Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ИУ (Медколледж).doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
25.11.2018
Размер:
1.57 Mб
Скачать

Петро Дорошенко.

Тим часом на Лівобережній Україні І. Брюховецький усіма силами намагався відстоювати інтереси козацької старшини, сприяв отриманню нею земель та посиленню утисків рядових козаків і селян. Оскільки це викликало невдоволення народу, І. Брюховецький 1665 р. в Москві підписав новий договір з царським урядом, так звані Московські статті. В них зазначалися такі умови:

  • вибори гетьмана мали проводитися за згодою царя і в присутності царських послів;

  • митрополит української православної церкви призначався Москвою;

  • збільшувалася кількість царських військ, розміщених в Україні;

  • царські урядовці дістали право власноручно збирати податки в Україні в царську казну. 1667 р. Росія і Польща, виснажені боротьбою за українські землі, в селі Андрусово під Смоленськом уклали угоду про перемир'я на 14,5 років. Згідно з Андрусівською угодою українські землі на Лівобережжі і Київ залишалися у складі Московської держави. Правобережні землі і Східна Галичина перейшли під контроль Польщі. Запорозька Січ була оголошена територією спільного управління Росії і Польщі.

Таким чином, був закріплений розділ українських земель між сусідніми державами. Це стало можливим багато в чому через боротьбу між старшинськими угрупованнями, які перетворили Україну на арену громадянської війни, що дістала назву Руїни.

Народні повстання на Лівобережжі

Із 1666 р. в Україну почали прибувати царські воєводи з військами, які почали втручатися в гетьманське управління, чинити утиски місцевому населенню, захоплювати землі. Тоді ж почався перепис населення для визначення розміру податків. Наслідком такої політики стало повстання, що піднялось на Переяславщині, яке до початку 1668 р. охопило все Лівобережжя. У червні 1668 р. Брюховецький, залишившись в ізоляції, був убитий повстанцями. Скориставшись складною ситуацією на Лівобережжі, Дорошенко проголосив себе гетьманом всієї України, призначивши сюди своїм представником Дем'яна Многогрішного.

Гетьманство д. Многогрішного

Д. Многогрішний, опинившись на Лівобережжі перед переважаючою силою російських військ, змушений був визнати зверхність Москви. У березні 1669 р. в Глухові козацька рада підтвердила гетьманські повноваження Д. Многогрішного (1668—1672) і ухвалила нові статті. За Глухівськими статтями режим царської присутності в Україні був пом'якшений. Д. Многогрішному вдалося, зокрема, домогтися припинення втручання царських воєвод у справи гетьманської адміністрації, права збирати податки в російську казну. Російські гарнізони мали залишатися в чотирьох містах — Києві, Переяславі, Чернігові й Острі. Однак реєстр скорочувався до ЗО тисяч осіб.

У своїй політиці Многогрішний намагався рішуче і безкомпромісно відстоювати автономні права України і боровся за відновлення кордонів Української держави періоду Б. Хмельницького.

Послідовний курс Многогрішного на широку автономію України спричинив серйозне занепокоєння російського уряду та протидію частини козацької старшини, яка дотримувалась проросійської орієнтації. За підтримки царського резидента усунуті з посад полковники організували змову проти гетьмана. Його було звинувачено у зраді, заарештовано і заслано до Сибіру. Новим гетьманом Лівобережної України був обраний генеральний суддя Іван Самойлович. Були затверджені чергові статті, що обмежували владу гетьмана і вплив рядового козацтва.