- •Тема 1. Об’єкт, предмет і завдання курсу
- •Загальна характеристика, предмет і метод курсу
- •Взаємозв’язок курсу “Економіка праці і соціально-трудові відносини” з іншими дисциплінами
- •Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •2.1. Загальна характеристика трудових ресурсів
- •2.2. Види зайнятості та баланси трудових ресурсів
- •2.3. Структура та показники оцінки трудових ресурсів
- •2.4. Відтворення трудових ресурсів, його характеристики
- •2.5. Управління трудовими ресурсами як система
- •2.6. Персонал підприємства як об’єкт управління
- •2.7. Трудовий потенціал суспільства як економічна категорія
- •2.8. Трудоресурсна ситуація в Україні та її регіональні особливості
- •Контрольні запитання
- •Тема 3. Праця як основа життєдіяльності та провідний чинник виробництва
- •3.1. Поняття і сутність категорії “праця”
- •3.2. Соціально-економічна роль праці в історичному розвитку
- •3.3. Зміст і характер праці
- •3.4. Мотиви і стимули до праці
- •Контрольні запитання
- •Тема 4. Соціально-трудові відносини як система
- •Історія формування, поняття та зміст соціально-трудових відносин
- •Система соціально-трудових відносин
- •Сфери соціально-трудових відносин
- •Державна політика у сфері соціально-трудових відносин
- •Тема 5. Механізм функціонування соціально-трудових відносин як організаційної системи
- •Держава і соціально-трудові відносини
- •“Організація” і соціально-трудові відносини
- •Людина і соціально-трудові відносини
- •Профспілки і соціально-трудові відносини
- •Тема 6. Соціальне партнерство
- •6.1. Теоретичні основи і об’єктивні передумови виникнення соціального партнерства
- •6.2. Суб’єкти соціального партнерства
- •6.3. Система колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин
- •Тема 7. Ринок праці та його регулювання
- •Ринок праці: суть, зміст, структура
- •7.2. Умови виникнення і ефективного функціонування ринку праці
- •7.3. Функції та сегментація ринку праці
- •7.4. Безробіття, його види і показники
- •7.5. Соціально-економічні наслідки безробіття, соціальний захист безробітних
- •7.6. Державне регулювання ринку праці в Україні
- •Тема 8. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •8.1. Зайнятість як соціально-економічна категорія. Концепції зайнятості
- •8.2. Державна політика зайнятості
- •8.3. Регулювання зайнятості населення
- •Тема 9. Планування праці
- •Задачі, зміст і показники плану з праці
- •Планування чисельності і складу кадрів
- •Планування зростання продуктивності праці
- •Планування фонду оплати праці
- •Тема 10. Організація праці
- •10.1. Сутність і задачі організації праці
- •10.2. Управління організацією праці на підприємстві
- •10.3. Робочий час, його класифікація і методи вивчення
- •10.4. Основи нормування праці
- •Контрольні запитання
- •Тема 11. Продуктивність і ефективність праці
- •11.1. Продуктивність та ефективність праці і основні чинники їх зростання
- •11.2. Показники оцінки продуктивності і ефективності праці
- •11.3. Основні напрямки підвищення продуктивності і ефективності праці
- •Тема 12. Політика доходів і оплата праці
- •Поняття “доходи населення”, їх види
- •Заробітна плата, її види, функції і принципи організації
- •Тарифна система оплати праці
- •Характеристика тарифної сітки, що діє в машинобудуванні
- •Єдина тарифна сітка оплати праці робітників та службовців за загальними (наскрізними) професіями і посадами
- •Форми і системи оплати праці
- •Тема 13. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •13.1. Основні задачі аналізу використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці
- •13.2. Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою і кваліфікаційного складу робітників
- •13.3. Аналіз руху і стабільності робочої сили
- •13.4. Аналіз використання робочого часу
- •Баланс робочого часу
- •Показники використання робочого часу
- •Вихідні дані для оцінки впливу факторів на відхилення фактичного фонду робочого часу від планового
- •13.5. Аналіз продуктивності праці
- •Аналіз продуктивності праці
- •Вихідні данi для розрахунку впливу факторів на середньорiчний виробіток робітників
- •Аналіз трудомicткостi продукції
- •13.6. Аналіз використання фонду оплати праці
- •Аналіз засобів на оплату праці
- •Структура фонду оплати праці
- •Аналіз співвідношення продуктивності праці
- •I середньої заробітної плати
- •Аналіз показників використання фонду оплати праці
- •13.7. Аналіз соціального розвитку підприємства
- •13.8. Аудит праці
- •Тема 14. Моніторинг соціально-трудових відносин
- •14.1. Сутність та зміст соціального моніторингу
- •14.2. Моніторинг соціально-трудових відносин як складова соціального моніторингу
- •Контрольні запитання
- •Тема 15. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •Історія і причини створення Міжнародної організації праці
- •Керівні органи Міжнародної організації праці і їх структура
- •1. Бюро по діяльності підприємців.
- •2. Бюро по діяльності трудящих.
- •3. Департамент урядової діяльності, законодавства й адміністрації праці.
- •Головні цілі і задачі Міжнародної організації праці
- •Тема 16. Міжнародний досвід регулювання соціально–трудових відносин
- •Моделі регулювання соціально-трудових відносин
- •Особливості німецької моделі регулювання соціально-трудових відносин
- •Українська політика вирішення проблеми соціально-трудових відносин
- •Література Основна
- •Додаткова
-
Українська політика вирішення проблеми соціально-трудових відносин
Економіка України знаходиться сьогодні в стадії трансформації. Чи означає це, що проблема гнучкості ринку праці не є тут настільки актуальною, як у промислово розвинених країнах, а питання соціального захисту населення, навпаки, стоять більш гостро? Якщо виходити тільки з теперішньої ситуації, напрошується позитивна відповідь. Дійсно, наївно думати, що в перехідний період можна створити такий механізм регулювання ринку праці, що був би здатний і ефективно забезпечувати зайнятість, і знімати соціальну напруженість. Не можна децентралізувати соціальне партнерство, якого, власне кажучи, в Україні ще немає. Недоцільно і позбавляти державу статусу повноправного учасника тарифних переговорів в умовах, коли два інших учасники – профспілки і союзи роботодавців – поки занадто слабкі, навіть щоб підтримувати партнерство.
Разом з тим очевидно, що таке положення носить перехідний характер.
Розвиток українського ринку праці поки що далекий як від закономірностей, характерних для Німеччини, так і від тенденцій, властивих більшості реформованих економік Центральної і Східної Європи. Зменшення в 90-і роки фізичного обсягу промислового виробництва приблизно в 2 рази, а реального обсягу ВВП майже на 70% супроводжувалося більш ніж помірним безробіттям. Таким чином, показник українського безробіття в умовах найжорстокішої трансформаційної кризи виявився порівнянний з показником Німеччини, де в 90-і роки економіка росла, хоч і невисокими темпами.
Це явище одержало дуже точну, на наш погляд, назву: адаптація без реструктуризації. Український ринок праці пристосовувався до нових умов “нетрадиційними способами”, і ціною збереження робочих місць з'явилася насамперед стійка заборгованість з виплати заробітної плати, що стала майже нормою.
Збереження підприємствами надлишкової робочої сили було обумовлено не вимогою держави (насамперед місцевої влади), що прагне з політичних причин уникнути масового безробіття, і тим більше не тиском колективів чи працівників профспілок, що не володіють необхідними для цього реальними важелями. Одна з головних причин – труднощі вивільнення працівників у відповідності зі старим трудовим законодавством. Інша причина – патерналістичні установки багатьох українських менеджерів, частково успадковані від радянської епохи, а частково використовувані для зняття соціальної напруженості.
Хоча за допомогою подібної адаптації українському суспільству вдалось зберегти відносну стабільність, важко назвати це успіхом. Відкладання до кращих часів інституціональних реформ і створення принципово нового порядку на ринку праці не зробить дані процеси менш хворобливими.
Наступне покоління менеджерів, швидше за все, виявиться більш прагматичним, і збільшення безробіття в Україні може супроводжувати навіть економічний ріст. Звичайно, безробіття буде сильно диференційоване за регіонами, оскільки український ринок праці, незважаючи на його пристосовність, відрізняється вкрай низькою мобільністю робочої сили й у цьому відношенні більше схожий на німецький, ніж на американський.
Своєрідність ринку праці в Україні в перехідну епоху відбиває невизначеність напрямку його майбутнього розвитку. Новий Трудовий кодекс носить настільки компромісний характер, що не дозволяє визначити, в якому напрямку задано вектор – убік переважно англосаксонської чи німецької моделі (хоча формально багато моментів почерпнуті з німецького законодавства). Здавалося б, висока ефективність англосаксонської моделі на тлі фактичної кризи німецької дає всі підстави для вибору її як орієнтира, але умови для формування аналогічної моделі в Україні практично відсутні. Тому, на нашу думку, більш продуктивний рух убік німецької моделі, що, однак, необхідно скорегувати з обліком позначених вище проблем. Хоча в Україні групи інтересів – профспілки і союзи роботодавців – ще слабкі, але, можливо, саме завдяки цьому вдасться відразу вибудувати принципово нову систему трудових відносин, що відповідає сучасним вимогам, на базі переговорів і партнерських угод, але більш децентралізовану і гнучку, ніж у Німеччині.
Перешкодити такому ходу подій може картелізація у сфері трудових відносин. Досвід Німеччини свідчить, що регулювання ринку праці, яке здійснюється групами інтересів (галузевими профспілками і союзами роботодавців), вирішує багато питань, пов'язаних насамперед з оплатою праці працівників, разом з тим породжує не тільки недостатню гнучкість ринку праці, й могутню структуру протидії подальшим реформам у трудовій і соціальній сферах. Залучення держави в даний процес, по суті, нічого не змінює (замість двох учасників картелю буде три).
Тому, на наш погляд, було б корисно використовувати великий досвід соціального партнерства в Німеччині, але за умовою його модифікації не тільки з погляду адаптації до українських умов, й з урахуванням потенційних проблем, які несе зазначена система. Доцільно, наприклад, передбачити її регіональну децентралізацію, а також укладання тарифних угод на рівні підприємств (у рамках колективних договорів). Розуміння негативного впливу на ринок праці зайвої централізації системи соціального партнерства, особливо укладання тарифних угод, росте й в українських профспілках. В міру зміцнення соціальних партнерів на рівні підприємств у держави не залишиться ні необхідності, ні можливості брати участь у виробленні тарифних угод (навіть на місцевому рівні в адміністрації просто не вистачить чиновників, щоб задіяти їх у переговорах). Їй потрібно буде лише контролювати дотримання трудового законодавства і вчасно поновлювати нормативні акти.
Здається, що німецький досвід минулих реформ і нинішнього руху до інновацій може допомогти Україні уникнути тупикових напрямків, перескочити через етап ілюзій “сильної соціальної політики” і виробити власну модель ринку праці і соціально-трудових відносин.
Контрольні запитання
-
Типові моделі регулювання соціально-трудових відносин.
-
Характеристика Європейської моделі соціально-трудових відносин.
-
Порівняльна характеристика європейської і англосаксонської моделі соціально-трудових відносин.
-
У чому особливості німецької моделі соціально-трудових відносин.
-
Шляхи вирішення проблем соціально-трудових відносин в Німеччині.
-
Як використовується міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин в Україні?