Тема 11. Розвиток незалежної України

Розпочинаючи вивчення останньої теми курсу, в першу чергу ознайомтесь зі змістом "Декларації про державний суверенітет Ук­ра­ї­ни" (1990 р.) та "Акта про державну незалежність України" (1991 р.).

Далі слід ознайомитися з процесом створення правової бази розвитку України. З’ясуйте хід реформування економіки на ринкових засадах, процес державотворення, зокрема, зміцнення державних кордонів, формування збройних сил тощо.

Приділіть увагу труднощам перехідного періоду, а саме: стосункам із державами колишнього радянського простору, стану науки, культури, освіти, духовності. На завершення радимо з’ясувати еволюцію багатопартійної системи в Україні. Для цього використайте підручники з новітньої історії України В. Смолія, А. Слюсаренка, О. Субтельного, останній том видання "Україна крізь віки", а також 12 розділ підручника В.Литвина.

Ііі. Як працювати з першоджерелами

Як уже зазначалося вище, джерела є основою вивчення історії України. Студент зобов’язаний знати види (класифікацію) джерел з кожної теми програми курсу, розуміти зміну їх пріоритетів залежно від періоду чи проблеми історії України, бачити інформаційний потенціал того чи іншого джерела, вміти критично його аналізувати. Зрозуміло, що на самостійне опрацювання виносяться лише опубліковані джерела. Працюючи з документами і матеріалами, студент повинен звернути увагу на те, за яких обставин вони виникли, коли опубліковані та визначити ступінь їх достовірності. Доцільно робити виписки, занотовувати квінтесенцію кожного з документів та матеріалів. Важливо знати, що робота над джерелом є не самоціллю, а засобом пошуку об’єктивних висновків.

Крім джерел, зазначених у програмі курсу, студентові слід опра­цювати й новітні публікації, зокрема у журналах "Архіви України", "Пам’ять століть", "З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КДБ" тощо.

Обов’язковим є посилання на джерела при висвітленні тієї чи іншої проблеми на семінарських заняттях, у рефератах, у відповіді на іспитах чи контрольній співбесіді з викладачем.

Іv. Робота з підручниками та посібниками

З проголошенням і розбудовою незалежної України вийшло друком багато посібників і підручників з історії України. На початку 90-х років було перевидано підручники корифеїв української історичної науки М.Грушевського, М.Аркаса, Д.Дорошенка, І.Крип’якевича, О.Єфіменко, Н.Полон­сь­кої-Василенко та інших. Всі вони досить об’єктивно висвітлюють історичний поступ українського народу, однак, зі зрозумілих причин, не відображають історію радянської доби. Тоді ж було видано українською мовою книгу канадського історика українського поход­ження О.Субтельного "Україна: історія". Цікава нетрадиційною кон­цепцією української історії, вона розрахована на зарубіжного читача. Про це свідчить й присвята з канадського видання: "Тим, хто покинув свою батьківщину, але ніколи не забуває її".

У другій половині 90-х років було підготовлено посібники з історії України, які відзначаються новими методологічними засадами, концепціями історичного поступу. Їх автори врахували новітні досягнення української історичної науки. Серед цієї навчальної літе­ратури виокремлюються "Історія України: Нове бачення" (1996 р.) та "Історія України" (1997 р.) за редакцією директора Інституту історії України НАН України академіка В.Смолія. Цікавими є підручники й посібники з історії України Н. Яковенко та авторських колективів, які очолювали Р.Лях та Б.Лановик.

Студентові не варто обмежуватись лише одним підручником чи посібником, а слід працювати одночасно з двома-трьома підручни­ками. Як це реально зробити вам порадить викладач.