- •14. Життєвий і творчий шлях п. Куліша
- •39. Зображення життя і побуту в повісті „маруся”
- •3. Думи, історичні пісні
- •33. Творчість кропівницького
- •27. Драматургія тобілевича (к.-карого)
- •35. Порівняльна хар-ка „енеїди” вергілія та котляревького
- •21. Загальний аналіз поеми і.П. Котляревського „енеїда”
- •19. „Маруся” – перша українська повість
- •23. Творча діяльність старицького
- •41. Полковник і священик шрам – ідеал українця
- •7. Народний побут. „енеїда” – енциклопедія українознавства
- •47. Показ козацького лицарства і любові до україни в романі „чорна рада”
- •31. Головні герої роману „чорна рада”
- •45. „Чорна рада” – перший історичний роман нової укр. Літ-ри
- •26. Образ головного героя у поемі „енеїда”
- •6. Художній світ василя стефаника
- •12. Образ жінки-матері у творчості швченка
- •16. Драч. „чорнобильська мадонна”
- •28. Філософські погляди сковороди
- •18. Творчість гулака-артемовського
- •38. Життєвий і творчій шлях франка
- •42. Іван вишенський
- •60. Життєвий і творчий шлях карпенко-карого
- •13. Фольклор. Етнографія. Обрядова пісенна творчість
- •57. Кобилянська. „земля”
- •25. Давньоукраїнська література. 11-12 ст.
- •10. Козацькі літописи
- •59. Пісні літературного походження
- •15. Література рідного краю
- •50.Література рідного краю
- •22, Зародження театру
- •40. Література 16-18 ст.
- •36. Давня українська література (14-18 ст.) 14-15ст.
- •51. Слово про похід ігорів
- •56. „Маруся чупай” ліни костенко
- •29. Творчість сучасних поетів та письменників
- •65. Загальна хар-ка давної літ.
- •53. Корифеї укр. Драматургії та театру
- •8. Славетні актори укр. Театру
- •4. Творчий зв`язок діячів рос. Та укр. Сцени
- •32. Спілка письменників криму
- •2. Віршована література
- •24. Народна драма
- •30. Проза. Прозаїки 70-90 р 19 ст.
- •44. Драматургія л. Українки
- •49. Становлення нової укр. Літ-ри
- •52. Гумор і сатира кв-осн.
- •63. Народні перекази та легенди
- •64. Творчість письменників емігрантів
- •9. „Чорна рада” – перший історичний роман нової укр. Літ-ри
- •58. Образ головного героя у поемі „енеїда”
- •11. Народний побут. „енеїда” – енциклопедія українознавства
- •1. Зародження театру
- •62. Думи, історичні пісні
- •48. Давня українська література (14-18 ст.) 14-15ст.
- •28. Філософські погляди г.Сковороди.
- •55.Іван вишенський
- •34.Творчість сучасних поетів та письменників
- •43.Корифеї укр. Драматургії та театру
- •61.Творчість сучасних поетів та письменників
- •20. Балади
- •37. Драматургія 70-90 рр.
- •17. Пісні літературного походження
- •66. Корифеї укр. Сцени.
- •54 Усна народна поетична творчість
- •5 Усна народна поетична творчість
- •46.Вклад укр. Літ-ри у світову
45. „Чорна рада” – перший історичний роман нової укр. Літ-ри
"Чорна рада". Це глибокий багатопроблемний твір. Серед поставлених питань чільне місце займає проблема героїзму, душевної чистоти i духовної ницості у важкі для країни часи. Здобутком Куліша як першого українського романіста є структура твору. Куліш домігся послідовного, логічного розгортання сюжету. Письменник визначив ідейний центр твору, навколо якого зосереджував основні лінії,— рада 1663 p., де розв'язується основний конфлікт. Це кульмінація. Проте зіткнення двох ворожих сторін готується вже з першого розділу всім розвитком сюжету. Цілеспрямовано розвивається основна сюжетна лінія — показ чвар в Україні за гетьманську булаву після смерті Б. Хмельницького, збагачення старшини, соціальні суперечності між багатою верхівкою і незаможними шарами українського суспільства, що й призводить до драматичного конфлікту.
Твір «Чорна рада» був першим романом в українській літературі, став школою для наступних поколінь прозаїків у тому, як будувати захоплюючий сюжет, як створювати яскраві романтичні образи, як майстерно компонувати, як забезпечити живий колорит епохи. «Спасибі тобі, Богу, милий друже мій великий, за твої подарунки і особливо — за «Чорну раду»,— писав Кулішеві Тарас Шевченко,— я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі».
Роман «Чорна рада» засвідчив, що український народ має давню і гідну пошани історію, велику культуру. Щедро використовуючи фольклор, опоетизовуючи народний побут, Куліш тим самим звеличив самобутність духовного життя нашої нації. Своїм романом письменник ставив перед читачем глибоко гуманні та високоморальні ідеали, які й формували естетичні смаки українців.
26. Образ головного героя у поемі „енеїда”
Створенi Котляревським образи яскравi, колоритнi. Головним героєм поеми є троянський царевич Еней - "парубок моторний i хлопець хоч куди козак". Разом iз троянцями - "ватагою розбишак", "осмалених, як гиря, ланцiв" - вiн утiк iз зруйнованої Трої шукати нових берегiв. Аркадському царевi Евандру Еней представився як "Кошовий Еней троянець". Навiть з перших рядкiв видно, ким вiн є насправдi. Так, "троянцi" Котляревського дуже нагадують запорожцiв. Iронiчнiсть зображення викликана не бажанням якось принизити героїв - козаки у Котляревського веселi та дотепнi, життєрадiснi, а їхнi вчинки демонструють й iншi риси - завзятiсть, хоробрiсть, мужнiсть. Еней, описаний на початку як голодранець, стає коханцем царицi (хiба це не пiдсилення контрасту за допомогою смiху?), а потiм - iсторичним героєм.
При цьому, Еней у Котляревського весь час поводить себе саме як справжня людина з яскравим характером i неодноманiтним внутрiшнiм життям: вiн може бути й легковажним, "купається в бразi", вмiє "бiсики пускать", запальний. Але кожна жива людина може вести себе по-рiзному в рiзних ситуацiях, що зовсiм не суперечить цiлiсностi характеру. Отже, нiчого дивного, що такий-от в буденному iснуваннi, Еней за iнших обставин починає дiяти, як хоробрий ватажок, або величний i мудрий державний дiяч. Вiн здатний встановлювати дипломатичнi вiдносини i вигравати битви. В образах Енея i троянцiв Котляревський зображує цiкавий, особливий, та при цьому iснуючий насправдi тип людей, що вирiзняються крайнощами в усьому - хоч у їжi та випивцi, хоч у веселощах, хоч у бiйцi. Вони водночас пройдисвiти i лицарi, волоцюги i герої. Усе в них гiперболiзоване, загострене. Цим стихiйно-нестримним характерам нiби затiсний цiлий свiт. Годi й сподiватися будь-кому перемогти такий народ.