§ 5. Правове регулювання вільних економічних зон

На території України можливе інвестування без створення юридичної особи — на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво й інші види спільної інвестиційної діяльності. Відпрацьовуються механізми для створення зон спільного підприємництва з іноземним капіталом. У жовтні 1992 р. прийнятий Закон України «Про загальні принципи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ)». Положення цього закону визначають порядок створення, ліквідації і механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, їх економіко-правовий статус, регулюють відносини з місцевими органами й органами державної виконавчої влади.

Згідно з чинним законодавством вільна економічна зона — частина території України, на якій створюється і діє спеціальний правовий режим економічної діяльності.

Такі зони повинні створюватися для залучення іноземних інвестицій з орієнтацією на розвиток спільної підприємницької діяльності, для збільшення експорту товарів і послуг, а також постачань високоякісних товарів на внутрішній ринок; залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання; розвиток інфраструктури ринку; поліпшення використання природоресурсно-го потенціалу.

Вільні економічні зони залежно від цілей їхнього створення можуть бути розділені на декілька видів:

— вільні торговельні зони, вільні порти, транзитні

>>>350>>>

зони, безмитні склади і митні зони на окремих підприємствах, що базуються на скасуванні або зниженні мит і експортно-імпортного контролю, і вони мають невиробничий характер;

— експортні промислові зони, що ґрунтуються не тільки на застосуванні пільгового торговельного і митного режиму, але і на використанні пільгового фінансування і податкових пільг, випускають експортну або імпортозаміняючу продукцію;

— банківські і страхові зони, що ґрунтуються на пільговому режимі для банківських і страхових операцій;

— технологічні зони, до яких відносяться технологічні парки і технополіси, що здійснюють на пільговій основі розробку і впровадження нових технологій;

— комплексні зони, що вирішують різні задачі і використовують різні види пільг.

У рамках вільної економічної зони можуть уводитися пільгові митні, валютно-фінансові, податкові, інвестиційні, кредитні й інші умови економічної діяльності. Пільги, статус і терміни дії для кожної вільної економічної зони на Україні визначаються окремим законом.

Спеціальні економічні зони можуть створюватися Верховною Радою України з ініціативи Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих Рад народних депутатів або місцевої державної адміністрації.

Статус і територія СЕЗ, а також терміни її функціонування визначаються Верховною Радою України, шляхом прийняття окремого закону по кожній зоні. Управління діяльністю СЕЗ здійснюють місцеві Ради народних депутатів і місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень, а також спеціально створений орган господарського розвитку і управління конкретної СЕЗ. Державне регулювання цієї діяльності здійснюють органи державної виконавчої влади України відповідної компетенції.

На всіх суб'єктів економічної діяльності спеціальної економічної зони поширюється система держав-

>>>351>>>

них гарантій захисту інвестицій, передбачений законодавством України про іноземні інвестиції й інвестиційну діяльність. Держава також гарантує суб'єктам господарської діяльності спеціальної економічної зони право на вивіз прибутків і капіталів, раніше інвестованих у дану зону.