- •Тема 1. Об’єкт, предмет і завдання курсу
- •Загальна характеристика, предмет і метод курсу
- •Взаємозв’язок курсу “Економіка праці і соціально-трудові відносини” з іншими дисциплінами
- •Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •2.1. Загальна характеристика трудових ресурсів
- •2.2. Види зайнятості та баланси трудових ресурсів
- •2.3. Структура та показники оцінки трудових ресурсів
- •2.4. Відтворення трудових ресурсів, його характеристики
- •2.5. Управління трудовими ресурсами як система
- •2.6. Персонал підприємства як об’єкт управління
- •2.7. Трудовий потенціал суспільства як економічна категорія
- •2.8. Трудоресурсна ситуація в Україні та її регіональні особливості
- •Контрольні запитання
- •Тема 3. Праця як основа життєдіяльності та провідний чинник виробництва
- •3.1. Поняття і сутність категорії “праця”
- •3.2. Соціально-економічна роль праці в історичному розвитку
- •3.3. Зміст і характер праці
- •3.4. Мотиви і стимули до праці
- •Контрольні запитання
- •Тема 4. Соціально-трудові відносини як система
- •Історія формування, поняття та зміст соціально-трудових відносин
- •Система соціально-трудових відносин
- •Сфери соціально-трудових відносин
- •Державна політика у сфері соціально-трудових відносин
- •Тема 5. Механізм функціонування соціально-трудових відносин як організаційної системи
- •Держава і соціально-трудові відносини
- •“Організація” і соціально-трудові відносини
- •Людина і соціально-трудові відносини
- •Профспілки і соціально-трудові відносини
- •Тема 6. Соціальне партнерство
- •6.1. Теоретичні основи і об’єктивні передумови виникнення соціального партнерства
- •6.2. Суб’єкти соціального партнерства
- •6.3. Система колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин
- •Тема 7. Ринок праці та його регулювання
- •Ринок праці: суть, зміст, структура
- •7.2. Умови виникнення і ефективного функціонування ринку праці
- •7.3. Функції та сегментація ринку праці
- •7.4. Безробіття, його види і показники
- •7.5. Соціально-економічні наслідки безробіття, соціальний захист безробітних
- •7.6. Державне регулювання ринку праці в Україні
- •Тема 8. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •8.1. Зайнятість як соціально-економічна категорія. Концепції зайнятості
- •8.2. Державна політика зайнятості
- •8.3. Регулювання зайнятості населення
- •Тема 9. Планування праці
- •Задачі, зміст і показники плану з праці
- •Планування чисельності і складу кадрів
- •Планування зростання продуктивності праці
- •Планування фонду оплати праці
- •Тема 10. Організація праці
- •10.1. Сутність і задачі організації праці
- •10.2. Управління організацією праці на підприємстві
- •10.3. Робочий час, його класифікація і методи вивчення
- •10.4. Основи нормування праці
- •Контрольні запитання
- •Тема 11. Продуктивність і ефективність праці
- •11.1. Продуктивність та ефективність праці і основні чинники їх зростання
- •11.2. Показники оцінки продуктивності і ефективності праці
- •11.3. Основні напрямки підвищення продуктивності і ефективності праці
- •Тема 12. Політика доходів і оплата праці
- •Поняття “доходи населення”, їх види
- •Заробітна плата, її види, функції і принципи організації
- •Тарифна система оплати праці
- •Характеристика тарифної сітки, що діє в машинобудуванні
- •Єдина тарифна сітка оплати праці робітників та службовців за загальними (наскрізними) професіями і посадами
- •Форми і системи оплати праці
- •Тема 13. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •13.1. Основні задачі аналізу використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці
- •13.2. Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою і кваліфікаційного складу робітників
- •13.3. Аналіз руху і стабільності робочої сили
- •13.4. Аналіз використання робочого часу
- •Баланс робочого часу
- •Показники використання робочого часу
- •Вихідні дані для оцінки впливу факторів на відхилення фактичного фонду робочого часу від планового
- •13.5. Аналіз продуктивності праці
- •Аналіз продуктивності праці
- •Вихідні данi для розрахунку впливу факторів на середньорiчний виробіток робітників
- •Аналіз трудомicткостi продукції
- •13.6. Аналіз використання фонду оплати праці
- •Аналіз засобів на оплату праці
- •Структура фонду оплати праці
- •Аналіз співвідношення продуктивності праці
- •I середньої заробітної плати
- •Аналіз показників використання фонду оплати праці
- •13.7. Аналіз соціального розвитку підприємства
- •13.8. Аудит праці
- •Тема 14. Моніторинг соціально-трудових відносин
- •14.1. Сутність та зміст соціального моніторингу
- •14.2. Моніторинг соціально-трудових відносин як складова соціального моніторингу
- •Контрольні запитання
- •Тема 15. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •Історія і причини створення Міжнародної організації праці
- •Керівні органи Міжнародної організації праці і їх структура
- •1. Бюро по діяльності підприємців.
- •2. Бюро по діяльності трудящих.
- •3. Департамент урядової діяльності, законодавства й адміністрації праці.
- •Головні цілі і задачі Міжнародної організації праці
- •Тема 16. Міжнародний досвід регулювання соціально–трудових відносин
- •Моделі регулювання соціально-трудових відносин
- •Особливості німецької моделі регулювання соціально-трудових відносин
- •Українська політика вирішення проблеми соціально-трудових відносин
- •Література Основна
- •Додаткова
2.8. Трудоресурсна ситуація в Україні та її регіональні особливості
Сучасна демографічна ситуація в Україні характеризується особливостями, що зумовлені специфікою суспільно-політичного розвитку, рівнем матеріального забезпечення, національно-культурними традиціями, побутом, духовністю. Довготривале уповільнення темпів загального приросту населення, зниження за останні 30 років коефіцієнта народжуваності на 40% та зростання коефіцієнта смертності на 87% призвели до того, що вперше в історії країни почався процес депопуляції [73].
Демографічні тенденції накладаються на трудоресурсну ситуацію в країні. В Україні питома вага осіб працездатного віку становить більше ніж 55% усього її населення. Але для цього показника характерні значні територіальні відмінності.
Найнижча частка населення працездатного віку відмічається в регіонах, де переважає аграрна сфера зайнятості. До них належать Вінницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Хмельницька та Чернігівська області, у яких ця вікова група досягає дещо більше 52% загальної чисельності населення; у Чернігівській області цей показник становить лише 51%. Найвища частка осіб працездатного віку характерна для високо урбанізованих та індустріально розвинутих областей: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Одеської. В цих областях частка працездатного населення перевищує 57% [73].
Аналіз даних балансів трудових ресурсів за останнє десятиліття показує, що чисельність зайнятого населення в економіці України щорічно зменшується. Це обумовлено не тільки загальним скороченням населення, а й збільшенням чисельності безробітних та іншими соціально-економічними факторами.
Основними галузями зайнятості населення у матеріальному виробництві є промисловість, сільське господарство, транспорт та будівництво. В цілому у промисловості з урахуванням працівників кооперативів, спільних та малих підприємств зайнято майже 6 млн. чол., у сільському господарстві — понад 4,5 млн. чол.
Понад 6 млн. чол. нині зайнято в галузях невиробничої сфери України. Серед них найвища частка (майже половина) припадає на освіту, культуру, мистецтво, науку і наукове обслуговування. Близько 1,5 млн. чол. зайнято в закладах охорони здоров'я, фізкультури та соціального забезпечення населення. Серед областей України з високим рівнем зайнятості в промисловості виділяються Донецька (близько 59% всіх зайнятих у матеріальному виробництві), Луганська (понад 58%), Дніпропетровська (більше 51%), Запорізька області [72].
Найнижча частка зайнятих – у промисловості Вінницької, Волинської, Одеської, Тернопільської та Чернігівської областей. У цих областях переважає сільське господарство.
Найвища зайнятість населення в невиробничій сфері в регіонах зі сприятливими рекреаційними умовами: Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях, де цей показник перевищує 30%.
Нинішній етап соціально-економічного розвитку України не забезпечує повного і ефективного використання трудових ресурсів. Це підтверджується зростанням чисельності безробітних та працюючих, неповний робочий тиждень або день з високою зайнятістю у низько ефективних, з загальнодержавної точки зору, галузях народного господарства, у тому числі в особистому підсобному сільському господарстві. Нераціональне використання трудових ресурсів веде до формування потенційних резервів, які за певних умов можуть бути залучені у народне господарство країни.
Аналіз статистичних матеріалів за останні роки свідчить про те, що в Україні склалися три регіони з різними за масштабами резервами трудових ресурсів. До складу таких резервів входять особи, не зайняті в народному господарстві, зайняті в особистому і підсобному сільському господарстві та особи працездатного віку, що навчаються. До першого регіону входять: Київська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Черкаська та Хмельницька області, в яких зазначені потенційні резерви трудових ресурсів становлять від майже 17% загальної чисельності трудових ресурсів у Київській області до 25% – в Хмельницькій. До другого регіону входять Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Волинська, Тернопільська, Рівненська, Харківська та Херсонська області, в яких потенційні резерви трудових ресурсів становлять 25—29% загальної чисельності наявних трудових ресурсів. Третій регіон охоплює області з найвищою часткою незайнятих в народному господарстві. До його складу входять Львівська, Одеська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області та Автономна Республіка Крим. У цьому регіоні незайняті в народному господарстві становлять від 31 до 41% загальної чисельності трудових ресурсів [73].
Таким чином, наведені дані свідчать про гостроту проблеми підвищення ефективності використання трудових ресурсів в окремих регіонах України.