66. Корифеї укр. Сцени.

Пропаганда укр. художнього слова, донесення його багатства і краси здійснювалися не тільки виступами критиків,рецензентів,літературознавців, а й театральни­ми та музичними діячами. Такими як: І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, М. Старицький, П. Саксаганський, М. Садовський, М. Заньковецька та ін. І. Карпенко-Карий. Його гра відзначалася життєвою достовірністю, гли­боким проникненням у внутрішній світ літ-них ге­роїв, прагненням передати найтонші порухи їхньої душі. М. Кропивницький був великим гумористом у житті й на сцені заволодів багатогранним талантом пе­ревтілення. М. Старицький прославився як талановитий режисер. Він завжди прагнув показати яскраве сценічне видовище.

П. Саксаганський як режисер постійно шукав шляхи й засоби посилення емоційного впливу вистав на глядачів. Як актор Саксаганський з однаковим успіхом виступав у різних ролях. Він володів майстерністю перевтілення, змінюючи голос, жести, поставу. М. Садовський був незрівнян­ним у героїчних ролях. Прекрасні зовнішні дані — вели­чна постава, виразне обличчя, голос, який передавав усі відтінки душевних порухів людини,— сприяли його успіху на сцені. М. Заньковецька (1860 — 1934) — актриса широкого діапазону, що високо піднесла українське сце­нічне мистецтво.З особливою силою талант Заньковецької розкривався в драматично-трагедійних ролях. Реалістична гра Заньковецької з особливою виразністю підкреслювала антигуманну сутність гнобительської соці­альної системи. Вона була природною в кожній сцені, ча­рувала і зворушливою піснею, і гумористичною приказ­кою, щирим, веселим сміхом.

Сцена часом залишалася єдиною трибуною, з якої ле­тіло між люди укр. художнє слово.

54 Усна народна поетична творчість

Усна народна творчість — колективна літературна і музична творча діяльність народу.Це художньо-словесна творчість народу в сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбито світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. Музично-поетична творчість українського народу справедливо вважається однією з найбільших вершин традиційної культури, мистецтва. У ній, як частині фольклору, втілені світоглядно-соціальні й естетико-художні переконання українців. І як частина фольклору вона має усі властиві йому ознаки: усність передачі й існування в устах носіїв, анонімність і колективність творення і побутування

Роди та жанри фольклору

Є три фольклорні роди:

Народний епос — розповідні фольклорні твори, до яких належать:

Загадки, прислів'я та приказки, анекдоти, думи,історичні пісні, балади, казки, легенди, перекази , байки ,притчі

Народна лірика — поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується через відтворення думок, почуттів і переживань героїв.

Трудові пісні

Календарно-обрядові пісні - веснянки, русальські, купальські, жниварські пісні, колядки, щедрівки

Родинно-побутові пісні - колискові, весільні, танцювальні, жартівливі пісні, пісні-голосіння

Соціально-побутові пісні - козацькі, кріпацькі, чумацькі, рекрутські(солдатські), бурлацькі(наймитські), стрілецькі пісні

Народна драма — фольклорні твори, в основі яких лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів (пісні-ігри «Просо», «Мак», «Коза», «Меланка», «Дід», «Явтух», «Подоляночка» тощо, а також вертеп, весілля.