3. Принцип зворотних зв’язків.

Діяльність сенсорної системи треба розглядати не як процес пасивного кодування будь-якого подразника в частотно модульовану імпульсну сигналізацію, а як процес активного сприймання і обробки найбільш біологічно суттєвої інформації.

Сенсорна система – це не просто пасивний канал лінії зв’язку, а активний «сигналізатор». Вона складається не з ланцюга утворень типу реле, а з апаратів управління процесом обробки і передачі інформації з нижчих рівнів на вищі, де кожен рівень працює на основі як мінімум двох входів:

входу інформації (висхідний шлях) і входу управління (низхідний шлях).

Таким чином, центральна організація сенсорної системи у сукупності прямих і зворотних зв’язків уявляється у вигляді системи утворень нервових кілець, що надбудовуються.

Наявність низхідних (еферентних) зв’язків з різними утвореннями сенсорної системи говорить про те, що на їх роботу впливають відділи багатьох мозкових структур, що розташовані вище. Завдяки діяльності низхідних зв’язків забезпечується регуляція межової чутливості і пропускної здатності в сенсорних системах, тому вони здатні обробити за одиницю часу об’єм інформації набагато менший, ніж той, що поступає на їх вхід.

Функціональна значимість зворотних зв'язків під час обробки аферентного потоку інформації полягає також у її вибірковій фільтрації, за рахунок цілеспрямованої взаємодії прямих і зворотних функціональних зв'язків. Внаслідок подальший процес обробки інформаціїстає значно ефективнішим.

4. Принцип кортикалізації.

Направленість низхідних впливів обробки сенсорної інформації визначається утворенням домінанти за участю апаратів пам’яті. У зв’язку з цим особливо важливою є кіркова регуляція, яка здійснює три функції:

- пускову - відкриття або блокування сенсорних входів;

- корекційну – трансформація нервової сигналізації або забезпечення умов, за яких розбалансовані сенсорні системи повертаються у режим плідної діяльності;

- підтримуючу – підтримка збуджуваності глибоких структур даної сенсорної системи на рівні, оптимально пристосованому до сприймання і передачі сигналів у висхідному напрямі.

Враховуючи надзвичайно високу (можна сказати, критичну) чутливість рецепторних утворень сенсорних систем, зворотні зв’язки мають гальмівний вплив і саме на цих рівнях починається процес активного сприймання і обробки сигналів.

Процес формування нової кори пов'язаний з представництвом усієї сукупності сенсорних систем. Це визначило принцип функціональної багатозначності кори, згідно якому усі кіркові області – це кореляційні центри, де немає чисто проекційних центрів і, відповідно, абсолютної локалізації.

Кіркові проекції сенсорних систем мають множинний характер представництва в корі. В загальному розрізняють первинні і вторинні проекції.

Первинні кіркові проекції виникають в онтогенезі людини порівняно рано, тут закінчуються швидко провідні сенсорні канали.

Вторинні кіркові проекції оточують первинні зони. Імпульсація до них поступає пізніше. Ці зони приймають інтегровану інформацію внаслідок взаємодії спеціалізованих каналів даної сенсорної системи.

Третинні зони, або асоціативні поля – це зони перекриття різних сенсорних систем, де відбувається між сенсорна взаємодія.

Наприклад, в зоровій системі ураження первинної проекційної зони призводить до «фізіологічної сліпоти» - зникає сприймання протилежної половини поля зору (геміанопсія). Ураження ж вторинних проекційних зон викликає «психічну сліпоту», яку називають зоровою агнозією (не впізнавання предметів), тому вищим відділом сенсорної системи (у даному випадку зорової) вважають саме вторинні сенсорні поля, а первинним залишають функцію перемикачів (реле).