Тема 19. Кримінологічна характери­стика та запобігання необе­режній злочинності

19.1. Кримінологічна характеристика необережної злочинності

Необережна злочинність - це сукупність необережних злочинів, які вчинені в державі чи регіоні за певний період часу.

Необережні злочини вчиняють у багатьох сферах суспіль­ного життя. Шкода від таких злочинів (кількість травмованих і матеріальні збитки) дуже велика й перевищує шкоду від умис­них злочинів. Необережні злочини пов'язані з порушенням певних правил поведінки, більшість з яких зафіксовані та ре­гламентовані у відповідних законах і підзаконних норматив­них актах, а також правил поведінки в побуті.

Необережна злочинна поведінка проявляється в багатьох сферах людської діяльності:

• експлуатація машин, механізмів та інших джерел під­вищеної небезпеки на виробництві;

• експлуатація транспортних засобів, які є джерелами під­вищеної небезпеки;

• будівельні, вибухові, гірські роботи;

• транспортування та зберігання енергоносіїв;

• роботи в природному середовищі, пов'язані з небезпекою його забруднення, псування тощо;

• виготовлення медикаментів, лікування людей, ветеринарна допомога;

• службова чи інша професійна діяльність, яка може призвес­ти до суспільно небезпечних наслідків у результаті прийняття помилкових рішень;

• експлуатація джерел підвищеної небезпеки побутового характеру.

З огляду на це, можна виділити такі види необережної злочинної поведінки, пов'язані з порушенням відповідних правил:

• безпеки використання машин і механізмів у народному господарстві;

• провадження робіт, які вимагають особливої уваги;

• безпеки експлуатації транспортних засобів;

• безпеки при виробництві й передаванні енергії, транспорту­ванні та збереженні енергоносіїв;

• екологічної безпеки;

• медичної безпеки;

• побутової безпеки;

• безпеки виконання посадових і професійних обов'язків, окрім передбачених вище випадків;

• майнової безпеки.

У загальній структурі злочинності необережна становить приблизно 15 %. Структура необережних злочинів така: по­рушення правил безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту - до 80 %, порушення правил охорони майна, служ­бова недбалість - близько 10 %, порушення правил охорони праці та техніки безпеки - 5 %, необережні злочини проти особи -4 %. Деякі необережні злочини мають високу латентність.

19.2. Причини й умови необережних

ЗЛОЧИНІВ

До загально-соціальних причин, які детермінують необережну злочинність, належать:

• ускладнення технологічних процесів, автоматизація ви­робництва та побуту (науково-технічний прогрес);

• послаблення контрольних функцій держави й суспільства (негативні соціально-політичні процеси);

• кризові процеси в економіці;

• негативні культурні тенденції (сприйняття свободи та демо­кратії як вседозволеності).

До криміногенних умов і причин належать:

• недбалий ремонт, використання деталей з технологічни­ми характеристиками, що не відповідають стандартові, ре­монтні роботи без зупинки машин, механізмів;

• порушення нормальних умов експлуатації, що сприяють психологічній і операційній напруженості працівників;

• недоліки технічної документації, інструкцій з експлуатації машин і механізмів, пам'яток з техніки безпеки;

• відсутність, непридатність вимірювальної та контрольної апаратури;

248

249

• допуск до експлуатації джерел підвищеної небезпеки чи інших робіт, які вимагають особливої відповідальності осіб, стан яких істотно обмежує ступінь їхньої обережності й уваги (втома, хвороба, стан похмілля, стрес);

• латентність або безкарність небезпечно-необережних про­фесійних або побутових дій;

• байдужість адміністрації, колег по роботі, громадян у побуті до фактів неодноразових порушень норм безпеки в поведінці певних осіб, поки це не призвело до тяжких наслідків.

Основні причини виробничого травматизму та про­фесійних захворювань:

• застарілість основних фондів і низьке технічне забез­печення технологічних процесів виробництва;

• погіршення забезпечення засобами індивідуального за­хисту, порушення надійності роботи засобів і систем колек­тивного захисту;

• відсутність нормативної бази й інформації в деяких сферах;

• масові порушення технологічної та виробничої дисципліни;

• низький рівень культури виробництва, соціальної актив­ності і професійної підготовки працівників;

• зниження відповідальності, вимогливості й контролю за дотриманням норм і правил з охорони праці;

• недотримання режимів праці та відпочинку, скорочення медичних оглядів.

19.3. Запобігання необережній злочинності

Заходи впливу на необережну злочинність можна по­ділити на три групи:

• заходи впливу на людський фактор;

• гарантування безпечної експлуатації джерел підвищеної небезпеки;

• конструктивна безпека технічних заходів. Основними заходами в запобіганні необережним злочинам,

пов'язаних з легковажністю та недбалістю, професійною непридатністю операторів, джерел підвищеної небезпеки, учас­ників інших робіт, які вимагають особливої уваги, є заходи, що спрям овані на реалізацію профілактики злочинної помилки. У цьому аспекті повинні бути розроблені заходи контролю

за конструкцією машин і механізмів, за якістю їх виготовлення, за умовами експлуатації, за наявністю та технічним рівнем си­стем безпеки, рекомендації з професійного добору операторів, їх навчання та практики тощо.

Що стосується запобігання службовій необережності - потріб­на ґрунтовна організація добору кадрів, які характеризуються професіоналізмом і порядністю, стійкістю проти тиску групо­вого егоїзму колективу підприємства, фірми. Водночас важливе й відповідне нормативне регулювання та методичне забезпечен­ня прийняття й виконання управлінських рішень; своєчасне і достатнє інформаційно-аналітичне забезпечення, що має змогу оцінити ступінь та обґрунтованість ризику, можливі наслідки.

До заходів зниження ризику настання тяжких наслідків під час помилки оператора, управлінської помилки посадової особи, іншій професійній помилці виконавця належать:

• автоматизовані системи управління;

• установлення пристроїв, які перешкоджають доступу сторон­ніх осіб до джерела підвищеної небезпеки;

• установлення пристроїв, які інформують про виникнен­ня небезпечної ситуації звуковими чи світловими сигналами;

• установлення пристроїв, які блокують неправильні дії оператора;

• установлення пристроїв, які безпосередньо захищають людей від травм.

Низка заходів профілактики необережних злочинів адресо­вані населенню. Мова йде про навчання правилам транспорт­ної та пожежної безпеки, правилам експлуатації побутової техніки, мисливської зброї; про обмеження володіння й доступу до предметів, у процесі користування якими може бути до­пущена злочинна помилка тощо.

19.4. Кримінологічна характеристика дорож­ньо-транспортних злочинів

Щорічно у світі в дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) гине понад 500 000 людей, ще 5 000 000 отримують травми чи каліцтва. На жаль, Україна вносить до світової статистики досить вагому частку, що значно перевищує аналогічні показ­ники інших країн.

250

251

До дорожньо-транспортних злочинів належать:

• порушення правил дорожнього руху та експлуатації транс­портних засобів (ст. 286 КК України);

• випуск в експлуатацію технічно несправних транспорт­них засобів (ст. 287 КК України);

• порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убез­печення дорожнього руху (ст. 288 КК України);

• порушення пішоходом, велосипедистом, їздовим, ремонт­ником тощо правил, які забезпечують безпечну роботу авто­транспорту (ст. 291 КК України).

Починаючи з 2001 р. в Україні різко збільшується кількість ДТП. За порушення правил безпеки дорожнього руху в 2004 р. було порушено 11 297 кримінальних справ, у 2003 р. - 11 635, зокрема, що спричинили смерть потерпілого, в 2002 р. - 2807, у 2003 р. - 3044 злочини¹²¹. Отож майже кожний четвертий злочин, пов'язаний з порушенням правил дорожнього руху, призводить до смерті потерпілого. Цей показник у п'ять-сім разів вищий, аніж в Австрії, Німеччині, Португалії, Швеції та в два-три рази більший, аніж в Угорщині, Данії, Фінляндії, Франції¹²².

Найбільш характерний вид дорожньо-транспортних пригод:

• зіткнення транспортних засобів - 29,8 %;

• перекидання транспортних засобів - 17,6 %;

• наїзд транспортних засобів на перешкоду - 5,2 %;

• наїзд транспортних засобів на пішохода - 36,8 %;

• наїзд транспортних засобів на велосипедиста - 2,9 %;

• наїзд на транспортний засіб, який стоїть - 4 %;

• падіння пасажирів - 1,5 %;

• інші події - 1,6 %.

Показники аварійності залежать і від інтенсивності експлуата­ції транспорту. Звісно, якщо автомобілем не користуються та він

¹²¹ Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 2004 рік. - К.: Департамент інформаційних технологій МВС України, 2005. - Лист 3-2; Інформаційний бюлетень про стан зло­ чинності на території України за 2003 рік. - К.: Департамент інфор­ маційних технологій МВС України, 2004. - Лист 3-1.

¹²² Вісник Державтоінспекції МВС України. - 2004. - № 6. - С. 2.

не бере участі в дорожньому русі, то за його допомогою не буде вчинений наїзд або зіткнення. Саме ступенем інтенсивності екс­плуатації автомобілів і мотоциклів пояснюється той факт, що в липні-серпні дорожньо-транспортних пригод з вини водіїв індивідуальних транспортних засобш нараховується в шість разів більше, ніж у січні-лютому.

За часом доби найменша кількість дорожньо-транспортних злочинів припадає на період із 3 до 6 години, максимальна - з 16 до 22 години (у цей час відбувається 50 % злочинів зазначеної категорії, що виникають протягом доби).

19.5. Причини й умови автотранспортних злочинів

Усі причини й умови, що призводять до дорожньо-транс­портних злочинів, доцільно поділити на такі блоки:

• дії та стан водія;

• дії та стан пішоходів і пасажирів транспорту;

• технічний стан транспортного засобу;

• стан дороги й метеорологічні умови.

До основних факторів, які пов'язані з особою водія, належать:

• керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;

• порушення приписів Правил дорожнього руху, що стосу­ються керування транспортним засобом (перевищення швидко­сті руху, припустимої в конкретній ситуації, а також неправильна оцінка дорожньої ситуації та несвоєчасно вжиті заходи із за­безпечення безпеки руху);

• недосвідченість і неуважність водія;

• психофізіологічні й інші дані водія (перевтома, хвороб­ливий стан водія);

• порушення техніки водіння та режиму роботи водіїв авто­транспортних засобів.

Основні фактори, що пов'язані з діями пішоходів та пасажирів, становлять:

• перехід дороги в невстановленому місці;

• ходіння вздовж проїзної частини при наявності тротуару;

• перехід через дорогу, вулицю перед транспортним засобом, що рухається;

252

253

• несподіваний вихід з транспортного засобу на проїзну частину дороги;

• гра дітей на проїзній частині;

• вхід у транспортний засіб і вихід з нього під час руху;

• проїзд на підніжках і виступах транспортного засобу;

• неуважність пішохода або пасажира;

• інші порушення правил руху.

До причин й умов, які сприяють створенню та реалі­зації аварійної обстановки, що стосується машини й до­роги, належать:

• неналежний стан доріг;

• порушення безпечних нормативів ширини проїзної частини, розмітки, розв'язок, переходів;

• недоліки конструкції автотранспортних засобів, які утруд­нюють керування або обмежують можливості спостереження, що викликає підвищену втому водія;

-довгострокова експлуатація транспортного засобу;

• помилки у виборі режиму регулювання дорожнім рухом і технічних засобів для цього;

• недостатній контроль за станом автотранспортних засобів, доріг і технічних засобів регулювання руху;

• недоліки дисциплінарної, адміністративно-правовоїта кримі­нально-правової боротьби з порушеннями правил безпеки руху;

• неправильна поведінка пішоходів;

• відсутність необхідних засобів для евакуації потерпілих і по­шкодженого автотранспорту.

19.6. Запобігання автотранспортним зло­чинам

Головним суб'єктом спеціальної профілактики виступають органи ДАІ, якими здійснюється правовиховна робота з без­пеки руху серед водіїв на транспортних підприємствах, а також серед населення. Велика робота проводиться інженерною служ­бою ДАІ й дорожними організаціями із забезпечення доріг інформаційно-вказівними знаками, розміткою, огороджен­нями та іншою облаштованістю, що сприяє безпеці руху.

Особливості профілактики автотранспортних злочинів по­в'язані з необхідністю комплексного впливу на всі елементи

системи "людина- автомобіль -дорога". Тому поряд із заходами, що забезпечують дотримання водіями норм безпеки (підбір, навчання, виховання, контроль), необхідні й заходи, що забез­печують безпечний рух інших його учасників, зокрема пішо­ходів, а також заходи, що запобігають та усувають умови виник­нення аварійних ситуацій, що залежать від стану доріг і транс­портних засобів.

До спеціальних заходів профілактики дорожньо-транспортних злочинів належать:

• контроль за дотриманням правил безпеки руху;

• припинення порушень незлочинного характеру, які можуть перерости в автотранспортні злочини;

• виховний і правовий уплив на порушників;

• виявлення та усунення конкретних обставин, що сприяють виникненню аварійної обстановки (стан доріг, транспортних засобів, водіїв);

• виявлення й усунення за матеріалами кримінальних справ причин та умов конкретних злочинів;

• правова та виховна робота з водіями, що обслуговують населення.

254