37. Драматургія 70-90 рр.

Постійні переслідування українства не сприяли розви­тку цього літературного роду, адже, крім аматорських театральних труп, упродовж багатьох десятиріч Укр. не мала профес. нац. театру. Певне по­жвавлення в розвитку сценічного мистецтва розпочинається з кінця 50-х років XIX ст., коли в різних регіонах Ук­р. аматорські трупи раз у раз починають виставляти п'єси укр. драматургів. Оскільки репертуар був обмеженим, самі театрал. діячі змушені були братися за перо, щоб поповнити його п'єсами на укр. теми. М. Кропивницький та М. Старицький вдаються до інсценізації повістей і поем Гоголя та Шевченка. Водночас Кропивницький, Старицький та І. Карпенко-Карий, які були ентузіастами підне­сення рідного театр. мистецтва, пишуть чимало оригінальних драм, комедій, водевілів, істор. п'єс.

У 1882 р. Кропивницький створив укр. професійну трупу, до складу якої ввійшли М. Заньковецька, О. Вірина, а також три брати Тобілевичі М. Садовський, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський. Багато зусиль для матеріаль­ного зміцнення трупи доклав М. Старицький.

Укр. проф. театру довелося зіткнутися із значними труднощами. Продовжував діяти ганебний указ 1876 р., за яким заборонялися сценічні вистави українською. Суворому цензурному контролю підлягали твори драматургів: заборонялося порушувати проблеми соц. хар-ру, відображати нац-но-визволь­ний рух народу. Укр. театр перебував у винятково тяжкій ма­тер. скруті. І все ж ніщо не могло зупинити викликаного назрілими суспільними і нац. проблемами розвитку сценічного мистецтва. і керівникам труп театру корифеїв доводилося водночас виконувати не одне невід­кладне завдання. У 1864 р. при львівському товаристві «Руська бесіда» організується постійна театральна трупа, яка гастролюва­ла в містах Галичини й Буковини. Значним здобутком західноукраїнської драматургії стали п'єси самого Франка. А його драма «Украдене щастя» стала подією в сценічному житті.

17. Пісні літературного походження

Пісні літературного походження – це твори, що увійшли в народну словесність з професійної літератури. Шляхи запозичення можуть бути різними. Найчастіше – пісня, створена автором і композитором, ставала популярною серед народу, а оскільки сприйнятий текст передавався в усній формі, ім’я автора й композитора затиралось, втрачалось, і пісня починала побувати як народна. Можливі й інші випадки. Наприклад, відомий авторський текст (вірш) клався на народну мелодію або мелодію композитора, ім’я якого залишалося невідомим. Бувало й таке, що на основі певного авторського тексту складався подібний мотивами та образами з тією ж ритмомелодикою, але інший народний текст, що побутував паралельно з літературним.

Кожна пісня літературного походження має свою історію (яка, однак, не завжди зберігається в народній пам’яті), проходить різні періоди поширення, шліфування, переробки; поки входить в народну традицію, зазнає певних змін (часом досить значних), нашарувань різних епох і т. п. Але , незважаючи на ретельну народну обробку (подекуди упродовж кількох століть), пісні літературного походження все ж відрізняються від народних специфічними рисами. Це дає підставу відносити до їх розряду пісень, авторство яких не збереглося, які не мають літературних відповідників, але певними ознаками виокремлюється з-поміж власне народних.

Найдавнішим відомим автором пісень був Семен Климовський. Люди сходяться на думці, що він автор пісні “Їхав козак за Дунай”. Новий етап для розвитку літ-ри і для розвитку усної словесності починається з виданням Шевченкового “Кобзаря” (1840р.). Жодна власне нар пісня не зрівняється з “Заповітом” і “Садок вишневий коло хати”. У період визвольних змагань укр. народу націон гімнами стали поезії Косинського “Ой у лузі червона калина”, Вороного “ О , Україно! О, люба ненько...! “. Із творів сучасної літ-ри 20 ст статус народних здобули пісні на слова Малишка “Рідна мати моя” (“ Пісня про рушник”)., Сингаївського “Чорнобривці”, вірш Павличко на музику Білаша “2 кольори”.

Однак лише окремі перлини літ-ри переходять до нар поетики. Твори, які не сприймаються народом ніколи не зможуть увійти у ранг народних.