4.Мікросоціологічні концепції особистості

Мікросоціологія розглядає проблематику особистості безпосередньо у полі міжособистісної взаємодії, тому процес соціалізації в руслі мікросоціології розглядається через призму набуття людиною різних соціальних ролей.

Коли люди жили в простих суспільствах і діяли все життя в рамках тієї самої групи, їм не здавалося, що вони грають якусь соціальну роль. В сучасному суспільстві, з його високою соціальною мобільністю, людям доводиться кілька разів за день змінювати ролі.

Маргарет Мід і Чарлз Кулі виділяють три стадії процесу соціалізації як процесу засвоєння ролей:

1.імітація – механічне повторення тих дій, які вони спостерігають;

2.гра – перехід із ролі в роль, відсторонення від зіграної ролі;

3.групове членство – освоєння своєї ролі, але очима інших – “як інші бачать мене”.

Абрагам Маслоу сформулював ієрарахічну теорію потреб особистості, які пояснюють життєві мотивації людини:

1.фізіологічні потреби (їжа, дихання, одяг, тепло та ін.);

2.екзистенційні (безпека існування, стабільність, впевненість у завтрашньому дні, гарантована праця, медичне обслуговування іт ін.;

3.соціальні – приналежність до колективу, спілкування, участь у спільній трудовій діяльності турбота і увага до себе;

4.престижні потреби – в увазі до себе з боку “значимих інших”, у підвищенні свого соціального статусу, визнанні і високій оцінці;

5.духовні потреби – потреби у самовираженні через творчість.

Швейцарський психолог Жак Піаже сформулював концепцію когнітивного (розумового) розвитку особистості як ланцюг послідовних стадій соціалізації особистості:

1.До 2 років – сенсомоторна – річ є доки дитина її бачить і відчуває;

2.2–7 років – передоперативна – діти опановують мову, їх поведінка відрізняється егоцентризмом: вони тлумачать світ виключно з погляду власної позиції, нездатні підтримувати зв’язну розмову, розмовляють разом, а не один з одним, не мають загального розуміння категорій думки самоочевидних для дорослих: причинність, вага або кількість;

3.7 – 11 років – конкретно оперативна – діти засвоюють абстрактні логічні поняття;

4.11 – 15 років – формально оперативний період – діти здатні зрозуміти глибоко абстрактні ідеї (добро і зло і т. ін.), зіткнувшись з якоюсь проблемою – здатні переглянути всі можливі способи її розв’язання і проаналізувати їх теоретично, щоб знайти правильний результат.

Піаже вважає, що перші три стадії мають універсальний характер, але не всі люди проходять через формально оперативний етап. Це почасти залежить від рівня і якості шкільної освіти.

5.Обєкт соціології

Об`єктом соціології є певна соціальна реальність, яка не залежить від дослідника. Для соціології немає спеціально відведеної сфери соціальних явищ (як культура чи психологія та ін.), вона не вивчає які-небудь специфічні, характерні тільки для конкретної сфери суспільного життя явища.

Об`єктом соціології є:

суспільство (і глобальне, світове співтовариство і національне співтовариство),

соціальні спільноти – реально існуючі сукупності індивідів, котрі характеризуються відносною цілісністю і придатні для емпіричної фіксації (класи, конфесії, професійні, вікові групи і т. ін.),

соціальні інститути – сталі форми організації спільної діяльності людей, механізми самоорганізації спільного життя людей, органи управління ним.