односторонні. Відрізняється спонтанністю виникнення і нестійкістю.

В соціальній науці виділяють кілька різновидів квазигруп. Аудиторії. Під аудиторією розуміють соціальну спільність людей, що поєднані з комунікатором – індивідом чи групою, що володіють певною інформацією та доводять її до відома спільноти.

Натовп – це тимчасове зібрання людей, об’єднаних в фізично обмеженому просторі спільністю інтересів.

Соціальні кола – соціальні спілості створені з метою обміну інформацією між їх членами. Ці спільності не ставлять цілей, не мають виконавчого апарату. Головна функція таких квазигруп – обмін поглядами, новинами, коментарями, аргументами. Відсутність єдності робить соціальні кола нестійкими утвореннями. Індивіди, що формують такі кола проходять відбір по двом критеріям: v    спільна зацікавленість в темі дискусії (коло футбольних вболівальників); v    приналежність до певної субкультури(ділові кола, що об’єднують бізнесменів). Існує декілька різновидів соціальних кіл: Ø    контактні кола –Ø    професійні кола –Ø    дружні кола –Ø    статусні соціальні кола –Всі соціальні кола можуть мати лідерів – осіб, що акумулюють, узагальнюють різні погляди, думка яких має значення для членів кола і впливає на їх поведінку.

49.Стилі лідерства, за к.Левіним

Стиль керівництва - це сукупність методів впливу на підлеглих, які використовує керівник, а також форма (манера, характер тощо) виконання цих методів.

Самою популярною залишається і досі класична типологія індивідуальних стилів керівництва, розроблена ще в 30-ті роки німецьким психологом Куртом Левіним (1890 – 1947). В ній виділяються три провідних стиля керівництва:

1. авторитарний;

2. демократичний;

3. нейтральний (ліберальний, анархічний, стиль попускання).

Пізніше амеріканці ( К.Левін емігрував у США) замінили термін “ нейтральний” на “ ліберальний”. Крім того, досить часто тіж самі стилі означалися як “директивний”, “колегіальний”, та “ стиль попускання”.