§ 4. Правове становище комерційних банків

В умовах формування ринкової економіки на Україні з'явилися комерційні банки й інші фінансово-кредитні установи.

17__1.9Я0П

>>>178>>>

Комерційні банки — основна ланка кредитної системи країни, в які входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але й залучений фінансовий капітал у виді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів і інших джерел. Причому залучені засоби, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталу комерційних банків.

Основною метою комерційних банків на ранній стадії розвитку було оперативне одержання їхніми засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи одержання кредитів), вирішення засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, одержання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайовиків, а також для власного розвитку.

Спочатку комерційні банки створювалися переважно як галузеві. Деякі банки виникли як дочірні банки державних спеціалізованих банків.

Поступово статус комерційних одержали колишні державні спеціалізовані банки. Так, на базі Жилсоц-банку був організований Укрсоцбанк, Агропромбанку — «Україна», Промбудбанку — Промінвестбанк. Таке роздержавлення зазначених трьох банків привело до створення в банківській системі України нерівних умов для діяльності банків, поставивши в скрутне становище новоорганізовані банки.

Більш правильним було б за колишніми державними банками залишити статус державних спеціалізованих банків, через які направлялася б державна кредитна і фінансова підтримка пріоритетних напрямків розвитку економіки. Так, у більшості країн така підтримка була у сільському господарстві, науці, державних підприємствах, житловому будівництві тощо.

Основним джерелом доходів більшості комерційних банків є відсотки, стягнуті з позичальників за користування позичками. Пояснюється це тим, що банки є фінансовими посередниками, що здійсню-

>>>179>>>

ють перерозподіл коштів між тими, в кого вони звільнилися, і тими, в кого з'явилася в них потреба.

Розмір відсоткової ставки за користування кредитом визначається в процесі переговорів між банком і позичальником при укладанні кредитного договору. Причому відсоток неоднаковий у тому ж банку стосовно різних клієнтів.

При встановленні відсоткової ставки враховується розмір базової відсоткової ставки, установленої Національним банком України, співвідношення попиту та пропозиції на кредит, ступінь ризику, розмір і термін погашення кредиту, перспективи розвитку економіки і рівень інфляції.

Основні принципи діяльності комерційного банку.

Першим і основним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реально наявних ресурсів. Комерційний банк повинен забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих ним ресурсів. Так, якщо банк залучає засоби головним чином на короткі терміни, а вкладає їх переважно в довгострокові позички, то його ліквідність виявляється під загрозою. Наявність у активах банку великої кількості позичок з підвищеним ризиком вимагає від нього збільшення питомої ваги власних засобів у загальному обсязі його ресурсів.

Другим принципом, на якому базується діяльність комерційних банків, є їх економічна самостійність, що передбачає й економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності. Принцип цей передбачає свободу розпорядження власними засобами банку і залучених ресурсів, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами банку. Прибуток банку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, розподіляється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів.

Третій принцип полягає в тому, що взаємини комерційного банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позички, ко-

>>>180>>>

мерційний банк виходить, насамперед, з ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності.

Четвертий принцип роботи комерційного банку — регулювання державою його діяльності непрямими економічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає лише правила для комерційних банків, але не може давати їм наказів.

Комерційні банки здійснюють на договірних засадах кредитно-розрахункове, касове й інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надання послуг, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Порядок створення і діяльності комерційних банків регламентується законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», Господарським кодексом України.

Організаційний устрій комерційних банків відповідає загальноприйнятій схемі керування акціонерного товариства. Вищим органом комерційного банку є загальні збори акціонерів. Загальне керівництво діяльністю банку здійснює рада банку. Вона розглядає проекти кредитних та інших планів банку, затверджує плани доходів і витрат, прибутку банку, розглядає питання про відкриття й закриття філій банку й інших питань, пов'язаних з діяльністю банку, його взаєминами з клієнтами та перспективами розвитку. Склад ради, порядок і терміни виборів її членів визначає загальний напрямок діяльності банку.

Безпосередньо діяльністю комерційного банку керує правління, яке несе відповідальність перед загальними зборами акціонерів і радою банку. Правління складається з голови правління (президента), його заступників (віце-президентів) та інших членів. Засідання правління банку проводяться регулярно. Рішення приймаються більшістю голосів.

Комерційні банки можуть відкривати свої філії і представництва як на території України, так і за її межами на підставі письмової згоди регіонального

>>>181>>>

відділу НБУ. Необхідною умовою їхнього відкриття є повна оплата заявленого статутного фонду банку. І філія, і представництво не є юридичними особами. Вони — відокремлені підрозділи банку, що виступають від його імені і діють на підставі своїх положень, затверджених відповідно до порядку, передбаченого статутом банку.

Діяльність банків у наш час досить широка, але усі види діяльності комерційних банків можна класифікувати на:

• активні операції;

• пасивні операції;

• банківські послуги.

Активні операції банків — це операції, за допомогою яких банки розміщають власний і залучений капітал. До них належать кредитні, касові, акцептні операції, операції із цінними паперами, договори з нерухомістю. Найважливішим з них є кредитні і касові — на їх частку припадає близько 75% балансу.

Змістом пасивних операцій є формування ресурсів з метою акумуляції засобів для наступного фінансування активних операцій. Найважливіший вид пасивних операцій — депозитні операції, тобто всі термінові і безтермінові вклади клієнтів. Іншими видами пасивних операцій є ощадні вклади й емісія банківських та іпотечних облігацій.

Послуги комерційних банків — вид діяльності банків, яка спрямована на залучення фізичних і юридичних осіб як постійних клієнтів. Основними видами банківських послуг є інкасові, акредитивні, перекладні, довірчі, лізингові. Сучасні банки надають понад 200 видів послуг.