§ 1. Фінанси, їх суть, структура і функції. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання

Фінанси є однією з найважливіших економічних категорій, яка характеризує економічні відносини в процесі створення і використання коштів. їх виникнення мало місце в умовах переходу від натурального господарства до регулярного товарно-грошового обміну і було тісно пов'язане з розвитком держави і її потребою в ресурсах.

Найважливішою ознакою фінансів є їх грошова форма вираження і відображення фінансових відносин реальним рухом грошових коштів, що відбувається на другій і третій стадіях відтворювального процесу — у розподілі й обміні.

На стадії розподілу рух вартості в грошовій формі відбувається виокремлено і залежить від руху товарів, характеризується її відчуженням, переходом з рук одних власників у руки інших або цільовим виокремленням (у рамках одного власника) кожної частини вартості. На третій стадії розподілу вартість у грошовій формі обмінюється на товарну форму.

Таким чином, на другій стадії відтворення має місце однобічний рух грошової форми вартості, а на третій — двосторонній рух вартостей, одна з яких знаходиться в грошовій формі, а інша — у товарній. На третій стадії відтворювального процесу відбуваються постійно діючі обмінні операції, що не вимагають якого-небудь суспільного інструмента, де фінанси не функціонують.

Основною галуззю виникнення і функціонування фінансів є друга стадія відтворюваного процесу, на якій відбувається розподіл вартості суспільного продукту за цільовим призначенням і суб'єктами господарювання, кожний з яких повинен одержати свою

>>>164>>>

частку в виробленому продукті. Отже, найважливішою ознакою фінансів як економічної категорії є розподільний характер фінансових відносин.

Фінанси істотно відрізняються від інших економічних категорій, що функціонують на стадії вартісного розподілу: кредиту, заробітної плати і ціни.

Первісною сферою виникнення фінансових відносин є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукту, коли ця вартість розпадається на складові її елементи і відбувається утворення різних форм грошових доходів і нагромаджень. Подальший розподіл вартості між суб'єктами господарювання і конкретизація цільового її використання теж відбувається на основі фінансів.

Розподіл і перерозподіл вартості за допомогою фінансів обов'язково супроводжується рухом грошових коштів, що набувають специфічної форми фінансових ресурсів. Вони формуються в суб'єктів господарювання і держави за рахунок різних видів грошових доходів, відрахувань і надходжень, використання розширеного виробництва, матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних і інших потреб суспільства, а також є матеріальними носіями фінансових відносин, що дозволяє виділити фінанси із загальної сукупності категорій, які беруть участь у вартісному розподілі.

Використання фінансових ресурсів здійснюється здебільшого через грошові фонди спеціального цільового призначення, хоча можлива і не фондова форма їхнього використання. До переваг фондової форми розподілу належать: можливість тісніше узгодити задоволення будь-якої потреби з економічними можливостями, забезпечення концентрації ресурсів на основних напрямках розвитку суспільного виробництва, можливість повніше задовольнити суспільні, колективні й особисті інтереси.

Отже, під фінансами слід розуміти грошові відносини, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства в зв'язку з реформуванням грошових доходів і нагромаджень у суб'єктів

>>>165>>>

господарювання і держави, а також використанням їх на розширене виробництво, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

Основним важелем функціонування фінансів є гроші, а причиною виникнення — потреба суб'єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їх діяльність. За допомогою державних фінансів відбувається регулювання масштабів суспільного виробництва в галузевому і територіальному аспектах, захист навколишнього середовища і задоволення інших соціальних потреб. Існування фінансів об'єктивно необхідне, тому що їх функціонування обумовлене потребами суспільного розвитку. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний і суспільний обіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву і територіальну структуру економіки, стимулювати впровадження науково-технічних досягнень, задовольняти інші суспільні потреби.

Гроші і фінанси — це різні економічні категорії. Гроші є загальним еквівалентом, а фінанси — це економічний інструмент розподілу і перерозподілу національного доходу, знаряддя контролю за ресурсами або система економічних відносин, за допомогою якої створюються і розподіляються грошові кошти.

Таким чином, фінанси — це не гроші, а певні грошові відносини, що виникають між суб'єктами фінансових відносин — державою, підприємствами, громадянами, позабюджетними фондами, органами страхування тощо.

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку.

За своєю структурою фінанси поділяються на державні і приватні.

Приватні фінанси залежать від законів ринкової економіки, і їх функціонування та використання

>>>166>>>

спрямоване на одержання прибутку, а державні фінанси виражають інтереси всього суспільства, формуються і використовуються за рішенням органів державної влади і управління. У свою чергу державні фінанси поділяються на фінанси державних підприємств і галузей народного господарства — децентралізовані фінанси і загальнодержавні — централізовані фінанси.

Централізовані фінанси відображають відносини, які пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих фондових коштів. Централізовані фондові кошти надходять у розпорядження держави як суб'єкта влади. За рахунок централізованих фондів фінансуються витрати держави на нові будинки, реконструкцію підприємств, фінансуються установи невиробничої сфери, охорона здоров'я, фізична культура і спорт, оборона країни, управління, прокуратура, судові органи, здійснюється соціальне забезпечення громадян, виділяється будь-яка допомога.

Основними способами формування коштів є податки, збори, платежі, штрафи, страхування, плата за використання природних ресурсів, платежі в централізовані спеціальні фонди грошових ресурсів, позики, грошово-речові лотереї тощо.

Децентралізовані фонди коштів створюються у всіх галузях народного господарства. Підприємства, організації усіх форм власності створюють фонди коштів за рахунок своїх прибутків. Разом з тим, держава зацікавлена в розвитку сільського господарства, тому з бюджету грошові кошти направляються на фінансування розвитку агропромислового комплексу, будівництво зрошувальних систем, дорогих виробничих об'єктів, поліпшення культурно-побутових умов на селі.

Поділ державних фінансів на централізовані і децентралізовані пов'язаний з особливою роллю держави в розподілі національного доходу, наявністю різних форм власності і госпрозрахунковою організацією господарства.

Українська держава, керуючи фінансами і виступаючи у фінансових відносинах як суб'єкт влади і

>>>167>>>

як власник засобів виробництва, установлює порядок мобілізації і використання грошових фондів, особливо централізованих. Від імені держави в цих відносинах виступають компетентні органи. Діяльність держави і її органів у галузі мобілізації, розподілу і витрат централізованих і децентралізованих фондів засобів називається фінансовою діяльністю.

Основним завданням фінансової діяльності держави є максимальне забезпечення свого функціонування і виконання завдань, що постають перед нею на різних етапах розвитку.

Правове регулювання фінансової діяльності є однією з форм державного керівництва економікою. Основи правової регламентації фінансової діяльності даються в Конституції будь-якої держави, що закріплює за вищими органами законодавчої і виконавчої влади управління державними фінансами. Далі ці основи розвиваються і деталізуються у фінансовому законодавстві.

Основними органами управління державними фінансами є Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування. Найважливішим фінансовим органом України є Міністерство фінансів України, у систему якого входять Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні фінансові відділи районних, міських державних адміністрацій, державне казначейство.

Фінанси виконують такі функції: фіскальну, розподільну, контрольну і стимулюючу.

Фіскальна функція полягає у вилученні у фізичних і юридичних осіб частини їхнього доходу для утримання органів державної влади і управління, армії, суду, прокуратури, міліції, органів державної безпеки, пенсіонерів тощо.

Розподільна функція полягає в розподілі і перерозподілі внутрішнього валового продукту, у тому числі національного доходу, між окремими сферами, галузями, соціальними групами населення.

Контрольна функція державних фінансів виявля-

>>>168>>>

ється в безпосередньому державному контролі за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств, бюджетних організацій і установ, органів влади і правління, юстиції, оборони, науки й ін., а також за дотриманням фінансових зобов'язань перед державою юридичних і фізичних осіб. Державний контроль за фінансовою діяльністю здійснюється Національним банком України, Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Рахунковою палатою, Державною податковою адміністрацією, Міністерством фінансів України, Державним казначейством і Державною контрольно-ревізійною службою. Відомчий контроль за діяльністю підвідомчих підприємств, установ і організацій здійснюють міністерства й інші органи державного управління.

Стимулююча функція полягає в тому, що фінансова система повинна стимулювати виробництво, розвиток ринкової економіки, для чого створюються певні стимули і пільги для суб'єктів фінансово-правових відносин. Наприклад, нині необхідне зниження податкових ставок, процентних ставок із кредитування, поліпшення системи пенсійного забезпечення і соціального страхування.

Державні фінанси є засобом перерозподілу вартості суспільного продукту і частини національного багатства. В основі їх лежить система бюджетів. Кожна держава має свою організацію бюджетної системи і принципи її побудови, тобто бюджетний устрій.

Основним нормативним актом, що регулює відносини, пов'язані з визначенням бюджету, бюджетного устрою, бюджетної системи і бюджетного процесу в Україні, є Бюджетний кодекс.

Бюджетний устрій — це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Як незалежна держава Україна має державний бюджет, що дає змогу їй здійснювати свої основні функції. У складі України є автономне утворення — Автономна Республіка Крим, що також має свій республіканський і місцеві бюджети.

>>>169>>>

Треба відзначити, що на території України існує система місцевих бюджетів, тобто фінансово-економічна база місцевих органів самоврядування, очолюваних місцевими радами народних депутатів.

Таким чином, бюджетна система України складається з: державного (центрального) бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і бюджетів міст Києва та Севастополя. Місцеві бюджети включають обласні, міські, районні, районні в містах, сільські і селищні. Бюджет Автономної Республіки Крим поєднує республіканський бюджет і бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Криму.

Сукупність і взаємозв'язок бюджетів, що за чинним законодавством існують на території України, складає її бюджетну систему. Складові частини бюджетної системи України тісно пов'язані між собою, хоча не являють собою єдиного бюджету, а поєднуються в зведений бюджет. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим і вищестоящі місцеві бюджети, обласні і міські Києва та Севастополя одержують допомогу за рахунок відрахувань територіальних надходжень від загальнодержавних податків і зборів, за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, і за рахунок субвенцій, субсидій, дотацій з державного бюджету України.

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.

Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Страхуванням у сфері господарювання є діяльність, спрямована на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання.

>>>170>>>

Допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування є недержавне управління фінансовими ринками, біржові операції з фондовими цінностями, інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків, інші види допоміжної діяльності).