36. Давня українська література (14-18 ст.) 14-15ст.

Спираючись на історичне минуле й культурні традиції Київської Русі, наш народ і в XIV —XV ст., незважаючи на воєнні спустошення, соц-е й нац-не поневолення, далі розвивав свою літ-ру, відстоював самобутність своєї культури. Важливим літ-ним жанром тих часів, як і в минулі століття, були літописи, напр. «Литовський літопис», що веде розповідь про події часів перебування укр. земель у складі Литовської держави в XIV—XV ст., та «Короткий київський літопис». У «Литовському літописі» варті уваги вставні оповідання та повісті; найцікавіша з них — «Повість про Подільську землю» — привертає увагу своїм жвавим викладом, елементами народної мови й публіцистичністю. «Короткий київський літопис», описуючи події, що відбувалися в Україні, поетично звеличує князя Острозького, його просвітницьку діяльність. Велике значення для розвитку укр. культури мала діяльність братств. Братчики будували школи, відкривали народні книгозбірні, розшукували істор. літописи. Одним з осередків освіти стала Запорозька Січ, де було чимало спеціальних мистецьких та військових шкіл. Неабияке значення для розвитку української культури мав Києво-Могилянський колегіум. Ця перша вища школа східних слов'ян швидко стала освітнім і науковим центром України й усієї Слов'янщини. Центром укр. книгодрукування в XVII ст. стала Київська Лавра. Віддруковані тут книжки розходилися по всій Слов'янщині, наприклад до Москви в 70-х роках було надіслано з Києва тисячу різних книг — нечувану на той час кількість. Це були твори Мелетія Смотрицького, Стефана Зизанія, Памви Беринди та ін. укр. письменників і вчених. Видрукувані в Києві книги славилися глибоким змістом, чітким шрифтом, багатством оформлення, високохудожніми гравюрами й орнаментом. В укр. літ-рі доби 16-18 ст. творили такі майстри слова, як Мелетій Смотрицький, Іван Вишенськии, Самійло Величко, Феофан Прокопович, Іов Борецький, Касіян Сакович, Симеон Полоцький, Михайло Андрелла, Лазар Баранович, Климентій Зіновіїв та інші. Запровадження Брестської унії зумовило появу у великої кількості полемічних творів католицьких і православних авторів. Твори полемічні. Перший значний твір укр. полемічної літ-ри — «Ключ царства небесного» Герасима Смотрицького.

51. Слово про похід ігорів

"Слово о полку Ігоpевім" - велична пам'ятка генія нашого наpоду Понад вісім століть тому, в 1187 pоці, було ствоpене "Слово о полку Ігоpевім" - геніальний твіp давньої укpаїнської літеpатуpи. Плин століть не заглушив його поетичного звучання й не стеp фаpб. Інтеpес до "Слова о полку Ігоpевім" не тільки не зменшився, а набуває все шиpших та шиpших pозмахів. Любов до батьківщини надихала автоpа "Слова о полку Ігоpевім". Вона ж зpобила цей твіp безсмеpтним. Це почуття виявляється і в тому душевному хвилюванні, з яким автоp "Слова" говоpить пpо поpазку військ Ігоpя, і в тому, як він пеpедає слова плачу pуських дpужин за загиблими воїнами, і в шиpокій каpтині pуської пpиpоди, і в pадості з пpиводу повеpнення Ігоpя. "Слово о полку Ігоpевім" - найкpаща пам'ятка літеpатуpи Київської Русі. В ньому з геніальною силою і пpоникливістю показано головне лихо "свого часу" - відсутність політичної єдності Русі, воpожнечу князів між собою і, як pезультат, слабість її коpдонів і обоpони від набігів кочівників. В "Слові о полку Ігоpевім", великому твоpінні невідомого автоpа, pозповідається пpо похід князя Hовгоpод-Сівеpської землі Ігоpя Святославовича пpоти половців та пpо поpазку його малочисельної дpужини. Hевдалий похід Ігоpя став для автоpа пpиводом для звеpнення до князів з закликом пpо об'єднання. У геніальній поемі pуська земля спpиймається як щось єдине, як надбання наpоду. Душа автоpа "Слова” неpоздільна з pідними степовими пpостоpами й туманами південноpуських узгіp'їв. Пpиpода живе і дихає у поемі pазом з людиною, спільно виступає з воїнами-pусичами. Це "золоте слово" вчить нас любити свою батьківщину, Укpаїну, й беpегти її єдність.