Тема 12. Кримінологічна характери­стика та запобігання злочин­ності неповнолітніх

12.1. Кримінологічна характеристика та запо­бігання злочинності неповнолітніх

Рівень злочинності неповнолітніх зростав до 1995 р. включно, після чого почав поступово знижуватися за абсолютними по­казниками (у 1990 р. зареєстровано 28 819 злочинів за участю неповнолітніх, у 1995 р. - 41 648; 2000 р. - 37 239; 2002 р. -32 335; 2003 р. - ЗО 950)^Ш1. Темп її приросту загалом відставав від темпу приросту дорослої злочинності.

За даними на 2004 р., питома вага злочинів неповнолітніх у загальному масиві зареєстрованих злочинів становила для убивств 5,5 %; тяжких тілесних ушкоджень - 5,7 %; зґвалтувань - 9,7 %; розбоїв - 15,3 %; грабежів - 16,2 %; крадіжок - 13,5 %; хуліганства - 8,9 %¹⁰². Значна частка зло­чинів неповнолітніх розглядається дорослими як прояв вікової незрілості, бешкетництва. Тож про багато з них не повідом­ляється правоохоронним органам, що призводить до збільшення їх латентності.

Для структури злочинності неповнолітніх харак­терні такі риси:

• частка тяжких насильницьких та корисливо-насильни­цьких злочинів неповнолітніх становить 10 % і порівняно стабільна;

• у структурі злочинності неповнолітніх переважають крадіжки, грабежі, хуліганства (до 4/5 від усіх учинених злочинів);

¹⁰¹ Злочинність в Україні: Статистичний збірник. - К.: Держав­ ний комітет статистики України, 2000. - 100 с; Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2002 рік. - К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2003. - 120 с.

¹⁰² Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік. - К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005. - Лист 6-1

210

211

• зростає поширеність організованих форм злочинної діяль­ності.

До негативних тенденцій розвитку злочинності неповнолітніх належать:

• організованість злочинності неповнолітніх (з одного боку, за прикладом дорослої, з другого, за допомогою дорослої);

• збільшення темпів зростання злочинності неповнолітніх;

• зростання питомої ваги злочинності неповнолітніх у струк­турі загальної злочинності;

• збільшення злочинів, пов'язаних з наркотиками;

• зростання технічної оснащеності неповнолітніх злочинців.

12.2. Кримінологічна характеристика особи неповнолітнього злочинця

Для неповнолітніх злочинців характерні істотні викрив­лення моральної та правової свідомості:

• тлумачення совісті, виходячи з особистих бажань або групо­вої солідарності;

• орієнтація на швидке отримання задоволення;

• послаблення почуття сорому, нестриманість, брутальність і жорстокість, нестійкість та несамокритичність;

• байдужість до переживань і страждань інших людей;

• прагнення самоствердитися за рахунок більш слабких;

• погляд на законодавчі заборони як формальні;

• ігнорування соціальної ролі закону, він протиставляється доцільності, а групові норми - нормам закону;

• неадекватне розуміння дозволеної та недозволеної поведінки;

• формування вороже-недовірливого ставлення до право­охоронних органів;

• значне послаблення вольових якостей;

- поширена переконаність у можливості уникнути по­ карання за вчинене тощо.

Питома вага осіб чоловічої статі серед неповнолітніх злочинців становить 90-95 %. Частка неповнолітніх дівчат, які вчиняють злочини, - 5-Ю %.

Культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх зло­чинців істотно нижчий порівняно з однолітками. Значна частина неповнолітніх - це ті, що погано навчаються, а також особи, які залишили школу.

У 2004 р. в Україні структура контингенту неповнолітніх зло­чинців була такою: які не працюють і не вчаться - 45 %; учні шкіл та інших освітніх установ - 43 %; ті, що працюють -12 %.

12.3. Причини й умови злочинності неповно­літніх

До загально-соціальних причин та умов, які сприяють поширенню злочинності неповнолітніх, належать:

• значний розрив у матеріальному забезпеченні дітей, вихідців із різних соціальних груп (соціальне розшарування);

• бездоглядність як відсутність належного контролю з боку сім'ї та освітніх установ за поведінкою, зв'язками, проведен­ням часу неповнолітніх. Вона відзначається в 4/5 випадків злочинів неповнолітніх;

• безпритульність неповнолітніх потерпілих, яка сприяє створенню ситуації та приводів для злочинів;

• низький рівень роботи освітніх установ (формалізм, нечесність, непрофесіоналізм, нехтування індивідуальним під­ходом до виховання та навчання тощо);

• розпад системи працевлаштування підлітків;

• відсутність достатньої мережі клубних, спортивних і громад­ських установ для підлітків;

• проникнення в середовище молоді стандартів буденної по­ведінки, не сумісних з ціннісними орієнтаціями нашого суспіль­ства (культ сили, жорстокості, культ наркотиків, сексу тощо);

• тривала відсутність занять у неповнолітніх, які залишили навчання, також зумовлює виникнення антигромадських по­глядів і звичок, які можуть реалізуватися в ситуативних зло­чинах або спричинити входження до злочинної групи;

• збільшення частки дітей і підлітків з відставанням в інте­лектуальному, вольовому та психічному розвиткові.

Фактори, пов'язані з близьким оточенням неповно­літніх:

• незадовільні умови виховання в сім'ї. Істотні дефекти сімейного виховання наявні в більшості випадків негативного формування особи та подальшого переходу на злочинний шлях конкретних підлітків. У 30-40 % випадків злочинів неповно­ літніх відмічається негативний уплив з боку батьків та інших старших членів сім'ї;

212

213

• відсутність (тимчасова чи тривала) в батьків можливості забезпечувати мінімально необхідні потреби дітей. Близько ЗО млн. громадян мають прибутки нижчі від прожиткового мінімуму. У таких родинах виникають настрої безнадійності, соціальної заздрості й озлобленості через важке матеріальне становище. За відсутності соціальної підтримки ці обставини формують мотивацію злочинів - крадіжок, хуліганства та ін.;

• негативний уплив найближчого оточення - побутового, навчального, виробничого, як однолітків, так і дорослих. Негативно вплинути на поведінку підлітка можуть певні ситуа­ції, що породжують у нього неправильне уявлення про до­пустимість і безкарність злочинних дій, котрі свідчать про роз­рив між словами та вчинками самих вихователів тощо;

• підбурювання з боку дорослих злочинців, що стається в ЗО % випадків. Нерідко така ситуація пов'язана з попереднім втягненням у пияцтво, азартні ігри, інші форми дозлочинної антигромадської поведінки в поєднанні з пропагандою "пере­ваг" життя злочинців.

12.4. Запобігання злочинності неповнолітніх

Серед суб'єктів профілактики злочинності та зло­чинів неповнолітніх можна виділити:

• органи державної влади й органи місцевого самовряду­вання, що забезпечують програмування, планування, правове регулювання та ресурси цієї діяльності, контроль за її здійснен­ням і результатами;

• інститути соціального виховання - родину, школу, трудо­вий колектив, установи культури та дозвілля, що здійснюють у взаємодії та в межах компетенції профілактику виникнення викривленої позиції дітей і підлітків, корекцію таких кримі­ногенних чинників, якщо вони можуть бути нейтралізованими за допомогою педагогічних або інших виховних засобів;

• органи захисту й соціальної, психолого-педагогічної, медичної та правової допомоги дітям і підліткам, які перебува­ють у несприятливих життєвих умовах;

• правоохоронні органи загалом та їх спеціалізовані підроз­діли й служби зокрема.

Система профілактики злочинності неповнолітніх

складається з таких етапів:

1. оздоровити середовище та допомогти неповнолітнім, які опинилися в несприятливих умовах життя та виховання, ще до того, як негативний уплив цих умов позначиться на їхній поведінці (етап ранньої профілактики);

2. не допустити переходу на злочинний шлях і забезпечити корекцію осіб зі значним ступенем дезадаптації, що вчиняють правопорушення незлочинного характеру (етап безпосеред­ньої профілактики);

3. не допустити переходу на злочинний шлях та створити ум ови для корекції поведінки осіб, які систематично здійснюють правопорушення, характер й інтенсивність яких вказують на ймо­вірність учинення злочинів у найближчому майбутньому (етап профілактики дозлочинної поведінки);

4) запобігти рецидивові злочинів підліткам, які раніше вчиняли злочини (профілактика рецидиву).

214