- •2. Принципи організації сенсорних систем.
- •1. Принцип багатоканальності та багаторівневості.
- •3. Принцип зворотних зв’язків.
- •4. Принцип кортикалізації.
- •5. Принцип двобічної симетрії.
- •6. Принцип структурно – функціональних кореляцій.
- •Загальні властивості відчуттів.
- •3. Закономірності виявлення сенсорних сигналів.
- •4. Системна організація процесів кодування інформації.
- •4. Біологічна роль сенсорних сигналів.
- •5. Адаптаційні, захисні та компенсаторні механізми аналізаторів.
- •Дослідження чутливості.
- •Топічна діагностика чутливих уражень.
- •1. Загальна будова сомато-сенсорної системи.
- •5. Дослідження чутливості.
- •4. Відчуття кольору.
- •1. Анатомічна будова органу зору.
- •4. Відчуття кольору.
- •2. Вікові особливості шкіри та причини її ураження.
- •Фізіологія шкіри. Функції шкірного аналізатору.
- •Шкірні відчуття.
- •Рух як функція нервової системи.
- •1. Рух як функція нервової системи.
- •Мозочок.
- •3. Синдроми ураження рухових систем мозку.
- •Основні відчуття руху: статичні та кінестетичні.
- •5.Особливості рухових порушень в дітей із вадами фізичного та психічного розвитку.
- •1. Анатомічна будова органу смаку.
- •4. Адаптація смаку.
- •1.Анатомічна будова органу смаку.
- •4.Адаптація смаку.
- •2. Нюхові відчуття.
- •4. Теорії нюху.
- •5.Адаптація нюхової чутливості.
- •Мовлення як акустичний процес.
- •Джерела збудження акустичних коливань:
- •3. Мовлення як функція мозку.
- •4. Контроль за мовленнєвою системою.
- •Теми курсових робіт з курсу «мовленнєві та сенсорні системи і їх порушення».
- •Використання компенсаторних аналізаторних механізмів у процесі навчання та виховання дітей з порушеннями слуху.
- •Взаємодія аналізаторних систем та її значення для корекційної роботи.
- •Значення сенсорних подразників у формуванні процесів сприймання дітей з вадами інтелекту.
- •Значення сенсорних подразників у формуванні процесів сприймання дітей з порушеннями мовлення.
- •Порушення зорового сприйняття та його вплив на фізичний та психічний розвиток дітей з особливими потребами.
- •Використання компенсаторних аналізаторних механізмів у процесі навчання та виховання слабозорих дітей.
- •Значення шкірного відчуття у розвитку процесів сприймання дітей з порушеннями психофізичного розвитку.
- •Роль рухового аналізатора у забезпеченні основних рухових процесів у організмі людини.
- •Порушення рухових функцій в дітей з вадами інтелектуального розвитку.
- •Порушення рухових функцій в дітей з вадами мовлення.
- •Значення смакового та нюхового сприйняття у процесі розвитку сенсорних функцій людини.
3. Закономірності виявлення сенсорних сигналів.
Усе, що визначається поняттям «живе», має загальну властивість реактивності, тобто здатності терміново реагувати на різноманітні впливи.
Проявом реактивності є дражливість – здатність організму до відповіді, чим досягається пристосування до умов середовища.
Подразниками можуть бути будь які фізико-хімічні зміни середовища, що приводять до зсуву обміну речовин (метаболізму). Властивість дражливості ще не здатна визначити якість своєрідності подразника.
Збудливість, на відміну від дражливості, - це здатність сприймати суттєві для організму ознаки подразнень і трансформувати їх у специфічну нервову сигналізацію.
Спеціалізація рецепторних елементів нервової системи пов’язана з властивостями перетворювати зовнішнє подразнення у досконалу і швидку нервову сигналізацію, тобто своєрідний «фізіологічний код» у формі серій електричних імпульсів.
Зі сказаного випливає, що найбільш загальною властивістю рецепторів є генерація у них електричних процесів під час впливу подразника. Ці процеси запускають нервову сигналізацію.
На першому етапі відбувається виявлення сенсорного впливу і визначення його модальності, що забезпечується рецепторами. Сутність рецепції зводиться до перетворення енергії стимулу, що здійснює вплив у збудження рецепторних елементів.
У залежності від сили подразника електричні потенціали рецепторів перетворюються в серії імпульсів різної частоти, які подаються по чутливим провідникам у ЦНС. Рецептори перетворюють фізичну величину потенціалу, що відповідна зовнішньому імпульсу, у дискретний сигнал. У свою чергу, нервовий провідник може бути визначений як канал лінії зв’язку, що працює на параметрах частотно-імпульсної модуляції.
Пристосування рецепторів до реагування на певні стимули (механічні, світлові, тощо) зумовлює специфічність рецепторів і лежить в основі їх класифікації за даною ознакою. Ступінь відповідності стимулу специфічності рецепторів характеризує адекватність подразника.
Комплекс зовнішніх подразників і біофізичні та біохімічні перетворення в речовині мозку, які вони породжують, є матеріальною основою функціональної відповідності між сигналом та його відображенням в організмі. Завдяки цьому забезпечується сприймання зовнішнього світу і переробка закодованої інформації, що поступає в мозок через рецептори.
Під час тривалого впливу різних стимулів інтенсивність сенсорного відчуття поступово зменшується. В основі цього явища, що отримало назву адаптації лежать складні процеси, що відбуваються як в рецепторах, так і в центральних апаратах нервової системи.
У виявленні сенсорних сигналів важливу роль виконують допоміжні структури рецепторних апаратів, тобто усіх додаткових пристосувань, які оточують рецептор (оболонки, оптична система ока, окорухові м’язи, зовнішнє і середнє вухо та ін..).
Нервова система впливає на роботу рецептивних органів різним чином:
1)змінюючи їх живлення шляхом зміни кровотоку;
2) впливаючи на властивості допоміжних структур;
3) безпосередньо змінюючи функціональний стан самих рецепторів;
4) змінюючи активність чутливих трактів, що відходять від рецептора.
У загальній формі задача виявлення сигналу зводиться до виділення нервової сигналізації із шуму мозкових структур. Останній пов’язують з фоновою активністю нейронів. Отже, виявлення сенсорних сигналів залежить від різних чинників, які пов’язані як з функціонуванням відповідної сенсорної системи, так і з інтегративною діяльністю усього мозку.