29.Порівняйте первинну і вторинну групу

Первинні групи – це малі групи, що ґрунтуються на таких чинниках як шлюбно-сімейна близькість, симпатія, емоційна прив’язаність. Американський соціолог Едвард Шіллз виділяє три типи малих первинних груп. «Початкові групи» котрі мають міцні, багаторічні зв’язки і традиції. До цих груп індивід може належати незалежно від його бажань. Прикладом ткаї групи є сім я. «Особисті групи» - групи друзів. Підставою для формування таких груп є взаємна симпатія. І третя – «ідеологічні групи», які об’єднують людей зі спільними цінностями. Стосунки в первинних групах є емоційно забарвленими і, зазвичай, не мають для їх учасників утилітарної цінності. Первинні групи формують особистість, її моральні принципи, смаки.

Вторинні групи містять у собі деяку кількість первинних груп.Скажімо, академічна група чи спортивна команда. В первинних групах відносини між людьми індивідуально адресні , а вторинні групи об’єднують людей пов’язаних між собою у зв’язку з виконанням ними певних функцій, статусів, ролей, а не через симпатію. У вторинних групах соціальні контакти знеособлені і мають у утилітарний характер.

30. Структурний функціоналізм

Теорія структурного функціоналізму. Її засновником є американський вчений Толкотт Парсонс (1902 – 1979 ).

Якщо намагатися знайти якусь “точку відліку” розвитку соціологічної теорії у ХХ ст., то найбільш придатною для цього виявиться теорія Т. Парсонса..

Згідно теорії Парсонса, реальність, попри те, що є неосяжною, організована логічно і раціонально, має системний характер і завдання теорії полягає у тому, щоб побудувати несуперечливі схеми у які вкладається усе некопичене знання і встановити логічні зв`язки між усіма попередніми теоретичними побудовами соціологів. Тому основна частина робіт Парсонса прсвячена переведенню інших теорій і результатів чужих досліджень на власну термінологічну мову.

Центральне поняття соціальної структури – рівновага. Суспільство в рівновазі – суспільство без конфлікту, в якому кожен виконує свою функцію, знає свою роль. Повної рівноваги досягнути неможливо, але суспільство повинно до цього прагнути.

Роберт Мертон удосконалив і модифікував функціоналізм Парсонса. Він доказав, що організація може мати як явні функції, так і латентні (приховані). Явні – це ті, які відомі учасникам даного виду суспільної діяльності, латентні – ті, про які учасники не знають. Мертон розрізняє також дисфункції – негативні дії, які загрожують цілісності суспільства.

Мертон твердить, що не всі соціальні структури є функціональними для суспільства, деякі з них можна вилучити без шкоди для суспільної структури, наприклад, Коста-Рика не має такого елемента суспільної структури, як армія.

Соціологія, за Мертоном, повинна вивчати ступінь реальної інтегрованості суспільства, явні і приховані функції соціальних інститутів, пояснювати соціальну організацію і поведінку людей. Йому належить ідея, що суперечності у суспільстів можна подолати шляхом зміни соціальної структури і запровадження нових організацій.

Критики структурного функціоналізму звертають увагу на її слабкі сторони, наприклад, неоднозначність такого терміну як суспільна рівновага. Запозичений з біології, у якій ознаки браку рівноваги легко виміряти, наприклад зміни температури тіла чи кров’яного тиску, він є дуже неоднозначний щодо суспільства (та сама структура може бути функціональною для однієї частини суспільства і дисфункціональною для іншої, наприклад, різні релігійні конфесії в одному суспільстві). Ще однією критичною думкою щодо структурного функціоналізму є та, що дана теорія, яка трактує стабільність як щось вище і визнає суспільні зміни деструктивними, є внутрішньо консервативною. Структурний функціоналізм підтримує існуючий суспільний лад, а його критики вважають, що зміни є необхідними для суспільного розвитку.