Вибори 2006 і 2007 рр. Та наступні політичні події

З кінця 2005 р. розпочалася виборча кампанія до парламенту та органів місцевого самоврядування. Вона вирізнялася великим напруженням, але відбувалася демократично і з меншими порушеннями, ніж під час попередньої кампанії з виборів Президента. Вибори до Верховної Ради та органів місцевого самоврядування відбувалися за пропорційною системою з тривідсотковим бар'єром. Сили, що підтримували В. Ющенка у 2004 р., діяли окремо і не завжди вдало проводили агітацію. Натомість активно діяла найпотужніша опозиційна сила — Партія регіонів, очолювана В. Януковичем, яка часто використовувала популістські гасла, обіцяючи покращити добробут населення «вже сьогодні». Вибори відбулися 26 грудня 2006 р. З близько півсотні партій та блоків, що брали в них участь, тривідсотковий бар'єр подолали лише п'ять. Найбільше голосів здобула Партія регіонів — близько 33 %, 22 % голосів отримав БЮТ, 16 % — пропрезидентська «Наша Україна» (що було нищівною поразкою порівняно з виборами 2004 р.),трохи більше 5,5 % голосів було віддано за СПУ і лише близько 3,5 % — за КПУ. Що ж стосується місцевих виборів, то опозиційні до Президента сили домінували у східних та південних регіонах України.

З квітня 2006 р. розпочалися спроби формування урядової коаліції. Спочатку спробу їїстворення здійснили «Наша Україна», БЮТ та СПУ. Однак переговори про створення цієї (Демократичної) коаліції, що тривали більше двох місяців, не дали результатів через незгоду як щодо суто політичних питань, так і щодо розподілу посад в уряді та Верховній Раді. Одночасно роботі Верховної Ради нового скликання заважала фракція Партії регіонів, депутати якої блокували трибуну, вимагаючи своєї участі в уряді, як найчисленнішоїсили в парламенті. На початку липня 2006 р. внаслідок закулісних переговорів, ініційованих «регіоналами», ситуація різко змінилася. В обмін на посаду Голови Верховної Ради лідер СПУ О. Мороз пішов на союз з Партією регіонів, а для створення більшості до цього союзу залучили комуністів та кількох депутатів з БЮТ і «Нашої України». Так виникла Антикризова коаліція, яка пропонувала, щоб уряд очолив В. Янукович.

Але такий крок лише збільшив напруження. БЮТ почав домагатися розпуску Верховної Ради та призначення нових виборів і навіть скасування конституційної реформи. Президентські ж сили вимагали створення широкої коаліції, куди, крім «антикризовиків», увійшла б і «Наша Україна». З ініціативи Президента України в липні 2006 р. працював «круглий стіл», де переговори про умови створення та політику нового уряду вели лідери всіх парламентських фракцій. Наслідком цих переговорів стало підписання 3 серпня 2006 р. Універсалу національної єдності. Від підписання відмовилася лише Ю. Тимошенко, а її блок перейшов у жорстку опозицію. На початку серпня Президент України дав згоду на створення уряду В. Януковичем. До цього уряду були залучені і кілька міністрів, що представляли «Нашу Україну».

Проте політичне протистояння не припинилося. Антикризова більшість восени у Верховній Раді поступово витискала з уряду «помаранчевих» міністрів, замінюючи їх своїми представниками. Зокрема, пішли у відставку міністр юстиції Р. Зварич, міністр внутрішніх справ Ю. Луценко та ін. До уряду почали потрапляти найбільш одіозні діячі часів правління Л. Кучми.

Наприкінці 2006 — на початку 2007 р. виникло нове протистояння між Президентом та урядом В. Януковича. Воно пов'язане з тим, що антикризовики прагнули ще дужче обмежити повноваження голови держави, користуючись своєю більшістю у Верховній Раді. Це протистояння виявило себе у відмові В. Ющенка підписати Закон України «Про Кабінет Міністрів України» навіть після подолання президентського вето та взаємних звинуваченнях у відході від принципів, закладених в Універсалі національної єдності. 2 квітня 2007 р. президент своїм Указом розпустив Верховну Раду, призначивши нові вибори на тій підставі, що частина депутатів від опозиції перейшла на бік правлячої коаліції і розстановка політичних сил в ній не відповідає результатам виборів 2006 р. Це поклало початок великій політичній кризі в країні. Після низки загострень та компромісів між основними політичними суперниками вдалося досягти домовленості про позачергові парламентські вибори, призначені на 30 вересня.

У результаті цих виборів до Верховної Ради пройшли п'ять політичних сил: Партія регіонів (набрала близько 35 % голосів виборців), Блок ЮліїТимошенко (31 %), Народний Союз «Наша Україна» (14 %), КПУ (5 %) і Блок Литвина (4,5 %). З огляду на це з'явилася можливість формування ; Демократичної коаліції у складі БЮТ і НСНУ, яка й була створена. Пізніше до неї приєднався блок Литвина. Восени 2007 р. уряд знову очолила Ю. Тимошенко.

Однак зазначена коаліція не була ефективною і незавжи мала парламенську більшість. Робота Верховної Ради неодноразово з будь-яких приводів блокувалася депутатами Партії Регіонів, багато законопроектів не було прийнято. Так само в цей час відбувалося звуження політичного впливу президента В. Ющенка. Дедалі більше зростало його протистояння з головою уряду Ю. Тимошенко, що нагадувало відверту ворожнечу.

Тим часом наближалися президентські вибори 2010 р. Крім В. Януковича та Ю. Тимошенко, між якими й мусила розпочатися основна боротьба серед впливових кандидатів опинилися А. Яценюк та С. Тігіпко, якими відповідно були створені партії «Фронт змін» та «Сильна Україна». Але у другий тур президенських виборів, що відбувся у лютому 2010 р. вийшли В. Янукович і Ю. Тимошенко. Переможцем з відривом у 3 % голосів виявився (48 % проти 45 %) В. Янукович, який йшов на вибори з популітськими гаслами.