- •Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології
- •Тема 2. Історія становлення кримінології та її сучасний стан в Україні
- •Тема 3. Злочинність та її основні характеристики
- •Тема 4. Причини й умови злочинності
- •Тема5. Кримінологічне вчення про особу злочинця
- •Тема 6. Проблеми віктимології та суїцидальної поведінки
- •Тема 7. Організація та методика кримінологічних досліджень
- •Тема 8. Кримінально-правова статистика та її застосування в практичній діяльності органів внутрішніх справ
- •Тема 9. Загальні проблеми запобігання злочинності
- •Тема 10. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю
- •Тема 11. Організаційні основи діяльності органів внутрішніх справ із запобігання злочинності
- •Тема 19. Кримінологічна характеристика та запобігання необережній злочинності
- •Тема 20. Кримінологічні аспекти негативних соціаль- них явищ
- •Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології
- •1.1. Поняття кримінології як науки
- •1.2. Кримінологія як соціолого-правова наука
- •1.3. Предмет кримінологічної науки
- •1.5. Завдання кримінології
- •1.6. Функції кримінології
- •1.9. Спеціальні методи кримінологічних досліджень
- •1.10. Зв'язок кримінології з юридичними науками
- •1.11. Зв'язок кримінології з неюридичними науками
- •1.12. Система науки кримінології
- •1.13. Значення кримінології як науки
- •Тема 2. Історія становлення кримінології та її сучасний стан в Україні
- •2.1. Основні періоди розвитку кримінології
- •2.2. Кримінологічні погляди Платона
- •2.3. Криміналістичний аспект поглядів Аристотеля
- •2.6. Кримінологічні погляди в епоху Відродження
- •2.7. Кримінологічні ідеї XVIII ст.
- •2.8. Виникнення кримінологічних ідей класичної школи кримінального права
- •2.9. Основні кримінологічні принципи ч. Беккаріа
- •2.11. Теорія покарання Бентама
- •2.12. Кримінологічні ідеї п. Фейєрбаха
- •2.13. Кримінологічні ідеї г. Гегеля
- •2.19. Теорія соціальної дезорганізації
- •2.20. Теорія диференціального зв'язку
- •2.21. Психологічні підходи до причин злочинності
- •2.22. Сучасні кримінологічні теорії
- •2.25. Відродження кримінології в Україні
- •2.26. Розвиток кримінології в незалежній Україні
- •Тема 3. Злочинність та її основні характеристики
- •3.2. Ознаки злочинності
- •3.3. Взаємозв'язок понять "злочинність" та "злочин"
- •3.4. Види злочинності
- •3.5. Основні показники злочинності
- •3.7. Динаміка злочинності
- •3.8. Структура та характер злочинності
- •3.9. "Ціна" злочинності
- •3.10. Географія злочинності
- •3.11. Поняття латентної злочинності
- •3.12. Види та рівні латентної злочинності
- •3.13. Причини існування латентної злочинності
- •3.15. Основні риси злочинності в Україні
- •Тема 4. Причини й умови злочинності
- •4.1. Поняття причин і умов злочинності в кримінології
- •4.2. Поняття детермінації
- •4.3. Значення вивчення причиновості
- •Тема5. Кримінологічне вчення про особу злочинця
- •5.1. Поняття особи злочинця
- •5.3. Основні кримінологічні ознаки особи злочинця
- •5.4. Соціально-демографічні ознаки особи злочинця
- •5.5. Кримінально-правова характеристика особи злочинця
- •5.6. Соціально-рольові характеристики особи злочинця
- •5.7. Риси правової та моральної свідомості особи злочинця
- •5.8. Соціально-психологічна характеристика особи злочинця
- •5.9. Класифікація злочинців
- •5.10. Типологія злочинців
- •5.11. Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця
- •Тема 6. Проблеми віктимології
- •6.1. Поняття віктимології
- •6.3. Поняття жертви злочину
- •6.5. Віктимність та віктимізація
- •6.6. Класифікація жертв злочинів
- •6.7. Віктимна поведінка жертви злочину
- •6.9. Комплексний підхід до класифікації жертв злочину
- •6.10. Значення класифікації та типології жертв
- •6.11. Поняття віктимологічної профілактики
- •6.12. Поняття суїцидальної поведінки
- •6.13. Механізм суїцидальної поведінки
- •Тема 7. Організація та методика кримінологічних досліджень
- •7.1. Поняття кримінологічного дослідження
- •7.2. Мета й завдання кримінологічного дослідження
- •7.4. Види кримінологічних досліджень
- •7.5. Поняття кримінологічної інформації
- •7.6. Види кримінологічної інформації
- •7.8. Програма кримінологічного дослідження
- •7.10. Метод анкетування
- •7.11. Метод інтерв'ювання
- •7.12. Метод спостереження
- •7.13. Метод експертних оцінок
- •7.14. Документальний метод
- •7.15. Соціальний експеримент
- •Тема 8. Кримінально-правова
- •8.1. Статистика як наука
- •8.2. Поняття правової статистики
- •8.5. Етапи статистичного дослідження
- •8.6. Поняття про статистичне спостереження
- •8.8. Види статистичних спостережень
- •8.9. Форми статистичного спостереження
- •Тема 9. Загальні проблеми запобігання злочинності
- •Тема 10. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю
- •Тема 11. Організаційні основи діяльності органів внутрішніх справ із запобігання злочинності
- •Тема 12. Кримінологічна характеристика та запобігання злочинності неповнолітніх
- •Тема 13. Кримінологічна характеристика та запобігання рецидивній злочинності
- •Тема 14. Кримінологічна характеристика та запобігання економічній злочинності
- •Тема 15. Кримінологічна характеристика та запобігання насильницьким злочинам
- •Тема 16. Кримінологічна характеристика та запобігання загальнокримі-нальній корисливій злочинності
- •Тема 17. Кримінологічна характеристика та запобігання організованій злочинності
- •Тема 18. Кримінологічна
- •Тема 19. Кримінологічна характеристика та запобігання необережній злочинності
- •Тема 20. Кримінологічні аспекти
Тема 20. Кримінологічні аспекти
негативних соціальних явищ
20.1. Поняття "фонових" явищ
Негативні соціальні явища - це порушення моральних, юридичних норм, які встановлені суспільством і державою. Ці явища досить різноманітні, але головна ознака, що їх об' єднує - сприяння існуванню злочинності. Антисуспільна поведінка має велике поширення, тому що це пов'язано з вчиненням правопорушень (кримінальних, адміністративних, цивільних тощо), порушенням приписів (кодексів поведінки, уставів), аморальними проступками.
Серед негативних соціальних явищ у кримінології виокремлюють групу таких явищ, які тісно пов'язані зі злочинністю. До них належать: пияцтво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, проституція, безробіття, бродяжництво, жебрацтво. Названі явища ніби обрамляють злочинність, тому їх ще називають "фоновими".
Причини виникнення й існування фонових явищ тотожні причинам та умовам, які сприяють існуванню злочинності.
Зазначимо, що за деякі з цих видів антисоціальної поведінки встановлено адміністративну відповідальність. У їх основі лежить аморальність, бажання жити всупереч інтересам суспільства. Певна частина названих проявів антисоціальної поведінки може статися через несприятливий збіг обставин: жебрацтво як безвихідна ситуація; наркоманія як наслідок ін'єкцій під час тяжкої хвороби; зараження венеричною хворобою через донорську кров тощо.
Суспільна небезпечність "фонових" явищ полягає в тому, що:
-
ведення паразитичного способу життя вимагає певних коштів, які найлегше здобути злочинним шляхом;
-
стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння послаблює самоконтроль особи, що полегшує скоєння злочину;
-
аморальність призводить до підвищеного ризику стати жертвою злочину, тобто до високої віктимності;
-
власне злочинними є незаконні операції з наркотиками, фальшування спиртних напоїв,утримання пригонів для вживання
Йаркотиків або розпусти, звідництво й інші форми антисоці-Лпьної поведінки.
у- Отже, можна зробити висновок, що "фонові" явища -Це сукупність аморальних проявів, які суперечать загальноприйнятим нормам поведінки, та які органічно взаємопов'язані зі злочинністю, оскільки детермінують одне одного й тягнуть за собою соціальну деградацію особи (а зрештою - й усього суспільства)123.
20.2. Кримінологічна характеристика пияцтва й алкоголізму
Найбільш поширеним негативним явищем є пияцтво. Багатовікова практика свідчить, що в суспільстві діє ланцюгова реакція: від соціальної безправності, матеріальної невпевненості до пияцтва й алкоголізму в майбутньому як спроби уникнути суворої дійсності. Кінцевим результатом такої реакції нерідко стає вчинення правопорушень (злочинів) з метою отримання грошей для придбання спиртних напоїв або як наслідок фізіологічної агресії124.
Пияцтво - це систематичне, надмірне споживання спиртних напоїв, яке знижує рівень соціальної активності особистості, що негативно позначається на здоров'ї людини, котра споживає алкоголь.
Пияцтво передує алкоголізмові. У середньому кожний шостий п'яниця з дорослих осіб стає алкоголіком.
Алкоголізм - тяжке захворювання, спричинюване систематичним і тривалим зловживанням спиртними напоями, що характеризується фізичною потребою, потягом до алкоголю, залежністю від нього.
Між пияцтвом і злочинністю існує тісний зв'язок, про що свідчать дані кримінально-правової статистики. Так, протягом 2004 р. у стані алкогольного сп'яніння було вчинено 38 875 (11,5 % від зазначеної кількості розслідуваних злочинів) злочинів
123 Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001. Кн. 2. - Загальна частина. - Кн. 2. - С.164.
124 Лановенко И. П. История пьянства и преступности // Наркотизм и преступность / И. П. Лановенко, А. Я. Свеглов, А. Н. Костенко и др. / Под ред. И. П. Лановенко. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 45.
256
257
загальнокримінальної спрямованості, серед яких тяжких й особливо тяжких було вчинено 21 348 (13,5 %). Кримінологічний уплив алкоголю спостерігається при аналізі всіх видів злочинів. До найбільш поширених злочинів, які вчиняються в стані алкогольного сп'яніння, належать: умисне вбивство (та замах) -1739 (45,5 %); умисне тяжке тілесне ушкодження - 2184 (42,5 %); зґвалтування - 466 (51,0 %); розбій - 1571 (28,7 %); хуліганство - 4779 (41,7 %); незаконне заволодіння транспортними засобами - 1166 (22,1 %); ДТП зі смертельними наслідками -234 (14,1 %)125.
Безумовно, поведінка людини, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, зумовлюється не тільки впливом алкоголю, а й низкою інших факторів, пов'язаних з вихованням і звичною поведінкою. Найчастіше алкоголь не вносить нічого нового до мотивів злочинної поведінки, а проявляє бажання, які виникли раніше.
Практично, в основі всіх видів п'яної мотивації прямо чи побічно є прагнення до спілкування. Алкоголізм єднає цих осіб у групи, де негідні інтереси, аморальні дії, сварки та бійки становлять основу стосунків. Це призводить до деградації особи, асоціальної поведінки, недостатнього самоконтролю, низького рівня саморегуляції. У результаті деморалізації особи відбувається становлення "дозвільної" діяльності, втрачаються позитивні інтереси та потреби.
У стані сп'яніння посилюється жорстокість насильницьких злочинів, безглуздість і злість. Пияцтво є самопідбурювання до злочину. При алкоголізмі настають серйозні особисті зміни в характері, вольовій і емоційній сферах.
20.3. Кримінологічна характеристика проституції
Слово "проституція" у перекладі з латинської (ргозШшіоп) означає "виставлення на продаж". Під проституцією слід розуміти систематичне надання особою свого тіла для задоволення сексуальних потреб інших осіб за матеріальну винагороду.
125 Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік. -К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005. -Лист 8-5.
Традиційна кримінологія мало вивчає проблеми проституції, а робить це тільки з погляду взаємозв'язку зі злочинністю. Адже проституція та злочинність значною мірою зумовлюють одне одного.
Це пояснюється тим, що проституція як спосіб наживи, контролюється організованою злочинністю, існують тісні "економічні" взаємозв'язки між повіями, сутенерами, орендодавцями, утримувачами домів розпусти, торгівцями "живим товаром". Окрім того, повш широко використовують як співучасників злочинів. Адже повії дають "наводку" для крадіжок або розбійних нападів; просять водіїв підвезти до місця, де на них організовано засідку. Злодії у проституток за частку ховають крадене. Повії і самі скоюють чимало злочинів стосовно клієнтів шляхом їх "відключення" алкоголем, підсипанням клофеліну тощо.
Соціальний аспект проституції характеризується різким падінням суспільної моралі, духовної деградації, що вкрай шкідливо впливає на виховання дітей і молоді. Проституція підриває підвалини суспільного життя, руйнує сім'ю та, зрештою, і саму людину. Як наслідок, зростають жіноча злочинність, смертність, невиліковні захворювання, самогубства та, що найнебезпечніше, - послаблюється генофонд нації.
Причини й умови проституції часто тотожні причинам та умовам злочинності: низький рівень матеріального забезпечення, безробіття, зростання бездомності. Рівень проституції, що (як і злочинність) є постшним супутником суспільства, передусім, залежить від його морального стану, який сьогодні навряд чи можна визнати задовільним. Очевидні прорахунки в морально-етичному вихованні молоді, стрімке падіння авторитету сім'ї та школи. Повсюдно панує атмосфера вседозволеності, нав'язування еталонів контркультури, основними "цінностями" якої є насилля, тотальний секс і розбещеність, а головними героями -убивці, повії, гангстери, статеві збоченці.
Усе це призводить до спотворення уявлень про місце жінки в суспільстві, таких понять, як честь і гідність. Свіїї внесок у таку пропаганду вносять деякі засоби масової інформації, котрі "ненав'язливо" роз'яснюють, що проституція в усіх її проявах є одним із видів соціально припустимої поведінки. Звичайно, стимулює про-ститущю і різке розшарування суспільства, поява "скоробагатьків",
258
259
здатних витрачати на повш великі гроші, а також пасивність правоохоронних органів у боротьбі з цим негативним явищем126.
20.4. Кримінологічна характеристика наркоманії
Наркоманія - це захворювання, що виникає в результаті немедичного вживання наркотичних засобів.
Токсикоманія - це хворобливий потяг до речовин (синтетичного, біологічного, рослинного походження) чи лікарських засобів, які не входять у список наркотиків, через вдихання, просочування або іншим способом із метою досягнення одурма-нювального ефекту (ацетон, бензин, лаки, фарби).
Наркотизм - це негативне соціальне явище, сутність якого полягає в залученні до немедичного вживання наркотиків окремих груп населення.
Наркотизація населення призводить до:
-
масового враження фізичного, психічного, морального стану нації; деградації значного числа людей, які повинні були б стати опорою економіки, суспільного життя, обороноздатності країни;
-
негативного впливу на репродуктивну здатність населення та здоров'я наступних поколінь;
-
ініціації і створення підґрунтя до масового вчинення злочинів;
-
розширення середовища підвищеного соціального та кримінального ризику;
-
значного поповнення контингенту осіб з підвищеною віктимністю;
-
підриву боєздатності збройних сил;
-
обтяження держави й суспільства необхідністю виділяти значні кошти на профілактику, правовий уплив, лікування, реадаптацію осіб, схильних до вживання наркотиків.
Відповідно до даних досліджень та експертних оцінок, кількість осіб, які регулярно вживають наркотики, в Україні досягає 2 000 000 чоловік, а осіб, які пробували наркотики, -4 000 000 осіб. Водночас кількість наркоманів, відомих органам охорони здоров'я, у 2004 р. становила лише 83 741 осіб, серед
яких 948 - неповнолітні, а на профілактичному облікові споживачів наркотиків в органах міліції було зареєстровано 12 485 осіб, серед яких 4850 - неповнолітні. Це свідчить про високий рівень латентності явища (п'яти-десятикратної).
За соціальним станом особи, що перебувають на обліку, розподіляються таким чином:
-
не працюють і не навчаються - 80,1 %;
-
службовці - 0,8 %;
-
робітники - 7,1 %;
-
учні шкіл - 1,2 %;
-
учні ПТУ, технікумів - 1,2 %;
-
студенти вищих навчальних закладів - 0,5 %;
-
інші категорії - 9,1 %.
Питома вага чоловіків становить 82 %.
Питома вага міських жителів - 82,4 %'27.
Кримінологічний характер наркоманії - це розвиток наркотичного голодування (абстинентного синдрому) "ломка", при якому заради придбання наркотику особа здатна учинити різноманітні злочини (крадіжку, здирство, розбій, шахрайство).
У стані абстиненції часто відбуваються й тяжкі насильницькі злочини. Зловживання наркотичними речовинами, неминуче призводить до соціальної та моральної деградації особистості, фізичної слабкості, часто - до самогубств (суїциду). Поряд із гомосексуалістами й проститутками, наркомани, що застосовують внутрішньовенне введення наркотиків, належать до груп підвищеного ризику зараження ВІЛ.
Взаємозв'язок наркоманії зі злочинністю полягає в тому, що наркоманія спонукає до вчинення тяжких корисливих злочинів, породжує злочинний бізнес - наркобізнес, один з різновидів організованої злочинності (це й незаконне виробництво, перевезення, збут наркотичних речовин, утримання кубел для їхнього споживання). Особи, що зловживають наркотичними засобами, часто самі стають жертвами злочинних зазіхань (наркотична віктимність). Значна криміногенна небезпека полягає в залученні до вжиття наркотиків довколишніх осіб, зокрема й неповнолітніх.
126 Курс кримінології: Підручник: У 2 кн. / За заг. ред. О. М. Джужи. -К.: Юрінком Інтер, 2001. - Кн. 2. Особлива частина - С. 176.
127 Стан боротьби з незаконним обігом наркотиків за даними МВС України за 2000-2004 роки. - К.: МВС України. Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків, 2005.
260
261