- •Тема 1. Об’єкт, предмет і завдання курсу
- •Загальна характеристика, предмет і метод курсу
- •Взаємозв’язок курсу “Економіка праці і соціально-трудові відносини” з іншими дисциплінами
- •Тема 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
- •2.1. Загальна характеристика трудових ресурсів
- •2.2. Види зайнятості та баланси трудових ресурсів
- •2.3. Структура та показники оцінки трудових ресурсів
- •2.4. Відтворення трудових ресурсів, його характеристики
- •2.5. Управління трудовими ресурсами як система
- •2.6. Персонал підприємства як об’єкт управління
- •2.7. Трудовий потенціал суспільства як економічна категорія
- •2.8. Трудоресурсна ситуація в Україні та її регіональні особливості
- •Контрольні запитання
- •Тема 3. Праця як основа життєдіяльності та провідний чинник виробництва
- •3.1. Поняття і сутність категорії “праця”
- •3.2. Соціально-економічна роль праці в історичному розвитку
- •3.3. Зміст і характер праці
- •3.4. Мотиви і стимули до праці
- •Контрольні запитання
- •Тема 4. Соціально-трудові відносини як система
- •Історія формування, поняття та зміст соціально-трудових відносин
- •Система соціально-трудових відносин
- •Сфери соціально-трудових відносин
- •Державна політика у сфері соціально-трудових відносин
- •Тема 5. Механізм функціонування соціально-трудових відносин як організаційної системи
- •Держава і соціально-трудові відносини
- •“Організація” і соціально-трудові відносини
- •Людина і соціально-трудові відносини
- •Профспілки і соціально-трудові відносини
- •Тема 6. Соціальне партнерство
- •6.1. Теоретичні основи і об’єктивні передумови виникнення соціального партнерства
- •6.2. Суб’єкти соціального партнерства
- •6.3. Система колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин
- •Тема 7. Ринок праці та його регулювання
- •Ринок праці: суть, зміст, структура
- •7.2. Умови виникнення і ефективного функціонування ринку праці
- •7.3. Функції та сегментація ринку праці
- •7.4. Безробіття, його види і показники
- •7.5. Соціально-економічні наслідки безробіття, соціальний захист безробітних
- •7.6. Державне регулювання ринку праці в Україні
- •Тема 8. Соціально-трудові відносини зайнятості
- •8.1. Зайнятість як соціально-економічна категорія. Концепції зайнятості
- •8.2. Державна політика зайнятості
- •8.3. Регулювання зайнятості населення
- •Тема 9. Планування праці
- •Задачі, зміст і показники плану з праці
- •Планування чисельності і складу кадрів
- •Планування зростання продуктивності праці
- •Планування фонду оплати праці
- •Тема 10. Організація праці
- •10.1. Сутність і задачі організації праці
- •10.2. Управління організацією праці на підприємстві
- •10.3. Робочий час, його класифікація і методи вивчення
- •10.4. Основи нормування праці
- •Контрольні запитання
- •Тема 11. Продуктивність і ефективність праці
- •11.1. Продуктивність та ефективність праці і основні чинники їх зростання
- •11.2. Показники оцінки продуктивності і ефективності праці
- •11.3. Основні напрямки підвищення продуктивності і ефективності праці
- •Тема 12. Політика доходів і оплата праці
- •Поняття “доходи населення”, їх види
- •Заробітна плата, її види, функції і принципи організації
- •Тарифна система оплати праці
- •Характеристика тарифної сітки, що діє в машинобудуванні
- •Єдина тарифна сітка оплати праці робітників та службовців за загальними (наскрізними) професіями і посадами
- •Форми і системи оплати праці
- •Тема 13. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •13.1. Основні задачі аналізу використання трудових ресурсів і витрат на оплату праці
- •13.2. Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою і кваліфікаційного складу робітників
- •13.3. Аналіз руху і стабільності робочої сили
- •13.4. Аналіз використання робочого часу
- •Баланс робочого часу
- •Показники використання робочого часу
- •Вихідні дані для оцінки впливу факторів на відхилення фактичного фонду робочого часу від планового
- •13.5. Аналіз продуктивності праці
- •Аналіз продуктивності праці
- •Вихідні данi для розрахунку впливу факторів на середньорiчний виробіток робітників
- •Аналіз трудомicткостi продукції
- •13.6. Аналіз використання фонду оплати праці
- •Аналіз засобів на оплату праці
- •Структура фонду оплати праці
- •Аналіз співвідношення продуктивності праці
- •I середньої заробітної плати
- •Аналіз показників використання фонду оплати праці
- •13.7. Аналіз соціального розвитку підприємства
- •13.8. Аудит праці
- •Тема 14. Моніторинг соціально-трудових відносин
- •14.1. Сутність та зміст соціального моніторингу
- •14.2. Моніторинг соціально-трудових відносин як складова соціального моніторингу
- •Контрольні запитання
- •Тема 15. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •Історія і причини створення Міжнародної організації праці
- •Керівні органи Міжнародної організації праці і їх структура
- •1. Бюро по діяльності підприємців.
- •2. Бюро по діяльності трудящих.
- •3. Департамент урядової діяльності, законодавства й адміністрації праці.
- •Головні цілі і задачі Міжнародної організації праці
- •Тема 16. Міжнародний досвід регулювання соціально–трудових відносин
- •Моделі регулювання соціально-трудових відносин
- •Особливості німецької моделі регулювання соціально-трудових відносин
- •Українська політика вирішення проблеми соціально-трудових відносин
- •Література Основна
- •Додаткова
3.3. Зміст і характер праці
Праця може розглядатися стосовно суспільства (суспільна праця) і окремої особистості (індивідуальна праця). Незважаючи на різні характеристики, суспільна та індивідуальна праця мають загальні ознаки. Риси, що характеризують суспільну працю, цілком можуть належати індивідуальній. Суспільна праця визначає індивідуальну працю як з боку її суспільної організації, так і з боку матеріально-технічного змісту. Усяка індивідуальна праця є проявом суспільної праці, бо праця й відносини, пов’язані з нею, завжди мали і матимуть суспільну форму.
Суспільна форма праці змінюється відповідно до розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, тому що вона зумовлена цим розвитком. Кожна суспільно-економічна формація має власну, властиву їй систему суспільної організації праці, що виражає ту суспільну форму праці, яка об’єктивно існує на даному етапі розвитку людського суспільства.
Аналізуючи структуру суспільної праці, можна виділити такі категорії, як “зміст праці” та „характер праці”.
Зміст праці відображає розподіл конкретних трудових функцій (виконавчих, контрольно-регулюючих)на робочому місці і визначається сукупністю операцій, які виконуються. Ці функції визначені розвитком засобів праці, організацією праці, рівнем суспільного і професійного розподілу праці, майстерністю самого робітника. Зміст праці відображає виробничо-технічний бік праці, демонструє рівень розвитку продуктивних сил, технічних засобів поєднання особистого і матеріального елементів виробництва, тобто розкриває працю перш за все як процес взаємодії людини з природою засобами і предметами праці в процесі роботи.
Характер праці дозволяє розглядати її з точки зору суспільних умов виробництва: форм і методів залучення членів суспільства до праці; типу суспільної формації праці; відношення працівників до праці.
Отже, характер праці відображає те особливе, що притаманне суспільній праці у кожній суспільно-економічній формації і визначено типом пануючих у суспільстві виробничих відносин.
Сучасна економічна реформа виводить усіх учасників виробництва в суспільстві на ринкові відносини, докорінно змінюючи виробничі відносини: перш за все це зміна форм власності, відмова від планомірного залучення і розподілу трудових ресурсів у країні і перехід на вільне підприємництво, яке базується на різних організаційно-правових формах і на вільному найманні робочої сили через попит і пропозицію на ринку праці. У зв’язку з цим змінюються і відносини між людьми – від процесу праці до кінцевого використання продукту.
Отже, слід підкреслити, що зміст і характер праці відображають дві сторони одного і того ж явища: сутність і форма суспільної праці. Ці дві соціально-економічні категорії знаходяться у діалектному взаємозв’язку, і зміна однієї з них безвідворотно у тій чи іншій формі сприяє зміні другої.
Соціально-економічний характер праці визначає форму її організації і є сукупністю відносин між учасниками трудового процесу, що відповідають тому чи іншому методу виробництва. Зміни виробничих відносин неминуче приводять і до змін характеру праці, про який можна робити висновок за такими основними показниками: суспільна організація праці, відношення до неї безпосередніх виробників і стимули до участі в трудовій діяльності. Розглянуті критерії в сукупності і дають якісну характеристику праці.
Суспільна праця – це праця робітників і селян, інженерно-технічних працівників і службовців, творчої інтелігенції. Характерною рисою кожної з цих частин є різний зміст, який зумовлює відмінність у співвідношенні витрат фізичної сили і нервової енергії.
Характер праці в значній мірі формується під впливом особистостей змісту праці в залежності від частки фізичної і розумової праці, рівня кваліфікації та інтелекту, рівня володарювання людини над природою тощо.
Різноманітність характеру і змісту праці знаходить відображення у класифікації праці за видами (рис. 3.1) [67, с. 25].
Зміст праці характеризується такими основними критеріями:
виробничими умовами, в яких виконується робота;
вимогами до виконавця, його підготовки, фізичної витривалості, психологічного типу, вдачі, фізичних даних;
складністю і різноманітністю структури трудового процесу;
ступенем самостійності працівника у визначенні послідовності виконання окремих елементів трудового процесу, їх сполучення, часу виконання;
можливістю зміни діяльності (переходу від фізичних навантажень до розумових і навпаки) у процесі виконання виробничого завдання.
-
Класифікаційні ознаки
Види праці
-
За характером і змістом праці
Праця наймана і часткова; індивідуальна і колективна; за бажанням, необхідністю і примусом; фізична і розумова; репродуктивна і творча; різної складності
-
За предметами і продуктами праці
Праця наукова, інженерна, управлінська, виробнича, підприємницька, інноваційна, промислова, сільськогосподарська, транспортна і комунікаційна
-
За засобами та способами праці
Праця ручна (технічно неозброєна), механізована і автоматична (комп’ютеризована), з різною мірою участі людини
-
За умовами праці з різною мірою регламентації
Праця стаціонарна, з переміщенням; наземна, підземна; легка, середньої тяжкості, тяжка; вільна і регламентована; приватна і неприватна
Рис. 3.1. Класифікація праці за різними ознаками
У процесі праці здійснюються такі функції:
логічна, пов’язана з визначенням мети й підготовки системи необхідних трудових операцій;
виконавча – приведення засобів праці у дію різними способами залежно від стану продуктивних сил і безпосередній вплив на предмети праці;
реєстрації та контролю – спостереження за технологічним процесом, терміном виконання наміченої програми;
регулювання – коригування, уточнення заданої програми.
Головними чинниками, які змінюють зміст праці є: розвиток засобів виробництва; науково-технічний прогрес, удосконалення техніки і технології виробництва, під дією яких праця поступово звільняється від обмежень, які стимулюють можливості людського організму. Людина зі своїми здібностями і навичками до праці продовжує залишатись головним елементом виробництва.
Науково-технічна революція найсуттєвішим чином впливає на зміст праці і сприяє його змінам. Для розвинутої автоматизації характерні такі зміни змісту праці:
передача функцій безпосереднього управління знаряддям праці машині (пристрою);
подальше зростання частини розумової праці за рахунок перенесення наголосу в змісті праці на складніші з контрольно-керуючих і логічних функцій;
синтез фізичної і розумової діяльності на якісно новому рівні.
Впровадження найновішої техніки і технології означає не тільки зростання технологічних і інтелектуальних навантажень на робітника, а й зростання ролі рішень, що приймаються ним у процесі виробничої діяльності, тобто людського чинника.
Різке підвищення значення людського чинника в матеріальному виробництві зумовлюється рядом моментів, зокрема: зростають виробничі потужності, що перебувають під контролем окремого робітника; втрати, що можуть виникнути внаслідок помилки або неправильних дій робітника автоматизованого виробництва, набагато більші, ніж у звичайному механізованому виробництві; підвищується динамічність виробництва; зростає складність і різноманітність рішень.
Отже, зміст праці безпосередньо залежить від рівня розвитку продуктивних сил суспільства, які включають як матеріально-речовий, так і людський чинник.
Важливою передумовою розвитку суспільних форм праці та виробничих відносин є поділ і кооперація праці.
Але розгляд виробничих відносин лише під кутом зору поділу та кооперації праці дає тільки загальну характеристику суспільної форми праці. Особливі специфічні риси праці можна зрозуміти, лише виходячи з форми власності на засоби виробництва. Характер з’єднання працівника з засобами виробництва визначає соціальний характер і соціальну природу праці. Якщо зміст праці характеризує рівень розвитку продуктивних сил суспільства, то соціальний характер праці відображає соціально-економічне становище працівника в суспільному виробництві, а також риси виробничих відносин, за яких здійснюється процес праці.
Головними елементами системи виробничих відносин, які визначають характер праці, є:
відношення трудящих до засобів виробництва, форма власності на засоби виробництва;
мета, заради якої здійснюється праця безпосередніх виробників;
зв’язок між працею індивідуума та сукупною працею суспільства, який характеризує форму прояву суспільної природи праці;
ступінь соціальних відмінностей у праці, обумовлений ставленням соціальних груп до засобів виробництва;
відношення самих виробників до власної праці, прядок розподілу продуктів праці, а також метод організації праці в суспільстві.
Кожний із названих елементів у тій чи іншій мірі визначає сутність соціально-економічних формацій. Зміна власності на засоби виробництва змінює лише форму присвоєння продукту праці найманих робітників.
Важливе місце серед економічних процесів, що постійно розвиваються, відводиться і стимулам до праці.