Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Н. Верт - Історія радянської держави (1900 - 19....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
22.11.2018
Размер:
3 Mб
Скачать

2. Сталінград і Курськ: дві вирішальні перемоги срср

Однак основний удар німецька армія зробила в напрямі Волги, де метою номер один був Сталінград. Користуючись своєю перевагою, передусім у повітрі, німецькі війська за підтримки румунських та італійських частин про­довжили наступ у липні та серпні, атакуючи одночасно з південного заходу і північного заходу. 23 серпня шоста армія фон Паулюса вийшла до Волги з північного заходу, отримавши можливість тримати Сталінград під своїм во­гнем. У цій критичній ситуації - втрата міста дозволила б німцям міцно за­кріпитися по лінії Волги - для керівництва і координації дій в Сталінград був направлений Жуков, призначений заступником Верховного Головнокоман­дуючого; таким чином, уперше військовий став другою особою в державі. Це висунення, цілком імовірно, було пов'язане з літніми поразками, які ще раз показали некомпетентність політичних комісарів типу Мехліса, що час­то приводили до грубих промахів і ставили військове командування у скрут­не становище. 9 жовтня інститут політичних комісарів в армії був скасова­ний і відновлено єдиноначальність.

12 жовтня німці розпочали операцію, яка, як вони сподівалися, повинна була стати вирішальним штурмом Сталінграду. Однак, бої продовжувалися кілька місяців. Битви йшли за кожний будинок, за кожний заводський цех -спочатку в окраїнних кварталах, потім в центральній і південній частинах міста; в листопаді в центральній частині міста лінія фронту проходила менш ніж в двох кілометрах від Волги. 15 жовтня німці вийшли до ріки з півдня, втративши 70 тис. чоловік і не маючи в своєму розпорядженні вже переваги в танках і літаках. Через три дні німецьке командування було вимушене дати своїм військам наказ до приходу підкріплень перейти до оборони.

Тепер вже радянські війська мали очевидну перевагу в артилерії і тан­ках, велика частина яких була сконцентрована в бронетанкових частинах. Дуже розтягнуті комунікації німецьких військ (як і в грудні 1941 р. під Моск­вою) ускладнювали організацію зв'язку і постачання. Розроблений Жуко-вим план розгрому німецьких військ враховував слабкість їх позицій між Доном і Волгою, тоді як радянські війська утримували стратегічні висоти і плацдарми на південному березі Дону. Він передбачав використання сил трьох фронтів - Південно-Західного, Сталінградського і Донського - для оточення німецьких армій між Волгою і Доном.

Відповідно до плану «Уран» 19 листопада, повністю використавши ефект раптовості, радянські війська розпочали наступ. Прорвавши 23 листопада позиції гітлерівців, вони взяли в кільце шосту і частину четвертої танкової армії загальною чисельністю 330 тис. солдат і офіцерів. З 12 по 19 грудня було зупинено наступ армійської групи Гота, яка намагалася в райо­ні м.Котельниково розірвати кільце оточення. Після відмови фон Паулюса ід капітуляції почалося знищення німецьких військ, деморалізованих і зму­чених голодом і холодом. Незважаючи на заборону Гітлера, 2 лютого 1943 р. 100 тис. із 330 тис. оточених здалися в полон, інші загинули. Загалом кілька місяців Сталінградської битви коштували державам «осі» 800 тис. чоловік.

Розгром німців під Сталінградом надихнув радянських людей па фронті і в тилу, зміцнив престиж військового командування і політичного керівниц­тва, а також особистий авторитет Сталіна, який поспішив привласнити зна­чну частину військової слави. Весь пропагандистський апарат був мобілізо­ваний для прославляння організаторського генія Сталіна і партії, проявле­ного в перемозі, отриманій в місті, що носить ім'я вождя.

Перемога радянських військ під Сталінградом швидко переросла в зага­льний наступ на величезному фронті від Ленінграда до Кавказу, де німецькі армії, щоб не бути в свою чергу оточеними, відійшли па 600 км па захід від Ростова, звільненого 14 лютого. Протягом місяця радянським військам вда­лося повернути Воронеж, Курськ, Бєлгород, Харків і велику частину Донба­су. Звільнення 17 січня Шліссельбурга дозволило створити десятикілометро­вий коридор, який розірвав блокаду Ленінграда, за час якої загинуло 800 тис. чоловік, в основному від голоду і виснаження. Війська Західного фронту підійшли до Смоленська.

Незважаючи на важкі поразки в березні 1943 р., німецьке верховне ко­мандування вирішило знову оволодіти ініціативою. Ця мета повинна була бути досягнута знищенням «курського виступу» радянсько-німецького фро­нту, для чого було сконцентровано 50 дивізій, 2000 танків (половина всіх, що були у вермахту), 900 літаків. Чисельність військ, зосереджених на цій діль­ниці фронту, становила 900 тис. чоловік. Тривала підготовка до операції, названої «Цитадель», дозволила радянській стороні створити могутню обо­ронну систему і зосередити перевершуючі сили: 1330 тис. чоловік, 3600 тан­ків, 2400 літаків. На світанку 5 липня почалася Курська битва. У ході її німці зазнали нищівної поразки в найбільшій танковій битві другої світової війни під Прохорівкою, недалеко від Курська, де на невеликому просторі в бій з обох сторін вступило 1500 бойових машин. 23 липня німецький наступ було зупинено на всьому фронті, а 3 серпня радянські війська перейшли в контр­наступ по лінії Орел - Курськ - Бєлгород. Курська битва, в якій були знищені німецькі бронетанкові дивізії, озброєні танками найсучасніших моделей («тигр», «пантера»), ознаменувала корінний поворот у війні. Німецьким вій­ськам більше не вдавалося оволодіти стратегічною ініціативою до кіпця вій­ни.